КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/u_chomu_j_poljagae_charivnictvo_kazok.dhtml

	У чому ж полягає чарIвництво казок? Насамперед, казка виховує. Для цього вона й створювалася, тому й живе столiттями, не застарiваючи. Вiдкриває дiтям вiчнi iстини. Дає ïм уроки життя. Учить терпiнню, слухняностi, вiдповiдальностi за своï вчинки. Досить, наприклад, згадати казку сестриця Аленушка й братик Иванушка (не пий, братик, козленочком станеш!). Або iншу казку Гусаки-Лебедi: не послухалася дiвчинка батькiв i потрапила в лихо, тiльки-но не погубила брата, а виправилася — сама природа прийшла ïй на допомогу
 А в казцi Царiвна-Жаба дивнi вимоги пануючи-батька не тiльки не оспариваются, але навiть не обговорюються синами. Турбота одна — як виконати ïхнiй щонайкраще. Яка довiра й повага до батькiв!
 А чому вчить Колобок? Не збiгати з будинку, це небезпечно! Не хвастатися, не бути безтурботн i самовпевненим, побоюватися лестощiв i пiдступництва, не довiряти тому, хто тебе хвалить. Рiпка учить умiнню ладити один з одним i нiким не зневажатися
 Все це росiйськi казки для дiтей. I всi вони добре кiнчаються. А виходить, виховують дитини оптимiстом. Як би героя життя не било, вiн виходить переможцем iз всiх колотнеч. У кожнiй казцi присутня боротьба добра зi злом. I активно затверджується добрий початок у людинi, який необхiдно зберiгати в будь-яких обставинах
 А ще в казцi зашифрований нацiональний iдеал — самi життєво важливi закони буття, завдяки яким зберiгалося духовне здоров'я нацiй, забезпечувалося ïï виживання. Цi закони передавалися з поколiння в поколiння — як по естафетi, проходячи крiзь столiття й тисячорiччя
 Правильно, напевно, що джерела всiх творчих початкiв прийнято шукати в дитинствi. Адже як би не була обдарована людина вiд бога, дитинство єдина стартова площадка, вiд якоï залежить: злетить надiлений крильми або так i залишиться вiчним пташеням у гнiздi. Якби ми, взрослея, пам'ятали вiдчуття щастя, що пронизувало всю нашу iстоту, коли ми були маленькими й слухали, затамувавши подих, казки, менше було б на землi лиходiйств i нещасть. А хiба немає? Дитинство призиває до участi й любовi. Це потiм наступає не кращий момент, i людина перестає проливати сльози над нещасним олов'яним солдатиком, що розплавився в топленнi, коли щастя було так близько, так можливо…
 Казки чарiвнi не тому, що в них вiдбуваються всякi чудеса, вони чарiвнi по своєму впливi на почуття й характер дитини, майбутнього дорослоï людини
 Уявимо собi таку картину. Голодних людей запрошують у банкетний зал. Столи заставленi стравами — вiд простих, здоровий i ситних до витончений, вишуканий, пестливий погляд. У далекому кiнцi залу — стiл, на якому недбало зваленi напiвобробленi продукти, недоïдки, гнилизна, сухi кiрки. I от юрба кидається повз смачну й корисну ïжу — до помий i жадiбно на них накидається. Неапетитно й неможливо? Але адже так поводимося ми, що одержали в подарунок обов'язкову грамотнiсть, допущенi до бенкету лiтератури. Ми несемося мимо, жадiбно спрямовуючись до недоïдкiв словесностi — бульварному роману й дешевому бойовиковi. I не нудить! Кiлька рокiв вивчаємо ми Пушкiна. Запам'ятовуємо на вскг життя: Пушкiн — генiй. Як люди, що причиняються вiруючими, кланяємося iконi й поспiшаємо далi. I не думаємо, що своïми руками ампутуємо в себе шматок душi, свiдомостi, тому що незаповнена душа вiдмирає Пушкiн дiйсно “наше всi”. Коли починаєш не “проходити”, а читати Пушкiна, випробовуєш легкий жах: чому вiн знав всi, думав про всiм? Довiдаєшся про неймовiрний учинок людини, що залишив благополучне життя заради декiлькох мiнут граничноï напруги щиросердечних i фiзичних сил, заради смертельноï небезпеки. Це Вальсингам! “Є захват у боï й безоднi похмуроï на краю… Всi, усе, що загибеллю загрожує, для серця смертного таïть нез'ясованi наслажденья — бессмертья, може бути, зарiк!”
 Дивуєшся: iнтелектуал, розумник, тонка, страждаюча людина жениться на простушке зi словниковим запасом слiв едак у двiстi… Чому? А чому трагiчний Алеко прийшов до циганiв i полюбив Земфiру? “Веселощiв дитячого повна, як часто милим лепетанням иль упоительним лобзаньем його замисленiсть вона в мiнуту розiгнати вмiла…” Тобто рятувала вiд себе, вiд внутрiшнiх роздирань, нерозв'язаних завдань i питань без вiдповiдi
 Читаєш прекраснi рядки Пастернаку про осiнь:
 Як на виставцi картин -Зали, зали, зали, залиВ'язiв, ясенiв, осикУ позолотi небувалоï…- i наступає дратiвна пересиченiсть. Надлишок слiв, порiвнянь… Тодi, як ковток чистоï води, рятує ПушкiнСумовита пора! Очей очарованье!Приємна менi твоя прощальна вродаЛюблю я пишне природи увяданьеУ багрець i золото одягненi лiси Яка точнiсть i простота, яка “економiя” вiршованого простору! Вишуканiсть i вiдсутнiсть накопичення слiв. “Сумовита” — дрiбний дощ, “очей очарованье” — що може бути бiльше колдовским, чим ця магiя м'якого, повторюваного “год”… I, пiдсилюючи захват, — “прощальна врода”, “пишне увяданье”!
 Пильнiсть погляду Пушкiна неймовiрна, таке вмiння бачити пейзаж i миттєво вiдбирати тi деталi, якi точнiше всього передадуть його цiлiснiсть, доступно тiльки витонченим генiям японськоï поезiï
 Прозорий лiс один чорнiє,И ялина крiзь iнiй зеленiє,И рiчка пiд льодом блищить Листяний лiс прозорий, але галузi чорнiють. А поруч — зелень, i блискотiння, i сонце
 Пiсля пушкiнськоï прози, якщо читати ïï вдумливо й уважно, бiльшiсть письменникiв здаються неохайн-багатослiвними
 Згадаємо “Подорож в Арзрум” — це теперiшнiй зразок изисканнейшей росiянцi прози, рiвний якому дуже важко вiдшукати. Згадаємо “Повiстi Белкина”, що вiдкрили цiлую лiтературну епоху. Взагалi все написане Пушкiним виглядає не тiльки ємним, змiстовним, але й незвичайно витонченим. Спробуйте помiняти мiсцями кiлька слiв на кожнiй зi сторiнок “Пiковоï дами” — i ви зрозумiєте, що в пушкiнськiй прозi слова розташованi в єдино правильному й гармонiчному порядку
 Говорять, що Пушкiн застарiв. Це помилка. Читайте Пушкiна й знайдете близьке й зрозумiле вам. Адже цей автор рiзноманiтний. У нього є “Iсторiя пугачевского бунту”, i “Записки про народну освiту”, i листа до дружини, i жахливо-провiсне: “Не приведи Бог бачити росiйський бунт, безглуздий i нещадний”. Я увесь час вертаюся до Пушкiна. I, думаю, на моє столiття ïжi для душi й розуму вистачить сизбитком.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/u_chomu_j_poljagae_charivnictvo_kazok.dhtml