Шкiльний твiр: Над чим змушує задуматися оповiдання В. М. Шукшина “Образа”?

В оповiданнi Василя Макаровича Шукшина “Образа” мова йде про
звичайний життєвий випадок, свiдком або учасником якого може
виявитися кожний з нас у будь-яку мiнуту: у транспортi, у магазинi, у
будь-якiй установi. Це, на жаль, стало повсякденною реальнiстю. Мова йде
о… хамствi, звичайному хамствi. Сашке Єрмолаєву
нахамила продавщиця, неï пiдтримала черга. I все це в присутностi
крохотули-дочки, що ще в силу свого вiку не може зрозумiти, що
трапилося, але серцем почуває, що цi тiтки й дядьки
“поганi”, вони скривдили ïï тата. I Сашке соромно
перед дочкою за цих людей
Як надiйти йому? Може, промовчати, повернутися й пiти? Як говориться,
чолом стiну не прошибиш, тiльки шишки собi наб'єш. А цих людей
словом не переконаєш. I грубiянку-продавщицю, i людей iз черги, що
пiдтримали ïï, особливо Плаща-Чукалова. Але адже далеко не
кожна людина зможе хоча б зовнi спокiйно перенести образу. Просто не
зможе
Тодi, може бути, простiше на брутальнiсть вiдповiсти брутальнiстю,
вiдвести душу й вiдразу забути про те, що трапилося,? Як говорять у
народi, коли не вистачає слiв, допомагають вираження
Але знов-таки не кожна людина може опуститися до брутальностi й хамства.
По своєму складi вiн не може цього
Але є ще один аргумент — сила, до якого й вирiшив звернутися
Сашка Єрмолаєв. У цьому випадку цей аргумент —
молоток. I тiльки щаслива випадковiсть, тiльки втручання дружини
запобiгло катастрофi, iнакше могло вiдбутися непоправне У станi афекту,
не розрахувавши сили, Сашкамог би вбити людини… А це вже
найстрашнiше. Як потiм жити далi, знаючи, що ти позбавив життя нехай i
поганого, але людини. Убити когось — це вбити й бiльшу частину
своєï душi, самого себе. Це однозначно. Що може бути
сутужнiше й страшнее життя з постiйним вiдчуттям своєï
провини, вiчними каяттями совiстi? Про цьому страшно навiть подумати
Тому що ж бути? Сам автор не дає однозначноï вiдповiдi, але
як би мiж iншим говорить: “…Адже ми самi розплодили хамiв,
самi,;. Нiхто нам ïх на парашутах не закинув…”.
Виходить, вiн залишає рiшення на совiстi кожного з нас
Я особисто в подiбнiй ситуацiï просто б розплакалася й довго не
могла забути происшедшего.
А тим часом беззаконня, сваволя й хамство все множаться. Ми живемо серед
розлючених, агресивно настроєних, грубих людей. I брутальнiсть, до
нещастя, стає як би нормою поводження й спiлкування. Якщо тобi
спокiйно, доброзичливо вiдповiли, то ти сприймаєш це не як норму,
а як рiдке й приємне виключення
И в цьому свiтi зла усе сутужнiше жити кожному з нас i всiм разом.
Поневоле задаєш те ж питання, що й Василь Макарович Шукшин:
“Люди, що з нами вiдбувається?”
Так, що з нами вiдбувається? До чого ми йдемо? У цьому швидкому
ритмi життя, напевно, обов'язково потрiбно знайти мiнуту й згадати
iстину: “Треба людиною бути”. Бути людиною…