Приклад шкiльного твору: Людина й природа у творчостi М. Т. Рильська

Синьоока Украïна , мальовнича Украïна!.. Як тiльки не
називають наш чарiвний край! Природа Украïни приваблива своïм
багатством, магiчна у своïй чарiвностi. Деяким пощастило вiдразу
пiзнати ïï таємницi, не всiм вона розкриває
своï секрети. Лише обдарованi поетичнi натури вводить вона в мир
чарiв своєï краси. Тiльки найглибшим знавцям, самим вiдданим
своïм захисникам дає вона право спробувати нектар своïх
щедрих цiлющих трав, квiтiв i плодiв, лише ïх вона надiляє
своïми дарунками. Таким шанувальником, захисником i бiльшим знавцем
природи був Максим Рильськ. Вiн любив все те, що нас оточує, всiм
серцем поважав людей, якi любили природу, людей, якi вiдчували радiсть
творчоï роботи в природi. Лiсникам, садiвникам, хоронителям i
друзям природи вiн присвятив такi слова:
  • Той, хто садить паростки клена,
  • Хто дiброви молодi ростить,
  • Сам гiдний людськоï любовi,
  • Тому що живе й працює для сторiч
У Рильська своя улюблена тематика. Протягом всього творчого життя свiтлим акордом звучить мотив любовi до Вiтчизни, до свого народу, його культурi й мовi. Нас зачарує закоханiсть Максима Рильська в людину, у красу природи. Кiлька поетичних деталей — i ми не тiльки бачимо картину, а й уловлюємо настрiй: Ми збирали iз сином на землi каштани, Ми дивилися довго, як хмаринка тане…. У центрi тематичних просторiв Рильська — людина-творець, його мiсце серед iнших людей, серед природи, його богатий духовий мир. Людина й природа — це єдине цiле, що неможливо роз'єднати:
  • Скажи крiзь мучення: я людина!
  • Зрадiй крiзь горе: я з людьми!
  • Коли тривоги життєвоï…
  • Пройшла бура — i сонце засяяло,
  • Веселка посмiхнулася в яснiм небi,
  • Променi в краплях прозорих заграли
  • И хмари в одiяння блискучi одягло,
  • И мир стрепенувся мовою збуджених птахiв
Велика повага до природи поет показує кожним збiрником своïх добуткiв. Великою любов'ю до природи пронизанi його вiршi Пiд осiннiми зiрками, Рози й виноград, Голосеевская осiнь, У тiнi жайворонка, Яблука поспiли i др. У збiрнику Пiд осiннiми зiрками усе чiткiше проступає проблема: герой i мир. Герой любить i розумiє природу. Вiн тягнеться до книги, гармонiï, миру високих почуттiв, сповiдає культ краси. Але щоденне буття сповнене дiй, далеких вiд iдеалу. Трагично сприймає герой загибель краси. Брудний мир, сповнений п'яного шуму й смiху, не може прийняти красу як норму людського життя. Тому й видний вибух безнадеги, вiдчуття невiдворотного кiнця:
  • Агов, провина! Потонемо навiки
  • У грiховнiй, п'янiй суєтi!
  • Розповiдайте музиканти,
  • Як краса вмирала на хрестi
Зiткнення героя, закоханого в iдеал, з миром, що цей iдеал руйнує, стає основою цiлого сюжету — плину думок i почуттiв, якi приводять до вiдторгнення героя вiд миру. У вiршi Яблука доспiли поет любується садом, де галузi гнуться пiд вагою плодiв, налитих соками, погляд художника радується красою осiннiх фарб:
  • Агов, полючи жовтiють, i синiє небо,
  • Плугатар у поле ледь видний…
У вiршi мовлення iде про красу, щиросердечну повноту, гармонiю людських почуттiв, про мужнiсть юних сердець. Лiричний герой прощається й, може, назавжди, зi своєï улюбленоï. Щирою людянiстю вiє вiд останнього рядка, що давно стала крилатим вираженням: Умiє розставатися той, хто вмiв любити. Бiль розлуки. Проте, жодного слова докору не вимовляють вуста героя, хоча сум стискає груди. Цi його почуття поет передає розгорнутим порiвнянням: А тепер у серце щось тремтить i грає, як тремтить на сонце галузь золота. Свiтлим почуттям живе лiричний герой мiнiатюри Поле чорнiє. Проходять хмари….. Серце його свiтиться радiстю: прийшла весна! Вiдчувається, що вiн закоханий у рiдну землю, що вiн любить життя. Хiба можна байдуже споглядати весняну красу рiдного краю? Тому й вириваються iз грудей слова натхненноï любовi: Земля! Як тепло нам з тобою. Вся поезiя Рильська з ïï прозорими тонами й фарбами наповнює серце читача радiстю життя. Творче життя Максима Тадейовича останнього рокiв — найвищий розквiт його таланта. Це сходження на художнi вершини стало можливим завдяки глибокому проникненню спiвака в сутнiсть народного життя

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися