Короткий огляд творчостi Письменникiв Чилi

У поетичному лiтописi латиноамериканськоï дитячоï лiтератури
варто особливо видiлити Габриелу Мистраль ( 1889-1957). Знаменита
чилiйська поетеса, Габриела Мистраль вiдома також як автор багатьох
вiршiв i поем у прозi, написаних для дiтей. Випробувавши багато
позбавлень у дитинствi, Люсила Годой Алькайага (таке сьогодення iм'я
поетеси) iз працею домоглася права викладати й з 15 рокiв працювала
вчителькою в глухих селищах на пiвднi Чилi. Пiзнiше, коли був визнаний
ïï поетичний талант, вона керувала рiзними школами в багатьох
мiстах краïни. Одним з ïï учнiв був Пабло Неруда.
Бiльшу частину свого життя (починаючи з 1922 р.) Мистраль провела за
межами Чилi. Майже всi вiршi поетеси ввiйшли в чотири прижиттєвих
збiрники: Розпач (1921), Нiжнiсть (1924), Рубання лiсу (1938), Давильня
(1954). Живильним для середовищем ïï вiршiв були надiï й
сподiвання простих людей. Поетеса не бажає миритися зi злом, що
панує у свiтi. Ïï болiсно ранило всiлякий прояв
несправедливостi, i вона намагалася боротися з нею. Поезiя Габриели
Мистраль перейнята передчуттям великих змiн. У ïï вiршах
уперше привселюдно зазвучав голос звичайноï жiнки з народу, що
розповiла з величезною лiричною силою про своï таємнi
переживання. Саме тому творчiсть Мистраль, переступивши рамки
нацiональних границь, стало однiєï з вершин
латиноамериканськоï поезiï, i в 1945 роцi ïй —
першоï на континентi — була присуджена Нобелiвська премiя по
лiтературi. Сама Габриела Мистраль уважала, що ïï педагогiчна
дiяльнiсть значно важливiше, нiж поетична. Не випадково одне з найбiльш
вiдомих ïï вiршiв називається Сiльська вчителька. Уже в
перший збiрник своïх вiршiв вона включає чимало шкiльно-
дидактичних вiршiв, ранiше помiщених у книгах для читання, виданих
вiдомим педагогом Гусманом Матурана.
Для Мистраль дiти — найбiльш чистi й непорочнi представники роду
людського, з вiдкритiстю почуттiв i безпосереднiм сприйняттям миру.
Любов до дiтей — це любов до всього людства, що переживає в
дитинствi своï кращi митi, любов до самим беззахисним, нужденним у
пещеннi й увазi. Поетична мова ïï вiршiв для дiтей ясний i
прозорий: Мистраль уважала, що джерела дитячоï лiтератури лежать у
народнiй поезiï, у фольклорi, i тому найчастiше зверталася до
колискових пiсень i хороводiв, використовуючи при цьому найбiльш простi
поетичнi розмiри. Ïï проза для дiтей теж написана лаконiчним,
зрозумiлим складом, без усяких изисков.
Вiрша Габриели Мистраль в останнi десятилiття неодноразово видавалися в
нашiй краïнi
Кiлька вiршiв Габриель! Мистраль помiщене у випущеному для дiтей
збiрнику вiршiв поетiв Чилi Кораблi повиннi йти (1967). Збiрник
являє собою своєрiдну антологiю чилiйськоï поезiï.
Поряд з вiршами Габриели Мистраль i Пабло Неруди, юний читач знайде тут
вiршi родоначальника сучасноï поезiï Чилi Карлоса Песоа Велиса
( 1879-1908) i видного поета-модернiста Педро Прадо ( 1886-1952), одного
з найбiльших майстрiв латиноамериканськоï поезiï Висенте
Уидобро ( 1893-1948) i спiвака трудового селянства ефраина Баркеро (р.
1931), лiрика Оскара Кастро ( 1910-1947) i автора антологiï вiршiв
для дiтей Умберто Диаса Касануева (р. 1905). Вiршi, зiбранi в цiй книзi,
досить рiзноманiтнi в жанровому вiдношеннi, але ïх
поєднує гаряча любов до своєï батькiвщини,
високий гуманiзм
Розвиток латиноамериканськоï поезiï неможливо представити без
творчостi видатного поета Пабло Неруди. Iм'я Пабло Неруди ( 1904-1973),
лауреата мiжнародноï премiï За змiцнення миру мiж народами,
широко вiдомо в усьому свiтi. Чимало його вiршiв увiйшло в коло
юнацького читання. Поет винятковоï художньоï розмаïтостi,
один з найбiльших представникiв соцiалiстичного реалiзму в закордоннiй
лiтературi, суспiльний i полiтичний дiяч, Неруда користується
заслуженою любов'ю радянського читача, у тому числi i юному поколiннi
Опублiкувавши в 1923 роцi свiй перший поетичний збiрник Собранье
заходiв, Неруда випустив у свiтло бiльше тридцяти книг, що одержали,
всесвiтнє визнання (Мiсце проживання — земля, 1925-1935;
Iспанiя в серце, 1937; Оди споконвiчним речам, 1954-1957;
Светопреставление, 1969, i iн.). Бiльш нiж пiввiковий творчий шлях
поета, творця епiчного полотна величезноï сили — епопеï
Загальна пiсня (1950), що поетично осмислює iсторiю континенту,
побачену очами сучасноï людини,- по достоïнству вiдзначений
Нобелiвською премiєю по лiтературi (1971). Поет спiвпричетний всiм
передовим рухам нашоï епохи. Заперечуючи в раннiх книгах виродливу
капiталiстичну дiйснiсть, Неруда на полях Испании, що бореться, знайшов
те нове, за що надалi боровся все своє життя. I вiд книги до книги
в його вiршах усе могутнiше звучить голос поета-революцiонера, до кiнця
связавшего свою долю снародом.
Вiдмiтною рисою поезiï Неруди є особливе великомасштабне
бачення миру. Це найбiльше чiтко виявилося в Загальнiй пiснi, що зайняла
виняткове мiсце у свiтовiй лiтературi по глибинi, зрiлостi й поетичнiй
майстерностi показу дiйсностi. У цьому багатоплановому, оригiнально
композицiйно органiзованому творi Неруда як би запам'ятав досвiд народiв
Латинськоï Америки й заново своïм поетичним баченням вiдкрив
цей континент усьому людству
Поетичне новаторство Неруди виявилося не тiльки у своєрiдностi
його мови з багатством асоцiативних образiв i мiнливим ритмом, але й у
сполученнi лiричн i епiчного почав, у дивнiй глибинi його фiлософських
роздумiв
Яскрава iндивiдуальнiсть поета представлена у виданому в серiï
Поетична бiблiотека школяра збiрнику його вiршiв Молчанье — не
золото (1972). Книга дає юному читачевi загальне подання про
творчiсть Неруди й складена по тематичному принципi. У неï ввiйшли
лiричнi й цивiльнi вiршi поета з п'ятнадцяти збiрникiв (з 1924 по 1969
р.).
У поезiï Неруди скоряють прониклива лiричнiсть, закоханiсть у
реальний мир, у природу, у людину. Любов до рiдноï краïни
перегукується у творчостi поета з темою любовi до всiх простих
людей, що живуть на землi. З особливою теплотою пише Неруда про
Краïну Рад. Натхненним гiмном героïчним захисникам першого у
свiтi соцiалiстичноï держави з'явилися написанi в роки Великоï
Вiтчизняноï вiйни три Пiснi любовi Сталiнграду. Невтомний
пропагандист iдей миру й соцiалiзму, Неруда гостро почував биття
сучасного життя, вiдповiдальнiсть за долi миру, тому в його вiршах i
поемах настiльки чiтко звучать загальнолюдськi мотиви. Iдейне багатство
поезiï Неруди невiддiльно вiд ïï емоцiйного впливу на
читача
В 1976 i в 1979 роках у видавництвi Дитяча лiтература двома виданнями
вийшла багато iлюстрована книга Неруди Я буду жити…. У
своєрiдну композицiю книги включенi прозаïчнi уривки з
автобiографiï поета Зiзнаюся, що я жив i вiршi, у тому числi не
публiкувалися ранiше. У цiй книзi Неруда з'являється таким, яким
вiн залишався до кiнця життя — бiйцем, трибуном, переконаним
комунiстом, супротивником iмперiалiзму й диктаторських режимiв, що
успели за кiлька днiв до своєï смертi затаврувати фашистську
хунту Пиночета, що надругались над його батькiвщиною
Один з найбiльших представникiв критичного реалiзму в Чилi Мануель Рохас
( 1896-1973) у своïх романах Син злодiя (1950) i Слаще провина
(1958) показує життя мiських низiв. Рохас здобув славу блискучого
оповiдача. В 1972 роцi вiн публiкує оповiдання Склянка молока, що
є одним iз кращих добуткiв латиноамериканськоï лiтератури в
цьому жанрi. Сюжет оповiдання гранично простий. Це — лаконiчна
психологiчна замальовка. Безробiтний юнак, не евший уже троє доби,
вiдмовляється вiд милостинi — вiн хоче працювати й, нарештi,
знаходить тимчасову роботу, за якоï йому заплатять наступного дня.
Розумiючи, що якщо вiн не поïсть, то не зможе продовжувати роботу,
юнак заходить у молочну й замовляє склянку молока, хоча
заздалегiдь знає, що не зможе заплатити за нього. Господарка
молочноï бачить стан юнака й, спонукувана материнським почуттям,
приносить йому ще склянка молока. Емоцiйне розжарення оповiдання дуже
високий. Надовго вiдкладаються в пам'ятi читача образи юнака й
господарки молочноï. Точнiсть спостереження, психологiчна
вiрогiднiсть лежать в основi оповiдання, що трактує про людську
доброту й шляхетнiсть, про внутрiшню красу людини