Значення образа Фамусова

Нечуваним був успiх комедiï. Блискучу й глибоку характеристику Горi
вiд розуму дав Пушкiн . На думку поета, цiль комедiï —
характери й рiзка картина вдач. Комедiя, за словами Бєлiнського,
з'явилася жагучим протестом проти мерзенноï дiйсностi, проти чиновникiв-
хабарникiв, проти свiтського суспiльства, неуцтва, добровiльного
холопства…
Грибоєдов дав своєï комедiï целую галерею живих i
яскравих образiв дворянського суспiльства, представникiв столiття
минулого. Це Фамусов — богатий пан помiщик i великий чиновник. Вiн
вiдома людина в колi московського барства. Фамусов — переконаний
крiпосник, готовий у гнiвi заслати в Сибiр своïх крiпосних слуг,
лютий ненависник просвещенья, низькопоклонник, пiдлесник, людина
позбавлений щирого достоïнства й честi, що плазує перед
вищими для одержання чинiв i багатства
Поруч iз Фамусовим у комедiï коштує Скалозуб, що мiтить у
генерали. Полковник Скалозуб — гiсть у будинку Фамусова, вiн
типовий представник аракчивщини в армiï, тип офiцера-
кар'єриста. У розумовому вiдношеннi вiн людина недалекий. Вiн
слова розумного не виговорив вiдразу,- зауважує Софiя . Службист,
вiрний охоронець самодержавно-крiпосницького ладу, ворог освiти —
такий Скалозуб
Мир Фамусова, його гостей складається не тiльки iз крiпосникiв-
тузiв, але й iз прислуговуючих ïм, подхалимствующих чиновникiв-
молчалиних. Створюючи характер Молчалина, Грибоєдов показав вплив,
що розтлiває, крепостническо-чиновницькоï моралi на розвиток
i поводження людини, залежного вiд фамусовского суспiльства. Молчалин
став загальним позначенням вульгарностi й лакейства. Характернi риси
Молчалина: прагнення до кар'єри, умiння пiдслужитися, лицемiрство,
небагатослiвнiсть, острах висловлювати своï судження. Вiн щиро
дивується, як у маленьких чинах можна смiти своє судження
мати. Роблячи пiдлий учинок, вiн навiть не розумiє, що це
пiдлiсть. Молчалин вирiс у символ рабського мовчання, до якого
страмились привчити Росiю спочатку Аракчеев, а потiм Микола1. Адже нинi
люблять безслiвних,-говорив Чацкий .
Познайомимося бiльш глибоко з гiстьми, що прибули на бал у будинок
Фамусова. Це велике й строкате суспiльство. Тут владна, примхлива,
впливова баба Хлестова, що з'явилася iз собачкою, i Графиня-Бабуся iз
графинею-внучкою, злою й зарозумiлою плетухою, i чету князiв
Тугоуховских iз шiстьома дочками, що цiкавляться тiльки фасонами
платтiв, i Наталя Дмитрiвна, розпещена молода дама, що перетворила
добряги чоловiка в безвладного раба
Незримо тут є присутнiм i княгиня Марiя Олексiïвна, грiзна
законодавиця суспiльноï думки, i вiдома Тетяна Юрiïвна, що
дає бали вiд рiздва й до поста, i влiтку свята на дачi.
Картина побуту, вдач i настроïв фамусовской Москви намальована в
комедiï яскраво й смiло. Перед нами юрба рiзних людей, порожнiх,
бездушних i пiдлих. Стихiя цього середовища: плiтки й лихослiв'я. Тут
знають кожного дворянина й скажуть хто багатий, i хто бiдний, i скiльки
крiпакiв душ у Чацкого: Чотириста; Немає! Триста. I Хлестова
додасть обиженно: Уж чужих маєткiв менi не знати Ця
об'єднана команда вiдчула в мовленнях Чацкого iдейного ворога й
миттєво пiдхопила плiтку про божевiлля Чацкого. Причину вони,
гостi Фамусова, бачать в освiтi: И впрямь збожеволiєш вiд цих, вiд
одних, вiд пансiонiв, шкiл, лiцеïв…

• Ще бiльш категоричний Фамусов:
• Ученье — от чуму,
• Ученiсть — от причина

У цьому суспiльствi потрiбно думати так, як всi, тут грiх не лихо поголоска не гарна. Не дивно, що це суспiльство вiдриває вiд себе Чацкого, як щось далеке, стороннє. Грибоєдов залишився в iсторiï росiйськоï лiтератури автором єдиного добутку, але ця комедiя називається перлиною росiянцi драматургiï
Займаючи великий пост, Фамусов визнає, що служить вiн для того,
щоб добути чини й iншi блага. При цьому вiн навiть не вникає в
суть паперiв, що пiдписуються ïм,:

• А в мене, що справа, що не справа,
• Звичай мiй такий:
• Пiдписано, так iз плечей геть.

А. С. Грибоєдов блискуче вiдбив в образi Фамусова також таку рису чиновництва, яку ми називаємо сьогоднi протекцiонiзмом. Герой комедiï зiзнається:

• При менi служащие чужi дуже рiдкi,
• Усе бiльше сестринi, своячки дитинки…
• Як станеш представляти до крестишку чи, до мiстечка,
• Ну як не порадеть рiдному чоловiчковi

Мiрою цiнностi людини для Фамусова є чини й грошi. Своєï дочки Софiï вiн говорить: Хто бiдний, той тобi не пари. Полковник Скалозуб, як уважає Фамусов, пiдiйшов би Софiï як чоловiк, тому що вiн не нинi — завтра генерал.
В образi Фамусова ми без працi можемо знайти знайомi риси нашого
сучасника. Адже дотепер багато хто використовують у своєму життi
ту ж шкалу цiнностей, яка була в росiйського барства початку XIX
столiття. А бюрократiя, що стала вже суспiльним явищем, тримається
на цих самих Фамусових.
Гончарiв у своïй статтi Мильон роздирань писав про Гору вiд розуму,
— що воно все живе своею нетленною життям, переживе й ще багато
епох i все не втратить своєï життєвостi. Я повнiстю
роздiляю його думку. Адже письменник намалював реальну картину вдач,
створив живих персонажiв. Настiльки живих, що вони дожили до наших
часiв. Менi здається, що в цьому й полягає секрет безсмертя
комедiï А. С. Грибоєдова. Адже нашi фамусови, молчалини,
скалозуби як i ранiше змушують сучасного нам Чацкого випробовувати горе
вiд розуму