Поезiя й улюблений поет

Поезiя — це зовсiм особлива мова , у нього своя природа ,
своï закони. Вона створює хвилюючий мир, насичений образами,
емоцiями, символами. Але мова цей найчастiше так складна, що, читаючи
вiрш, начебто розгадуєш ребус, намагаючись зрозумiти змiст
написаного Не можна сказати однозначно, люблю я чи поезiю нi. Є
добутку, якi мене захоплюють i потрясають: настiльки точно й у такiй
витонченiй формi вiдтворенi почуття поета. Але є й вiрша, якi
викликають здивування, збурювання. Недарма древня мудрiсть говорить:
Учитель не той, хто назвав себе вчителем, а той, про яке це сказали
iншi. Думаю, про поета можна сказати те ïï саме. Тiльки
спробувавши самостiйно написати вiрш, можна зрозумiти, якоï
складноï духовноï роботи це вимагає
Мiй улюблений поет — А. С. Пушкiн . Це може здатися банальнiстю,
але тiльки в його вiршах так просто написано про складнi речi. У
пушкiнських вiршах стiльки гармонiï, закiнченостi, що не потрiбно
нi складних символiв, нi штучноï оригiнальностi, нi
нав'язливоï новизни, у них немає дешевого епатажу,
розв'язностi. Пушкiна глибокий i до генiальностi простий