КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/istorichna_povist_mihael_kolhaas.dhtml

	Iсторична повIсть Михаэль Кольхаас Дiя ставиться до середини XVI в., до перiоду Реформацiï. Михаэль Кольхаас, головний герой повести, заробляє на життя розведенням i продажем коней. Це проста й справедлива людина, що високо цiнує своя честь i достоïнство
 Один раз вiн направляється в Лейпциг i, переходячи через границю, бачить на саксонськiй сторонi в лицарського замка шлагбаум
 Вiн здивований. Йому вже сiмнадцять разiв доводилося переходити через границю, але жодного разу дорогу йому не перепиняв шлагбаум. З'ясовується, що старий барон, власник замка, умер i на його мiсце прийшов його спадкоємець юнкер Венцель фон Тронка. Вiн^-те й увiв цi нововведення. Михаэль Кольхаас оплачує прикордонний внесок i переганяє свiй табун на саксонську землю. Однак, коли вiн наближається до шлагбаума, його окликає з вежi замка чийсь голос i наказує зупинитися. Iз замка виходить доглядач i вимагає в Михаэля пропуск, без якого нiбито жоден баришник з кiньми не може бути пропущений через границю. Юнкер пiдтверджує слова доглядача й пропонує з'ïздити за пропуском, а в стан залишити пару вороних у нього в стайнях. Михаэль обурений подiбним насильством, але робити йому нiчого не залишається, як залишити свого слугу Герзе з вороними, самому з iншим табуном проïхати в Лейпциг на ярмарок, а по шляху, у Дрездене, роздобути пропуск. У дрезденськiй ратушi вiд знайомих радникiв вiн довiдається, що iсторiя iз пропуском — чистий вимисел, i одержує тому письмове пiдтвердження. Розпродавши табун, вiн через кiлька днiв вертається в Тронкенбург за своïми вороними. Там вiн довiдається, що його слуга був побитий i вигнаний iз замка. У стайнi ж вiн бачить замiсть своïх пещених коней пари худих виснажених шкап. Кольхаас вiдмовляється забирати коней у такому станi й вимагає, щоб йому повернули його вороних у тiм видi, у якому вiн ïх залишив. Юнкер iде, ляскаючи перед його носом дверима. Кольхаас залишає своïх коней там, де вони коштують, i ïде з погрозою, що доможеться справедливостi
 Приïхавши додому, вiн довiдається, що його слуга Герзе повернувся весь побитий два тижнi назад, але дотепер так i не поправився. Герзе повiдомляє Кольхаасу, що його коней нещадно експлуатували, ганяли на непосильнi для них орнi роботи, замiсть стайнi перевели у свинарник, а коли Герзе повiв ïх купати за ворота замка, на нього налетiли доглядач i керуючий зi слугами, скинули його з коня в бруд, побили до пiвсмертi, вiдiбрали коней i прогнали геть iз замка
 Михаэль Кольхаас обiцяє своєму слузi, що помститься за нього й доможеться справедливостi. Вiн вiдправляється в Дрезден подавати скаргу в суд. За допомогою знайомого законоведа становить позов, у якому докладно описує насильство, учинене юнкером Венпелем фон Тронка, i вимагає, щоб винний вiдшкодував йому збиток, а сам понiс заслужене покарання. Пiсля нескiнченних, що тривали протягом року дротикiв вiн довiдається, що його справа була програна, оскiльки в юнкера виявилося двi надiлених високой влади родича: Гинц i Кунц фон Тронка, з яких один складається при государi кравчим, а iншоï — камергером
 Кольхаас не втрачає надiï домогтися справедливостi й передає свою скаргу особисто бранденбурзькому курфюрстовi. Вiн виявляється дуже засмучений, коли довiдається, що курфюрст переадресував ïï своєму канцлеровi, графовi Кальгейму, що перебуває у властивостi з будинком Тронка. Кольхаас знову одержує вiдмову й наказ бiльше не турбувати вищi iнстанцiï своïми плiтками й дрязгами. Потiм вiд одного проïзного йому стає вiдомо, що його вороних як i ранiше вживають у Трокенбурге на польових роботах разом з iншими кiньми Тодi Кольхаас запрошує до себе старосту, свого сусiда, що вже давно збирався розширити своï земельнi володiння, i пропонує йому купити все його майно в Бранденбурзi й Саксонiï, за винятком коней. Староста приймає його речення. Дружина Михаэля Кольхааса наплутана його планами домагатися визнання своïх прав незаконними способами. Вона пропонує йому свою допомогу, хоче поïхати в Берлiн i саму подать прохання государевi, оскiльки вважає, що в жiнки бiльше шансiв звернути на себе увага. Витiвка ця виявляється ще менш удалоï, чим всi попереднi. Лизбета вертається з небезпечною раною в груди. Очевидно, вона з такою завзятiстю пробиралася до государя, що одержала вiд одного зi стражникiв удар пiкою в груди. Через кiлька днiв вона вмирає на руках в убитого горем Михаэля.
 Повернувшись пiсля похорону додому, Кольхаас становить лист, у якому пропонує юнкеровi доставити йому його вiдгодованих вороних, потiм збирає сiмох своïх слуг, озброює ïх i вiдправляється на приступ замка. Замок вiн пiдпалює, а слуг, незадоволених своïм паном, озброює й приєднує до свого загону. Самому юнкеровi Венцелю вдається бiгти. Якийсь час вiн ховається в монастирi, де iгуменею є його тiтка. Однак коли Кольхаас iз загоном прибуває в монастир, то з'ясовується, що Венцель фон Тронка знову вiд нього вислизнув i направився Ввиттенберг.
 У Виттенберге, розумiючи, що зi своïм загоном у десять чоловiк вiн не зможе впоратися iз цiлим мiстом, Кольхаас становить вiдозву, у якому викладає все, що з ним вiдбулося, i призиває кожного доброго християнина встати на його сторону. Його загiн зростає, кiлькiсть прихильникiв теж збiльшується. Вiн уникає прямого зiткнення з вiйськами, висланими проти нього урядом, i ховається в лiсах. Час вiд часу вiн вертається до мiста й знову й знову пiдпалює його. На захист Виттенберга виступає ще бiльш сильний, чим колись, загiн в 500 чоловiк пiд командуванням принца Мейссенского. юнкера, Що Вкрився в мiстi, пiд охороною перевозять Влейпциг.
 Навколо Кольхааса на той час налiчується вже 300 чоловiк. Вiн розбиває загiн принца. У цьому боï гине Герзе. Незабаром Кольхаас пiдходить до Лейпциговi й пiдпалює його iз трьох сторiн. Тодi Мартiн Лютер береться повернути Кольхааса в границi установленого людьми. порядку. Вiн розсилає по всьому курфюршеству вiдозва, у якому називає його боговiдступником i бунтiвником. Кольхаас, прочитавши цей листок, пiдписаний найповажанiший ïм iм'ям Мартiна Лютера, велить сiдлати коня й пiд вигаданим iм'ям вiдправляється до автора послання. У бесiдi з Лютером Кольхаас повiдомляє йому, що хоче лише законного покарання Венцеля фон Тронка й щоб йому самому вiдшкодували збитки й повернули коней у первiсному видi. Мартiн Лютер береться заступитися за нього перед курфюрстом саксонським. На наступний ранок вiн вiдправляє курфюрстовi послання, у якому вказує на невартi вчинки панiв фон Тронка, вимагає амнiстiï для Михаэля Кольхааса й можливостi продовжити судовий процес. Курфюрст, довiдавшись, що зграя баришника розрослася вже до 400 чоловiк i народ на його сторонi, вирiшує пiти радi доктора Лютера й дозволяє Кольхаасу вiльний проïзд у Дрезден на перегляд його справи за умови, що протягом трьох днiв вiн розпустить банду й здасть зброю. Якщо суд ухвалить, що його позов законний, то йому i його спiльникам буде дарована амнiстiя
 Кольхаас приïжджає у свiй будинок у Дрездене, i принц Мейссенский вiдразу наказує поставити бiля нього охорону нiбито для захисту вiд собравшегося навколо народу. Повсюдно продовжують дiятися безладдя, але вже не з вини Кольхааса, Иоганн Нагельшмит, один зi членiв зграï баришника, iз залишками його загону продовжує справу, почата Михаэлем Кольхаасом, i прикривається його iм'ям. Вороги Кольхааса влаштовують баришниковi пастку, внаслiдок якоï вiн пише лист Нагельшмиту й повiдомляє, що нiбито хоче до нього приєднатися. Лист перехоплюють слуги принца, i на пiдставi цього паперу принц просить iмператора провести строгий наслiдок над Кольхаасом у Берлiнi. Суд постановляє повернути Кольхаасу все, що було в нього вiдняте. Йому повертають його вiдгодованих вороних, грошi, залишенi Герзе в замку, коли його виганяли, а юнкер Венцель присуджується до двох рокiв в'язницi. Михаэль Кольхаас задоволений результатом, однак йому доводиться вiдповiсти своєю смертю за порушений спокiй встране.
 Е. Б. Семина


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/istorichna_povist_mihael_kolhaas.dhtml