Лiтература абсурду у творчостi едварда Лiра

Значну роль в англiйськiй лiтературi XIX столiття зайняла дитяча
лiтература абсурду, оригiнальнiше й неповторне явище. На перший погляд,
випадаючи iз загальноï картини лiтературного розвитку, лiтература
абсурду, однак, має глибоких корiнь у народнiй поезiï й у
класичнiй лiтературi, вона є новим способом осмислення миру.
Неважко помiтити значну подiбнiсть художнього мислення Керролла й Лiра,
з одного боку, Свифта й Диккенса — з iншоï. Лiтература
абсурду доводить до комiчного ефекту ту типiзацiю, якою так майстерно
користувався Диккенс, розвиває й використовує багатство
лiтературних прийомiв, накопичених англiйським критичним реалiзмом.
едвард Лiр, поет, художник i мандрiвник з повним правом може вважатися
одним з основоположникiв англiйськоï (i європейськоï)
дитячiй лiтератури у власному розумiннi слова: його добутку iз самого
початку призначалися й для дорослих, i для дiтей, i дитячий читач в
Англiï з величезною любов'ю поставився до творчостi Лiра. У той же
час едвард Лiр заклав основи нового напрямку в англiйськiй лiтературi:
вiн створив своєрiдну гумористичну лiтературу абсурду. Знаменним
у творчостi Лiра була 1846 рiк, коли вiн видав Книгу нiсенiтниць, що
перетворила Лiра у вiдомого й улюбленого дiтьми письменника. За Книгою
нiсенiтниць пiшли Безглуздi пiсеньки, iсторiï,-ботанiка й абетка
(1871), Новi нiсенiтницi (1872), Смiховиннi пiсеньки (1877) едЕард Лiр
став лауреатом безглуздостi Багата уява Лiра, його заразливий смiх
виразилися не тiльки в його вiршах, але й у дивних iлюстрацiях до них,
виконаних самим автором Поетична творчiсть Лiра харчувалася з декiлькох
джерел. Найважливiший з них — усна народна творчiсть. Лiр пожвавив
i переосмислив ексцентричний початок, властивий англiйському фольклору,
зробивши його головним архiтектонiчним принципом своєï
поезiï. У творчостi Лiра можна доглянути вiдомий вплив памфлетiв i
сатир Свифта. Творчiсть Лiра далеко не так необразливо, як це може
здатися на перший погляд. Багато чого в ньому зачiпає тупоумних
буржуа, манiрних дам i недальновидних базiк.
Головна мiшень поезiï Лiра — вiдсталiсть людськоï
думки, у якiй би формi вона не проявлялася. Фантазiя Лiра в основному
спрямована на створення комiчних персонажiв iз запаморочливими iменами,
на гру словами. Комедiя положення досить далека вiд його творчостi, i
читач згадує про неï тiльки в тих випадках, коли Лiр ставить
своïх героïв у зовсiм неправдоподiбнi умови (Кiт i Сова). У
своïй творчостi Лiр нерiдко переосмислює, пародiює
рiзнi поетичнi жанри — баладу (Утоку й Кенгуру), байку з
моралiзаторським фiналом (Поббл, у якого немає на ногах пальцiв).
Кращi добутки: цикл вiршiв про Джамблях, едвард Лiр пр самому себе,
Прогулянка верхи. едвард Лiр створив також безлiч маленьких шедеврiв
— лимериков. У лаконiчнiй, ощадливiй формi лимерика
своєрiдна поетична логiка Лiра заграла новими фарбами:

• Викликнув один бородань:
• Ну, чого ж менi робити! Хоч плач!
• Живуть, як у гнiздi,
• У моïй бородi
• Сорока, ворона й грак!
• (Переклад наш)

Вiршi Лiра стали вiдомi радянським дiтям у прекрасних перекладах С. Я. Маршака. Слiдом за едвардом Лиром традицiйну для англiйцiв поезiю нiсенiтниць розвивав Л. Керролл, що одним з перших в Англiï став писати спецiально для дiтей.