У чому ж полягає чарiвництво казок?

Насамперед, казка виховує. Для цього вона й створювалася, тому й
живе столiттями, не застарiваючи. Вiдкриває дiтям вiчнi iстини.
Дає ïм уроки життя. Учить терпiнню, слухняностi,
вiдповiдальностi за своï вчинки. Досить, наприклад, згадати казку
сестриця Аленушка й братик Иванушка (не пий, братик, козленочком
станеш!). Або iншу казку Гусаки-Лебедi: не послухалася дiвчинка батькiв
i потрапила в лихо, тiльки-но не погубила брата, а виправилася —
сама природа прийшла ïй на допомогу
А в казцi Царiвна-Жаба дивнi вимоги пануючи-батька не тiльки не
оспариваются, але навiть не обговорюються синами. Турбота одна —
як виконати ïхнiй щонайкраще. Яка довiра й повага до батькiв!
А чому вчить Колобок? Не збiгати з будинку, це небезпечно! Не
хвастатися, не бути безтурботн i самовпевненим, побоюватися лестощiв i
пiдступництва, не довiряти тому, хто тебе хвалить. Рiпка учить умiнню
ладити один з одним i нiким не зневажатися
Все це росiйськi казки для дiтей. I всi вони добре кiнчаються. А
виходить, виховують дитини оптимiстом. Як би героя життя не било, вiн
виходить переможцем iз всiх колотнеч. У кожнiй казцi присутня боротьба
добра зi злом. I активно затверджується добрий початок у людинi,
який необхiдно зберiгати в будь-яких обставинах
А ще в казцi зашифрований нацiональний iдеал — самi життєво
важливi закони буття, завдяки яким зберiгалося духовне здоров'я нацiй,
забезпечувалося ïï виживання. Цi закони передавалися з
поколiння в поколiння — як по естафетi, проходячи крiзь столiття й
тисячорiччя
Правильно, напевно, що джерела всiх творчих початкiв прийнято шукати в
дитинствi. Адже як би не була обдарована людина вiд бога, дитинство
єдина стартова площадка, вiд якоï залежить: злетить надiлений
крильми або так i залишиться вiчним пташеням у гнiздi. Якби ми,
взрослея, пам'ятали вiдчуття щастя, що пронизувало всю нашу iстоту, коли
ми були маленькими й слухали, затамувавши подих, казки, менше було б на
землi лиходiйств i нещасть. А хiба немає? Дитинство призиває
до участi й любовi. Це потiм наступає не кращий момент, i людина
перестає проливати сльози над нещасним олов'яним солдатиком, що
розплавився в топленнi, коли щастя було так близько, так можливо…
Казки чарiвнi не тому, що в них вiдбуваються всякi чудеса, вони чарiвнi
по своєму впливi на почуття й характер дитини, майбутнього
дорослоï людини
Уявимо собi таку картину. Голодних людей запрошують у банкетний зал.
Столи заставленi стравами — вiд простих, здоровий i ситних до
витончений, вишуканий, пестливий погляд. У далекому кiнцi залу —
стiл, на якому недбало зваленi напiвобробленi продукти, недоïдки,
гнилизна, сухi кiрки. I от юрба кидається повз смачну й корисну
ïжу — до помий i жадiбно на них накидається. Неапетитно
й неможливо? Але адже так поводимося ми, що одержали в подарунок
обов'язкову грамотнiсть, допущенi до бенкету лiтератури. Ми несемося
мимо, жадiбно спрямовуючись до недоïдкiв словесностi —
бульварному роману й дешевому бойовиковi. I не нудить! Кiлька рокiв
вивчаємо ми Пушкiна. Запам'ятовуємо на вскг життя: Пушкiн
— генiй. Як люди, що причиняються вiруючими, кланяємося
iконi й поспiшаємо далi. I не думаємо, що своïми руками
ампутуємо в себе шматок душi, свiдомостi, тому що незаповнена душа
вiдмирає Пушкiн дiйсно “наше всi”. Коли починаєш
не “проходити”, а читати Пушкiна, випробовуєш легкий
жах: чому вiн знав всi, думав про всiм? Довiдаєшся про неймовiрний
учинок людини, що залишив благополучне життя заради декiлькох мiнут
граничноï напруги щиросердечних i фiзичних сил, заради
смертельноï небезпеки. Це Вальсингам! “Є захват у
боï й безоднi похмуроï на краю… Всi, усе, що загибеллю
загрожує, для серця смертного таïть нез'ясованi наслажденья
— бессмертья, може бути, зарiк!”
Дивуєшся: iнтелектуал, розумник, тонка, страждаюча людина жениться
на простушке зi словниковим запасом слiв едак у двiстi… Чому? А
чому трагiчний Алеко прийшов до циганiв i полюбив Земфiру?
“Веселощiв дитячого повна, як часто милим лепетанням иль
упоительним лобзаньем його замисленiсть вона в мiнуту розiгнати
вмiла…” Тобто рятувала вiд себе, вiд внутрiшнiх роздирань,
нерозв'язаних завдань i питань без вiдповiдi
Читаєш прекраснi рядки Пастернаку про осiнь:

• Як на виставцi картин -
• Зали, зали, зали, зали
• В'язiв, ясенiв, осик
• У позолотi небувалоï…
• - i наступає дратiвна пересиченiсть. Надлишок слiв, порiвнянь… Тодi, як ковток чистоï води, рятує Пушкiн
• Сумовита пора! Очей очарованье!
• Приємна менi твоя прощальна врода
• Люблю я пишне природи увяданье
• У багрець i золото одягненi лiси

Яка точнiсть i простота, яка “економiя” вiршованого простору! Вишуканiсть i вiдсутнiсть накопичення слiв. “Сумовита” — дрiбний дощ, “очей очарованье” — що може бути бiльше колдовским, чим ця магiя м'якого, повторюваного “год”… I, пiдсилюючи захват, — “прощальна врода”, “пишне увяданье”!
Пильнiсть погляду Пушкiна неймовiрна, таке вмiння бачити пейзаж i
миттєво вiдбирати тi деталi, якi точнiше всього передадуть його
цiлiснiсть, доступно тiльки витонченим генiям японськоï поезiï

• Прозорий лiс один чорнiє,
• И ялина крiзь iнiй зеленiє,
• И рiчка пiд льодом блищить

Листяний лiс прозорий, але галузi чорнiють. А поруч — зелень, i блискотiння, i сонце
Пiсля пушкiнськоï прози, якщо читати ïï вдумливо й
уважно, бiльшiсть письменникiв здаються неохайн-багатослiвними
Згадаємо “Подорож в Арзрум” — це теперiшнiй
зразок изисканнейшей росiянцi прози, рiвний якому дуже важко вiдшукати.
Згадаємо “Повiстi Белкина”, що вiдкрили цiлую
лiтературну епоху. Взагалi все написане Пушкiним виглядає не
тiльки ємним, змiстовним, але й незвичайно витонченим. Спробуйте
помiняти мiсцями кiлька слiв на кожнiй зi сторiнок “Пiковоï
дами” — i ви зрозумiєте, що в пушкiнськiй прозi слова
розташованi в єдино правильному й гармонiчному порядку
Говорять, що Пушкiн застарiв. Це помилка. Читайте Пушкiна й знайдете
близьке й зрозумiле вам. Адже цей автор рiзноманiтний. У нього є
“Iсторiя пугачевского бунту”, i “Записки про народну
освiту”, i листа до дружини, i жахливо-провiсне: “Не приведи
Бог бачити росiйський бунт, безглуздий i нещадний”. Я увесь час
вертаюся до Пушкiна. I, думаю, на моє столiття ïжi для душi й
розуму вистачить сизбитком.