Хронiка учнiвства в iндiйського шамана дона Хуана

Кастанеда — автор 11-млосноï хронiки учнiвства в iндiйського
шамана дона Хуана, що була видана мiльйонними тиражами й стала
всесвiтнiм бестселером. Добутку Кастанеди важко погодити з яким-небудь
певним жанром — вони є синтезом, оскiльки перебувають на
границi лiтератури, фiлософiï, мистики, етнографiï й
психологiï. Уведенi в його книгах поетико-езотерические поняття
утворюють струнку й закiнчену теорiю, вiдому як навчання дона Хуана.
Ïï тлумаченням займаються численнi шанувальники й послiдовники
Кастанеди. Деякi поняття, наприклад, крапка складання, мiсце сили i iн.,
перейшли з його книг у сучасну лексику й життя, вiдобразивши моду на
рiзноманiтнi езотерические й екзотеричнi навчання й практики
Кастанеда народився в перуанському мiстечку Кахамарка в сiм'ï
годинникаря й золотаря, вихiдця з Iталiï. Його батько був власником
крамнички й займався виготовленням ювелiрних прикрас. У батькiвськiй
майстернi син одержав перший досвiд художньоï практики —
працював iз бронзою й золотом. До звичайних вражень перiоду життя в
Кахамарке належали й курандерос — мiсцевi шамани й знахарi, вплив
яких на творчiсть Кастанеди згодом стало очевидним. В 1935 р. сiм'я
перебралася в Лiму — мiсто мистецтв, пам'ятникiв i музеïв
перуанського мистецтва, що бере початок вiд культури iнкiв. Тут
Кастанеда закiнчив Нацiональний коледж i в 1948 р. надiйшов у
Нацiональну школу мистецтв. Вiв спосiб життя типового представника
богеми — спiлкувався з художниками, письменниками, дендi,
вiдвiдував виставки й лiтературнi вечори
В 1959 р. Kастанеда закiнчив коледж, одержавши диплом Асоцiацiï
Мистецтв в областi психологiï, а в наступному роцi надiйшов у
Калiфорнiйський унiверситет у Лос-Анджелесi, i його спецiалiзацiя
змiнилася — тепер це була антропологiя. Професор К. Мейган,
куратор Кастанеди по антропологiï, робив збiр iнтерв'ю в
представникiв народностей, яких вивчали. Налагодженню контактiв з
iндiанцями сприяло знання iспанськоï мови, латиноамериканська
зовнiшнiсть i знайомство зi способом життя шаманiв у Кахамарке. Тема
його польових iнтерв'ю — використання рослин , якi мiстять
галюциногени, в iндiйських ритуалах. У результатi цих дослiджень
з'явилася книга Навчання дона Хуана: шлях знання iндiанцiв Яки (1968).
Вона вiдразу стала бестселером — протягом перших двох рокiв було
продано 300 тис. екземплярiв. У першiй книзi Кастанеди мова йде про те,
як колись, ще будучи студентом, Кастанеда зустрiвся з дон Хуаном —
старим iндiанцем — брухо, тобто магом, цiлителем i майстром
давнього ритуалу, що запропонував йому практично познайомитися з
магiчною реальнiстю, без чого неможливо зрозумiти суть ïхнiх
ритуалiв. Студент-Антрополог погоджується й детально описує
все, що з ним вiдбувалося. Вiн розповiдає про митоти —
церемонiï вживання пейоту й грибiв, пiд час яких в учасникiв
з'являлася здатнiсть взаємодiяти з магiчною реальнiстю,
сповненоï якихось дружнiх або ворожих сил
Дон Хуан запропонував Кастанеде стати його учнем — вiн
називає це: ступити на шлях людини знання, тобто вiдмовитися вiд
упередженостi, вiдкритися новому знанню миру, вiдкинувши всi попереднi
повчання. Становлення людини знання, на думку дона Хуана, включає
процес очищення вiд особистого життєвого досвiду. Змiст
цiєï вимоги — у знаходженнi iншого розумiння себе,
iншого свiтовiдчування, у переосмисленнi й почасти вiдторгненнi
попереднього життя. Читач знайомиться з поняттями навчання дона Хуана
— людин знання, сила, мiсце сили, предмети сили, спiвучасник i
т.д. Зазначенi й чотири небезпеки на шляху людини знання — страх,
яснiсть, сила й старiсть Перша книга Кастанеди мала дивний успiх.
Суперечки щодо ïï жанру не стихають: однi вважають
ïï унiкальним пiдручником, iншi — не менш унiкальною лiтературно-
фiлософською мiстифiкацiєю, третi — сюрреалiстичною
алегорiєю й т.д. Для самого автора ïï видання, крiм
усього iншого, допомогло полiпшити фiнансовий стан i, зрештою, одержати
можливiсть здати iспит на звання магiстра. У цей час вiн прийшов у
замилування вiд фiлософiï, вiдвiдував лекцiï по
феноменологiï. Друга книга Окрема реальнiсть: продовження розмов з
доном Хуаном (1971) також має характер художньо-документального
звiту про зустрiчi з iндiйським брухо.
З'являються новi персонажi — колега дона Хуана дон Хенаро. Вiн
вiдучує Кастанеду вiд пристрастi до захiдноï логiки й
рацiоналiзму, демонструючи порушення аристотелевих законiв простору й
часу, а також продовжує знайомити iз системою шаманських поглядiв
на мир, з поняттями воïна i мисливця, що живуть одночасно у двох
мирах, з поняттям бачення, тобто здатностi вiдчувати за реальними
подiями цього миру Велике Щось, iз правилом контрольованоï дуростi
— принципу життя у свiтi людей i т.п. Третя книга Кастанеди
Подорож в Икстлан (1972) мiстить бiльше систематизований виклад основних
принципiв навчання дона Хуана.
В останнiх трьох роздiлах — матерiал про третю стадiю учнiвства,
що почалася в травнi 1971 р. Кастанеда розумiє, що той, хто
вступив на шлях воïна — шлях iз серцем, — уже нiколи не
зможе повернутися назад. Дон Хуан продовжує вiдкривати аспекти
цього шляху — мистецтво бути недосяжним, принцип стирання
особистоï iсторiï, вибудовування вiдносин зi своïм
спiвучасником i боротьба з ним, концепцiю смертi як керiвництва,
необхiднiсть вiдповiдати за своï вчинки й т.д. За цю книгу в 1973
р. Кастанеда одержав звання доктора фiлософiï по антропологiï.
В основi четвертоï книги Казки про силу (1974) — данi про
завершальну стадiю учнiвства в 1971-1972 роках. Кастанеду готовлять до
обряду iнiцiацiï
У пустелi дон Хуан вiдкриває йому своï таємницi й
дає детальнi пояснення про стратегiю мага. На цьому етапi
учнiвства Кастанеда вiдчуває, що його власна свiдомiсть
розколюється. Вiн переконується, що звичайна картина миру
(або тональ) — лише крихiтний острiвець у безмежному,
непiзнаваному свiтi чаклунства — нагвали. Тональ i нагваль —
центральнi поняття навчання дона Хуана: тональ — мир
систематизований i розумний, нагваль — мир колдовских можливостей,
волi й метаморфоз. Мiж ними iснує трiщина, або якiсний розлам, i
шлях воïна передбачає вмiння iснувати й дiяти в обох мирах.
Пiсля обряду iнiцiацiï Кастанеда й два iнших учнi дона Хуана й дона
Хенаро, назавжди попрощавшись iз учителями, стрибають iз вершини гори в
прiрву — у трiщину мiж мирами
Пiсля виходу згаданих книг життя Кастанеди усе бiльше ставала схожою на
спосiб життя сучасного гуру. Вiн розвiвся iз дружиною Маргарет, залишив
названого сина, якого дуже любив, вiддалився вiд колишнiх друзiв i
остаточно поринув у вивчення шаманських практик. Писав книги, виступав з
лекцiями, пiдтримуючи ореол таємничостi навколо своєï
фiгури. У дусi розробленоï ïм теорiï стирання
особистоï iсторiï неохоче давав iнтерв'ю, не дозволяв себе
фотографувати, малювати й т.д. Деякi теми з його книг iнодi
перекочовували в реальне життя. Так, iнодi пiсля розмови з якоюсь
людиною вiн мiг затверджувати, що на зустрiчi був присутнiй не вiн
особисто, а його двiйник.
Кастанеда створив добутку, якi є характерними для 60- 70-х рокiв
— сплавом лiтературноï вигадки з науковими пошуками. Криза
суспiльства, що заганяє своïх членiв у рамки споживчого й
програмованого iснування, розчарування в науково-технiчному прогресi
iнiцiювали пошуки нового, сьогодення змiсту буття. Прагнення до
спонтанностi, до злиття iз природою, можливiсть перетворення й збагнення
iнший, вiдмiнноï в порiвняннi iз загальноприйнятоï, картини
миру — от основнi мотиви, якi зробили книги Кастанеди такими
привабливими