Лiтература абсурду у творчостi едварда Лiра
Значну роль в англiйськiй лiтературi XIX столiття зайняла дитяча лiтература абсурду, оригiнальнiше й неповторне явище. На перший погляд, випадаючи iз загальноï картини лiтературного розвитку, лiтература абсурду, однак, має глибоких корiнь у народнiй поезiï й у класичнiй лiтературi, вона є новим способом осмислення миру. Неважко помiтити значну подiбнiсть художнього мислення Керролла й Лiра, з одного боку, Свифта й Диккенса — з iншоï. Лiтература абсурду доводить до комiчного ефекту ту типiзацiю, якою так майстерно користувався Диккенс, розвиває й використовує багатство лiтературних прийомiв, накопичених англiйським критичним реалiзмом.едвард Лiр, поет, художник i мандрiвник з повним правом може вважатися одним з основоположникiв англiйськоï (i європейськоï) дитячiй лiтератури у власному розумiннi слова: його добутку iз самого початку призначалися й для дорослих, i для дiтей, i дитячий читач в Англiï з величезною любов'ю поставився до творчостi Лiра. У той же час едвард Лiр заклав основи нового напрямку в англiйськiй лiтературi: вiн створив своєрiдну гумористичну лiтературу абсурду. Знаменним у творчостi Лiра була 1846 рiк, коли вiн видав Книгу нiсенiтниць, що перетворила Лiра у вiдомого й улюбленого дiтьми письменника. За Книгою нiсенiтниць пiшли Безглуздi пiсеньки, iсторiï,-ботанiка й абетка (1871), Новi нiсенiтницi (1872), Смiховиннi пiсеньки (1877) едЕард Лiр став лауреатом безглуздостi Багата уява Лiра, його заразливий смiх виразилися не тiльки в його вiршах, але й у дивних iлюстрацiях до них, виконаних самим автором Поетична творчiсть Лiра харчувалася з декiлькох джерел. Найважливiший з них — усна народна творчiсть. Лiр пожвавив i переосмислив ексцентричний початок, властивий англiйському фольклору, зробивши його головним архiтектонiчним принципом своєï поезiï. У творчостi Лiра можна доглянути вiдомий вплив памфлетiв i сатир Свифта. Творчiсть Лiра далеко не так необразливо, як це може здатися на перший погляд. Багато чого в ньому зачiпає тупоумних буржуа, манiрних дам i недальновидних базiк.
Головна мiшень поезiï Лiра — вiдсталiсть людськоï думки, у якiй би формi вона не проявлялася. Фантазiя Лiра в основному спрямована на створення комiчних персонажiв iз запаморочливими iменами, на гру словами. Комедiя положення досить далека вiд його творчостi, i читач згадує про неï тiльки в тих випадках, коли Лiр ставить своïх героïв у зовсiм неправдоподiбнi умови (Кiт i Сова). У своïй творчостi Лiр нерiдко переосмислює, пародiює рiзнi поетичнi жанри — баладу (Утоку й Кенгуру), байку з моралiзаторським фiналом (Поббл, у якого немає на ногах пальцiв). Кращi добутки: цикл вiршiв про Джамблях, едвард Лiр пр самому себе, Прогулянка верхи. едвард Лiр створив також безлiч маленьких шедеврiв — лимериков. У лаконiчнiй, ощадливiй формi лимерика своєрiдна поетична логiка Лiра заграла новими фарбами:
- Викликнув один бородань:
- Ну, чого ж менi робити! Хоч плач!
- Живуть, як у гнiздi,
- У моïй бородi
- Сорока, ворона й грак!
- (Переклад наш)
