Iсторична повiсть Михаэль Кольхаас

Дiя ставиться до середини XVI в., до перiоду Реформацiï. Михаэль
Кольхаас, головний герой повести, заробляє на життя розведенням i
продажем коней. Це проста й справедлива людина, що високо цiнує
своя честь i достоïнство
Один раз вiн направляється в Лейпциг i, переходячи через границю,
бачить на саксонськiй сторонi в лицарського замка шлагбаум
Вiн здивований. Йому вже сiмнадцять разiв доводилося переходити через
границю, але жодного разу дорогу йому не перепиняв шлагбаум.
З'ясовується, що старий барон, власник замка, умер i на його мiсце
прийшов його спадкоємець юнкер Венцель фон Тронка. Вiн^-те й увiв
цi нововведення. Михаэль Кольхаас оплачує прикордонний внесок i
переганяє свiй табун на саксонську землю. Однак, коли вiн
наближається до шлагбаума, його окликає з вежi замка чийсь
голос i наказує зупинитися. Iз замка виходить доглядач i
вимагає в Михаэля пропуск, без якого нiбито жоден баришник з
кiньми не може бути пропущений через границю. Юнкер пiдтверджує
слова доглядача й пропонує з'ïздити за пропуском, а в стан
залишити пару вороних у нього в стайнях. Михаэль обурений подiбним
насильством, але робити йому нiчого не залишається, як залишити
свого слугу Герзе з вороними, самому з iншим табуном проïхати в
Лейпциг на ярмарок, а по шляху, у Дрездене, роздобути пропуск. У
дрезденськiй ратушi вiд знайомих радникiв вiн довiдається, що
iсторiя iз пропуском — чистий вимисел, i одержує тому
письмове пiдтвердження. Розпродавши табун, вiн через кiлька днiв
вертається в Тронкенбург за своïми вороними. Там вiн
довiдається, що його слуга був побитий i вигнаний iз замка. У
стайнi ж вiн бачить замiсть своïх пещених коней пари худих
виснажених шкап. Кольхаас вiдмовляється забирати коней у такому
станi й вимагає, щоб йому повернули його вороних у тiм видi, у
якому вiн ïх залишив. Юнкер iде, ляскаючи перед його носом дверима.
Кольхаас залишає своïх коней там, де вони коштують, i
ïде з погрозою, що доможеться справедливостi
Приïхавши додому, вiн довiдається, що його слуга Герзе
повернувся весь побитий два тижнi назад, але дотепер так i не
поправився. Герзе повiдомляє Кольхаасу, що його коней нещадно
експлуатували, ганяли на непосильнi для них орнi роботи, замiсть стайнi
перевели у свинарник, а коли Герзе повiв ïх купати за ворота замка,
на нього налетiли доглядач i керуючий зi слугами, скинули його з коня в
бруд, побили до пiвсмертi, вiдiбрали коней i прогнали геть iз замка
Михаэль Кольхаас обiцяє своєму слузi, що помститься за нього
й доможеться справедливостi. Вiн вiдправляється в Дрезден подавати
скаргу в суд. За допомогою знайомого законоведа становить позов, у якому
докладно описує насильство, учинене юнкером Венпелем фон Тронка, i
вимагає, щоб винний вiдшкодував йому збиток, а сам понiс заслужене
покарання. Пiсля нескiнченних, що тривали протягом року дротикiв вiн
довiдається, що його справа була програна, оскiльки в юнкера
виявилося двi надiлених високой влади родича: Гинц i Кунц фон Тронка, з
яких один складається при государi кравчим, а iншоï —
камергером
Кольхаас не втрачає надiï домогтися справедливостi й
передає свою скаргу особисто бранденбурзькому курфюрстовi. Вiн
виявляється дуже засмучений, коли довiдається, що курфюрст
переадресував ïï своєму канцлеровi, графовi Кальгейму,
що перебуває у властивостi з будинком Тронка. Кольхаас знову
одержує вiдмову й наказ бiльше не турбувати вищi iнстанцiï
своïми плiтками й дрязгами. Потiм вiд одного проïзного йому
стає вiдомо, що його вороних як i ранiше вживають у Трокенбурге на
польових роботах разом з iншими кiньми Тодi Кольхаас запрошує до
себе старосту, свого сусiда, що вже давно збирався розширити своï
земельнi володiння, i пропонує йому купити все його майно в
Бранденбурзi й Саксонiï, за винятком коней. Староста приймає
його речення. Дружина Михаэля Кольхааса наплутана його планами
домагатися визнання своïх прав незаконними способами. Вона
пропонує йому свою допомогу, хоче поïхати в Берлiн i саму
подать прохання государевi, оскiльки вважає, що в жiнки бiльше
шансiв звернути на себе увага. Витiвка ця виявляється ще менш
удалоï, чим всi попереднi. Лизбета вертається з небезпечною
раною в груди. Очевидно, вона з такою завзятiстю пробиралася до
государя, що одержала вiд одного зi стражникiв удар пiкою в груди. Через
кiлька днiв вона вмирає на руках в убитого горем Михаэля.
Повернувшись пiсля похорону додому, Кольхаас становить лист, у якому
пропонує юнкеровi доставити йому його вiдгодованих вороних, потiм
збирає сiмох своïх слуг, озброює ïх i
вiдправляється на приступ замка. Замок вiн пiдпалює, а слуг,
незадоволених своïм паном, озброює й приєднує до
свого загону. Самому юнкеровi Венцелю вдається бiгти. Якийсь час
вiн ховається в монастирi, де iгуменею є його тiтка. Однак
коли Кольхаас iз загоном прибуває в монастир, то
з'ясовується, що Венцель фон Тронка знову вiд нього вислизнув i
направився Ввиттенберг.
У Виттенберге, розумiючи, що зi своïм загоном у десять чоловiк вiн
не зможе впоратися iз цiлим мiстом, Кольхаас становить вiдозву, у якому
викладає все, що з ним вiдбулося, i призиває кожного доброго
християнина встати на його сторону. Його загiн зростає, кiлькiсть
прихильникiв теж збiльшується. Вiн уникає прямого зiткнення
з вiйськами, висланими проти нього урядом, i ховається в лiсах.
Час вiд часу вiн вертається до мiста й знову й знову
пiдпалює його. На захист Виттенберга виступає ще бiльш
сильний, чим колись, загiн в 500 чоловiк пiд командуванням принца
Мейссенского. юнкера, Що Вкрився в мiстi, пiд охороною перевозять
Влейпциг.
Навколо Кольхааса на той час налiчується вже 300 чоловiк. Вiн
розбиває загiн принца. У цьому боï гине Герзе. Незабаром
Кольхаас пiдходить до Лейпциговi й пiдпалює його iз трьох сторiн.
Тодi Мартiн Лютер береться повернути Кольхааса в границi установленого
людьми. порядку. Вiн розсилає по всьому курфюршеству вiдозва, у
якому називає його боговiдступником i бунтiвником. Кольхаас,
прочитавши цей листок, пiдписаний найповажанiший ïм iм'ям Мартiна
Лютера, велить сiдлати коня й пiд вигаданим iм'ям вiдправляється
до автора послання. У бесiдi з Лютером Кольхаас повiдомляє йому,
що хоче лише законного покарання Венцеля фон Тронка й щоб йому самому
вiдшкодували збитки й повернули коней у первiсному видi. Мартiн Лютер
береться заступитися за нього перед курфюрстом саксонським. На наступний
ранок вiн вiдправляє курфюрстовi послання, у якому вказує на
невартi вчинки панiв фон Тронка, вимагає амнiстiï для Михаэля
Кольхааса й можливостi продовжити судовий процес. Курфюрст, довiдавшись,
що зграя баришника розрослася вже до 400 чоловiк i народ на його
сторонi, вирiшує пiти радi доктора Лютера й дозволяє
Кольхаасу вiльний проïзд у Дрезден на перегляд його справи за
умови, що протягом трьох днiв вiн розпустить банду й здасть зброю. Якщо
суд ухвалить, що його позов законний, то йому i його спiльникам буде
дарована амнiстiя
Кольхаас приïжджає у свiй будинок у Дрездене, i принц
Мейссенский вiдразу наказує поставити бiля нього охорону нiбито
для захисту вiд собравшегося навколо народу. Повсюдно продовжують
дiятися безладдя, але вже не з вини Кольхааса, Иоганн Нагельшмит, один
зi членiв зграï баришника, iз залишками його загону продовжує
справу, почата Михаэлем Кольхаасом, i прикривається його iм'ям.
Вороги Кольхааса влаштовують баришниковi пастку, внаслiдок якоï вiн
пише лист Нагельшмиту й повiдомляє, що нiбито хоче до нього
приєднатися. Лист перехоплюють слуги принца, i на пiдставi цього
паперу принц просить iмператора провести строгий наслiдок над Кольхаасом
у Берлiнi. Суд постановляє повернути Кольхаасу все, що було в
нього вiдняте. Йому повертають його вiдгодованих вороних, грошi,
залишенi Герзе в замку, коли його виганяли, а юнкер Венцель
присуджується до двох рокiв в'язницi. Михаэль Кольхаас задоволений
результатом, однак йому доводиться вiдповiсти своєю смертю за
порушений спокiй встране.
Е. Б. Семина