У чому ж полягає чарiвництво казок?

Насамперед, казка виховує. Для цього вона й створювалася, тому й живе столiттями, не застарiваючи. Вiдкриває дiтям вiчнi iстини. Дає ïм уроки життя. Учить терпiнню, слухняностi, вiдповiдальностi за своï вчинки. Досить, наприклад, згадати казку сестриця Аленушка й братик Иванушка (не пий, братик, козленочком станеш!). Або iншу казку Гусаки-Лебедi: не послухалася дiвчинка батькiв i потрапила в лихо, тiльки-но не погубила брата, а виправилася — сама природа прийшла ïй на допомогу
А в казцi Царiвна-Жаба дивнi вимоги пануючи-батька не тiльки не оспариваются, але навiть не обговорюються синами. Турбота одна — як виконати ïхнiй щонайкраще. Яка довiра й повага до батькiв!
А чому вчить Колобок? Не збiгати з будинку, це небезпечно! Не хвастатися, не бути безтурботн i самовпевненим, побоюватися лестощiв i пiдступництва, не довiряти тому, хто тебе хвалить. Рiпка учить умiнню ладити один з одним i нiким не зневажатися
Все це росiйськi казки для дiтей. I всi вони добре кiнчаються. А виходить, виховують дитини оптимiстом. Як би героя життя не било, вiн виходить переможцем iз всiх колотнеч. У кожнiй казцi присутня боротьба добра зi злом. I активно затверджується добрий початок у людинi, який необхiдно зберiгати в будь-яких обставинах
А ще в казцi зашифрований нацiональний iдеал — самi життєво важливi закони буття, завдяки яким зберiгалося духовне здоров'я нацiй, забезпечувалося ïï виживання. Цi закони передавалися з поколiння в поколiння — як по естафетi, проходячи крiзь столiття й тисячорiччя
Правильно, напевно, що джерела всiх творчих початкiв прийнято шукати в дитинствi. Адже як би не була обдарована людина вiд бога, дитинство єдина стартова площадка, вiд якоï залежить: злетить надiлений крильми або так i залишиться вiчним пташеням у гнiздi. Якби ми, взрослея, пам'ятали вiдчуття щастя, що пронизувало всю нашу iстоту, коли ми були маленькими й слухали, затамувавши подих, казки, менше було б на землi лиходiйств i нещасть. А хiба немає? Дитинство призиває до участi й любовi. Це потiм наступає не кращий момент, i людина перестає проливати сльози над нещасним олов'яним солдатиком, що розплавився в топленнi, коли щастя було так близько, так можливо…
Казки чарiвнi не тому, що в них вiдбуваються всякi чудеса, вони чарiвнi по своєму впливi на почуття й характер дитини, майбутнього дорослоï людини
Уявимо собi таку картину. Голодних людей запрошують у банкетний зал. Столи заставленi стравами — вiд простих, здоровий i ситних до витончений, вишуканий, пестливий погляд. У далекому кiнцi залу — стiл, на якому недбало зваленi напiвобробленi продукти, недоïдки, гнилизна, сухi кiрки. I от юрба кидається повз смачну й корисну ïжу — до помий i жадiбно на них накидається. Неапетитно й неможливо? Але адже так поводимося ми, що одержали в подарунок обов'язкову грамотнiсть, допущенi до бенкету лiтератури. Ми несемося мимо, жадiбно спрямовуючись до недоïдкiв словесностi — бульварному роману й дешевому бойовиковi. I не нудить! Кiлька рокiв вивчаємо ми Пушкiна. Запам'ятовуємо на вскг життя: Пушкiн — генiй. Як люди, що причиняються вiруючими, кланяємося iконi й поспiшаємо далi. I не думаємо, що своïми руками ампутуємо в себе шматок душi, свiдомостi, тому що незаповнена душа вiдмирає Пушкiн дiйсно “наше всi”. Коли починаєш не “проходити”, а читати Пушкiна, випробовуєш легкий жах: чому вiн знав всi, думав про всiм? Довiдаєшся про неймовiрний учинок людини, що залишив благополучне життя заради декiлькох мiнут граничноï напруги щиросердечних i фiзичних сил, заради смертельноï небезпеки. Це Вальсингам! “Є захват у боï й безоднi похмуроï на краю… Всi, усе, що загибеллю загрожує, для серця смертного таïть нез'ясованi наслажденья — бессмертья, може бути, зарiк!”
Дивуєшся: iнтелектуал, розумник, тонка, страждаюча людина жениться на простушке зi словниковим запасом слiв едак у двiстi… Чому? А чому трагiчний Алеко прийшов до циганiв i полюбив Земфiру? “Веселощiв дитячого повна, як часто милим лепетанням иль упоительним лобзаньем його замисленiсть вона в мiнуту розiгнати вмiла…” Тобто рятувала вiд себе, вiд внутрiшнiх роздирань, нерозв'язаних завдань i питань без вiдповiдi
Читаєш прекраснi рядки Пастернаку про осiнь:

• Як на виставцi картин -
• Зали, зали, зали, зали
• В'язiв, ясенiв, осик
• У позолотi небувалоï…
• - i наступає дратiвна пересиченiсть. Надлишок слiв, порiвнянь… Тодi, як ковток чистоï води, рятує Пушкiн
• Сумовита пора! Очей очарованье!
• Приємна менi твоя прощальна врода
• Люблю я пишне природи увяданье
• У багрець i золото одягненi лiси

Яка точнiсть i простота, яка “економiя” вiршованого простору! Вишуканiсть i вiдсутнiсть накопичення слiв. “Сумовита” — дрiбний дощ, “очей очарованье” — що може бути бiльше колдовским, чим ця магiя м'якого, повторюваного “год”… I, пiдсилюючи захват, — “прощальна врода”, “пишне увяданье”!
Пильнiсть погляду Пушкiна неймовiрна, таке вмiння бачити пейзаж i миттєво вiдбирати тi деталi, якi точнiше всього передадуть його цiлiснiсть, доступно тiльки витонченим генiям японськоï поезiï

• Прозорий лiс один чорнiє,
• И ялина крiзь iнiй зеленiє,
• И рiчка пiд льодом блищить

Листяний лiс прозорий, але галузi чорнiють. А поруч — зелень, i блискотiння, i сонце
Пiсля пушкiнськоï прози, якщо читати ïï вдумливо й уважно, бiльшiсть письменникiв здаються неохайн-багатослiвними
Згадаємо “Подорож в Арзрум” — це теперiшнiй зразок изисканнейшей росiянцi прози, рiвний якому дуже важко вiдшукати. Згадаємо “Повiстi Белкина”, що вiдкрили цiлую лiтературну епоху. Взагалi все написане Пушкiним виглядає не тiльки ємним, змiстовним, але й незвичайно витонченим. Спробуйте помiняти мiсцями кiлька слiв на кожнiй зi сторiнок “Пiковоï дами” — i ви зрозумiєте, що в пушкiнськiй прозi слова розташованi в єдино правильному й гармонiчному порядку
Говорять, що Пушкiн застарiв. Це помилка. Читайте Пушкiна й знайдете близьке й зрозумiле вам. Адже цей автор рiзноманiтний. У нього є “Iсторiя пугачевского бунту”, i “Записки про народну освiту”, i листа до дружини, i жахливо-провiсне: “Не приведи Бог бачити росiйський бунт, безглуздий i нещадний”. Я увесь час вертаюся до Пушкiна. I, думаю, на моє столiття ïжi для душi й розуму вистачить сизбитком.