Жанри, що виникли в дитячому середовищi. Дитяча паремiографiя

Третя група жанрiв дитячого фольклору найбiльш дитяча за своєю
суттю. Це твори , складенi самими дiтьми. Перший з них важливий
передетап до гри, який полягає у справедливому розподiлi ролей
серед ïï учасникiв. Окрiм iнших способiв призначення на ролi
(вгадування, в якiй руцi захований предмет, витягування паличок
рiзноï довжини), дiти найчастiше використовують лiчилки невеликi
вiршованi твори, якими визначаються роль i мiсце у грi кожного з
ïï учасникiв. В основi багатьох лiчилок лежить лiчба, часто у
виглядi переiнакшених числiвникових форм: Одiян, двiян, трiян, четирен,
платан, латан, сукман, друкман, деривей, декса, пiвень, Олекса. Ряд
дослiдникiв звертають увагу на те, що у багатьох лiчилках лексика це так
званий заум, слова, позбавленi сенсу, всумiж зi спотвореними iноземними
словами. Це явище, очевидно, є наслiдком генетичноï
спорiдненостi лiчилок з давнiми магiчними формулами ворожiння, бiльшiсть
з яких теж не мали чiткого лексичного значення, або ж воно було
втрачене. Особливо це стосується формул, нiяк не пов´язаних
зi зрозумiлими словами:
Енi-бенi, рiкi-такi  Або:  Онци, банци,
Цим-бум-буль,  Колi шванци,
Калякi шмакi  Шiндiр вiндiр,
Еус, беус, касмадеус,  Коначiндiр,
Баца! Шворц!
Чимало лiчилок, що складаються з окремо осмислюваних слiв, в загальному
теж не зрозумiлi: Одинчики, драбинчики, поïхали по зайчики, задком,
передком, навколiшках, хвостиком.
Однак, у багатьох лiчилках є прямi натяки на зв´язок iз
ворожiнням. Наприклад, обряд провiщення майбутнього по храмовому конi
(пiд час якого теж лiчили, на якому кроцi чи етапi спiткнеться кiнь, чи
впаде, чи заiрже), зафiксований у дитячому текстi:
Бiгли конi пiд мостами  Дзень, брязь,
З золотими копитами. Вийшов з мосту старий князь.
Зустрiчаються й iншi обряди ворожiння, зокрема, по коливаннi голки (чи
iншого предмета), повiшеноï на нитцi над посудиною з водою:
Голочка, ниточка, склянка води, Ниточка, голочка, синя соколочка,
Першим вийдеш, напевно, ти.  Щука, карась, а ти убирайсь.
В минулому так ворожили дiвчата, котра з них першою вийде замiж, або в
якому вiцi (в залежностi вiд того, скiльки разiв голка стукне до краю
посудини, над якою висить).
Сюжетнi лiчилки сучаснiшi за походженням, вони є звичайними
вiршиками на рiзнi теми:
Котилася торба з високого горба, В тiй торбi хлiб-паляниця, З ким хочеш,
з тим подiлися.
За аналогiєю до найдавнiших зразкiв, дiти часто наповнюють ïх
деякими незрозумiлими словами, щоб надати ïм таємничостi,
магiчностi у призначеннi гравцiв на ролi. Але часом вони пристосовують
до лiчби твори iнших жанрiв пiсеньки, вiршики, заклички.
Найбiльш iмпровiзованим жанром дитячоï творчостi є прози-
валки невеликi римованi твори, що є дитячою реакцiєю в
момент сварки чи суперечки на якусь образу чи дiю. Вони можуть
супроводжуватись рiзними жестами, гримасами, або й дiями, i є
проявом безпосередностi дитячого самовираження, ïï ставлення
до iншоï людини: гнiву, незадоволення, ворожостi, розпачу i т. iн.
Прозивалки є двох видiв. У першому дошкуляється неприятелю,
приписуючи йому рiзнi безглуздi дiï та вчинки:
Коля колючий  У борщi намочив,
Котика замучив, А з борщу у кашу, Волочив, волочив,  Полюбив
Наташу.
Другий вид прозивалок це твори-звертання, в яких пропонується
виконати недоладну дiю:
Антоне, Антоне, Тягни за вушка:
Собака втоне,  Буде добра юшка.
Як правило, прозивалки будуються на обiгруваннi iменi висмiюваного, а
також на акцентуваннi якоïсь негативноï його риси: боягузтва,
хвалькуватостi, неохайностi та iн.:
Гриць мишi злякався,  Бороною вкрився,
В кропиву сховався,  Щоб не пожалився.
Найпоширенiша тема висмiювання плакс:
Рева плаче та кричить,  Стали реву сватати,
Рева крутиться й сичить,  Стала рева плакати.
Рева реве, як корова,  А я реви не вiддам,
Гика, хника, кисне, слинить, а здорова. Нехай рева реве нам.
Часто об´єктом дитячих насмiшок є дорослi, якi певним
чином виходять за рамки дитячого уявлення про звичне, нормальне дуже
сварливi, п´яницi, люди з фiзичними вадами чи непривабливою
зовнiшнiстю.
Подiбнi до прозивалок дражнилки ритмiзованi словеснi формули, якими дiти
виражають негативне ставлення до iншоï дитини, пробуючи викликати в
неï певну реакцiю. Вони коротшi, нiж прозивалки i не називають
iменi висмiюваного, мають бiльш узагальнений характер: Сiрка-мiрка,
сiрчин брат, роздер штани аж до п´ят. Часто зверненi до того, хто
розплакався в час суперечки чи вiд образи: Рьова, корова, дай молока.
Окрiм текстiв, завчених у своєму середовищi, дiти проявляють
фантазiю, творячи новi прозивалки i дражнилки пiд час сварок з
ровесниками, на ходу римуючи лексично вiддаленi слова, щоб досягнути
ефекту безглуздостi. Тут використовується той же принцип, що i в
небилицях: поєднання вiддалених предметiв, невiдповiднiсть у
ïх спiввiднесеннi. За змiстом цi твори є iмпровiзованими
дiтьми небилицями.
Протилежним до дражнилок та прозивалок є жанр мирилок. Мирилки
короткi вiршованi твори, якi говорять дiти, що посварилися, на знак
примирення:
Мир миром,  Ми дружечки краснi,
Пироги з сиром, Поцiлуймося.
Вареники в маслi,
Цей жанр спорiднений зi словесними формулами пiд час кумування в
обрядовiй творчостi. Мирилки виявляють бажання дiтей помиритися i
є своєрiдним обрядом укладання мирноï угоди, як це
робили дорослi (його iмiтацiєю). Не випадково тут згадуються
пироги з сиром, якi вiддавна вважалися ритуальною ïжею, i могли
готуватися на святкову трапезу на честь укладання договору мiж двома
сторонами.
Усi дитячi поетичнi жанри характеризуються чiтким ритмом, як правило,
точною (часто дiєслiвною) римою та економнiстю ху дитячого
сприймання. Слова вживаються лише в ïх прямому лексичному значеннi,
зрiдка з´являються пестливi форми, синонiмiчнi чи тавтологiчнi
пари. Основна риса звукова оболонка тексту, гра мовою в ïï
милозвучностi чи спiвзвучностi. Звiдси використання алiтерацiй,
асонансiв, звуконаслiдувань, iмiтацiя звукiв та шумiв природи.