Борис Iванович Дубров. Солдатська Слава
сторінка №6
...ПРС. Пiд Кострiном разом з iншими бiйцями взводу взяв у полон ротуфашистiв. Крiм орденiв Слави трьох ступенiв, нагороджений орденом i трьома
медалями Польської Народної Республiки. Закiнчив у 1956 роцi iнститут,
викладає мову й лiтературу в Устинiвськiй середнiй школi.
Молодший лейтенант запасу.
Венгер Костянтин Степанович. У бiй з фашистами вступив на танку в першi
днi вiйни. На дiйсну службу був призваний комсомольцем iз села Косогiрки
Ярмолинецького району Хмельницької областi (народився 1921 року), де
працював у колгоспi трактористом. Захищав Москву. Поблизу мiста
Хмельницького розгромив автомобiльну колону ворога, у скрутний момент
забезпечив зв'язок мiж авангардом i ар'єргардом танкової бригади. Бiля рiки
Одеру знищив 3 ворожi бронетранспортери, 2 танки i допомiг вiдбити атаку
пiхоти. Штурмував Берлiн, визволяв Прагу. Старшина запасу Костянтин
Степанович Венгер живе в селi Слобiдцi-Кадiївськiй Ярмолинецького району на
Подiллi, працює трактористом на цегельному заводi.
Верес Юзеф Миколайович. Народився 1922 року в селi Ставрiвцi
Iванкiвського району на Київщинi. Був секретарем комсомольської органiзацiї
колгоспу i, коли почалася вiйна, з честю виконав доручення - без втрат
евакуював артiльну худобу в глибокий тил. Воював у складi взводу
розвiдникiв. Пройшов дорогами України, Угорщини, Австрiї, Чехословаччини. На
його рахунку - 20 "язикiв", 10 знищених кулеметних гнiзд. Разом з групою
бiйцiв у тилу ворога визволив вiйськовополонених цiлого табору i тримався з
ними до пiдходу основних сил. Тепер працює в рiдному колгоспi "Україна"
бригадиром. Член КПРС.
Вовк Михайло Григорович. Десантник — спочатку в авiацiї, згодом у
морськiй пiхотi. Вiдзначився 1941 року в боях пiд Києвом. Вiд Туапсе пройшов
берегом Чорного моря до гирла Дунаю, а звiдти по рiчцi - до Вiдня. Був
командиром взводу. Пiд час визволення Севастополя одним з перших ввiрвався у
ворожi окопи, на пiдступах до мiста знешкодив кiлька фашистських гармат.
Очолював переправу десанту через Днiстровський лиман бiля
Бiлгорода-Днiстровського, навальними дiями вибив ворога з берегових
укрiплень. Пiд час боїв за Будапешт знищив гранатами кулеметну точку. Мав
вiсiм поранень. Народився 1919 року в селi Лутайцi Гребiнкiвського району на
Полтавщинi. Працював до вiйни на залiзницi в Гребiнцi, тепер там же - у
вузлi зв'язку. Член КПРС, старшина запасу.
Войтковський Йосип Карлович. Поблизу мiста Гольдап у Схiднiй Пруссiї
екiпаж танка Йосипа Войтковського пiдпалив 2 "пантери". Такими вчинками
багата бойова бiографiя цього кавалера трьох орденiв Слави, трьох орденiв
Червоної Зiрки та ордена Вiтчизняної вiйни II ступеня. На Парадi Перемоги в
Москвi старшина комунiст Йосип Войтковський крокував на чолi зведеного полку
Першого Прибалтiйського фронту — вiн нiс овiяний славою прапор своєї
танкової бригади. З армiї повернувся в рiдний Ємiльчинськнй район
Житомирської областi, в село Зелениця, де народився 1920 року в сiм'ї
бiдняка. Пiсля вiйни працював на кiлькох роботах, куди посилав його райком
партiї. 1969 року його обрали в селi Барашах головою сiльської Ради. На цiй
посадi й досi.
Воїн Петро Федорович. Орденами Слави трьох ступенiв вiдзначено такi
вчинки Воїна: вмiле командування мiнометною обслугою на плацдармi за
Днiстром, де вогнем мiномета вiн вiдбив атаку роти фашистських автоматникiв;
при форсуваннi Вiсли i розширеннi плацдарму на протилежному березi
мiнометним обстрiлом не дав змоги гiтлерiвцям зосередити сили, паралiзував
їхнi дiї; пiд час переправи через Одер, поранений, не покинув передової
лiнiї, а продовжував керувати вогневим нальотом на траншеї противника. З
армiї повернувся в рiдне село Бузьке Новоодеського району Миколаївської
областi (народився 1924 року). Член КПРС. Голова сiльської Ради. Офiцер
запасу.
Гетьман Микола Панасович. Сапер. Почав вiйну сержантом пiд
Ворошиловградом, недалеко вiд села Капiтанового Новоайдарського району, де
народився 1922 року, а закiнчив у Будапештi старшиною. При штурмi Сапун-гори
розмiнував проходи для пiхоти, в днi визволення Севастополя пiдiрвав
самохiдну гармату, пiд час прориву оборони ворога на Днiстрi швидко
переправив стрiлецький пiдроздiл i розчистив шлях вiд мiн. На
Яссько-Кишинiвському напрямку знищив триамбразурний дот з фашистами. В
комсомолi перебував з 1937 року. Член КПРС з лютого 1945 року. Живе в селi
Капiтановому, теслярує в мiсцевому радгоспi.
Гетьманський Михайло Володимирович. Вiсiмнадцятирiчним юнаком з
ворошиловградського заводу iменi Жовтневої революцiї, де працював слюсарем,
в червнi 1942 року пiшов добровольцем у мiнометники. Пiдбитий iз мiномета
танк, десятки знищених гармат i сотнi фашистiв, переможнi десанти на
плацдарми, поєдинки з вогневими точками ворога — так воював Михайло
Гетьманський. Вiн з боями пройшов через Донбас, Бiлорусiю, Польщу аж до
Кюстрiна, пiд яким був важко поранений. Тепер — старшина запасу, член КПРС
з 1944 року, слюсар Миколаївського заводу дорожнiх машин.
Грицак Микола Iванович. Був спочатку стрiльцем, а коли в бою на
ворожому аеродромi загинув кулеметник, Микола замiнив його i забезпечив
успiх атаки. Пiзнiше командував обслугою протитанкової гармати, пiдбив 2
"тигри". Як розвiдник, привiв 5 "язикiв", висадив у повiтря залiзничний мiст
у тилу ворога, пустив пiд укiс бронепоїзд. Пройшов бойовий шлях вiд Великих
Лук до Схiдної Пруссiї. В комсомолi перебував з 1936 року. Член КПРС з 1943
року. Народився 1920 року в станицi Таманськiй Темрюцького району
Краснодарського краю в сiм'ї селянина. Тепер живе в Керчi Кримської областi.
Працює продавцем продовольчого магазину. Старшина запасу.
Гриценко Василь Трохимович. У голови колгоспу "Україна"
Новомиколаївського району Запорiзької областi комунiста Василя Гриценка,
який народився 1923 року в селi Володимирiвцi Межiвського району на
Днiпропетровщинi, зберiгається лист-подяка командира артдивiзiону,
адресований матерi i датований 18 березня 1945 року. В нiй перелiчено
подвиги комсомольця: 10 фашистських танкiв знищено ним на дорогах вiйни вiд
Сталiнграда до Берлiна, i за це Гриценко нагороджений орденом Червоної
Зiрки, орденом Слави III ступеня; у 1945 роцi пiдпалив вогнем своєї гармати
4 самохiднi гармати, знищив понад 50 гiтлерiвцiв. Нагороджений ще двома
орденами — Слави II ступеня i орденом Вiтчизняної вiйни I ступеня.
Пiзнiше Гриценка нагороджено ще й орденом Слави I ступеня. В нашi днi
на грудях голови колгоспу з'явився орден Трудового Червоного Прапора.
Динєєв Фатих Юнусович. Вручаючи гвардiї старшинi — комсомольцю Фатиху
Динєєву орден Слави I ступеня, командуючий 2-м Українським фронтом Маршал
Радянського Союзу Р. Я. Малиновський поцiкавився, скiльки "язикiв" узяв
смiливець вiд Сталiнграда до Ясс. Динєєв вiдповiв: "Сорок. Дванадцять разiв
переходив лiнiю фронту i дiяв з товаришами у тилу ворога". На фронт Динєєв
пiшов з Чарджоу, а народився у селi Мойсеївцi Старокулаткинського району
Ульяновської областi 1923 року. В 1946 роцi зняв вiйськову шинель, одягнув
мiлiцейську i з того часу служить в органах охорони громадського порядку
Одеси. Капiтан. Нагороджений значком "Вiдмiнник мiлiцiї".
Дитюк Iван Григорович. Нинi кращий робiтник будiвельної дiльницi, що в
селi Затишшi Фрунзiвського району Одеської областi, Iван Дитюк (народився
1920 року) прославився на фронтi як чудовий артилерiйський спостерiгач i
навiдник. У днi оборони Москви, ставши до гармати, що лишилася без обслуги,
пiдбив 2 фашистських танки. Пiд Сталiнградом виявив 18 вкопаних танкiв
ворога i точним вогнем знищив їх. У боях за Франкфурт-на-Одерi пiдпалив
пляшками з горючою сумiшшю 3 "тигри". Оточений, викликав вогонь на себе i
зiрвав атаку гiтлерiвцiв. До комсомолу вступив на фронтi, був комсоргом
батареї. Демобiлiзувався у званнi сержанта.
Доманов Анатолiй Омелянович. Командир рою протитанкових рушниць,
кулеметного рою, взводу розвiдки - такi спецiальностi опанував на фронтi
старшина-комсомолець. Вступив у бої пiд Воронежем, по сусiдству з Курською
областю, рiдним селом Призначним, де народився 1922 року. Закiнчив вiйну у
нiмецькому мiстi Еберсвальдi. Беззмiнний комсорг роти. Знищив 18 машин з
фашистами, вiдбив кiлька атак власовцiв, узяв 5 "язикiв". Живе тепер у
Ждановi Донецької областi. Старший термiст заводу iменi Iллiча.
Драган Микола Афонович. Народився 1924 року в селi Станишiвцi
Таращанського району на Київщинi. Пiшов добровiльно на фронт iз школи ФЗН.
Сержант-комсомолець командував обслугою протитанкової гармати. Пiд час боїв
на Курськiй дузi пiдпалив 4 "тигри"; 3 ворожих танки знищив у Бiлорусiї, 4
— в Польщi. Один з перших переправився через рiчку Нiцше i вiдбив кiлька
атак фашистiв. Живе в селi Ксаверовому Малинського району Житомирської
областi. Електрозварник Недашкiвського вiддiлення "Сiльгосптехнiки".
Лейтенант запасу.
Драченко Iван Григорович. Льотчик-гвардiєць штурмовика IЛ-2 Iван
Драченко (до серпня 1943 року - комсомолець, з серпня - комунiст) зробив
близько 200 бойових вильотiв, 157 з них - пiсля поранення. Знищив i пошкодив
танкiв i бронетранспортерiв - 76, залiзничних ешелонiв 6, велику кiлькiсть
автомашин, возiв з вантажем i живою силою, складiв з боєприпасами i
продуктами, вивiв з ладу 18 дотiв, зруйнував 4 мости, спалив на аеродромах 9
лiтакiв ворога i збив у повiтряних боях — 5. Родом з села Великої
Севастянiвки Христинiвського району Київської, нинi — Черкаської областi
(народився 1922 року). Демобiлiзувавшись, закiнчив юридичний факультет
унiверситету, аспiрантуру. Довгий час працював директором школи, головним
iнженером київської фабрики "Рiзнопобутпром". Нинi — персональний
пенсiонер. Нагороди: Золота Зiрка Героя Радянського Союзу i ордени: Ленiна,
Червоного Прапора, Слави трьох ступенiв, Вiтчизняної вiйни II ступеня,
Червоної Зiрки.
Дубошiй Микола Наумович. Вiйськовi спецiальностi - мiнометник,
розвiдник. Звання — старший сержант. Виключний героїзм i мужнiсть виявив у
боях пiд час форсування Днiпра i подальшого наступу на ворога. В складi
штурмового загону добровольцiв вночi з товаришами вiдбив у гiтлерiвцiв
Моравську Остраву i цим самим почав визволення братнiх чехiв. В партiю
Миколу Дубошiя приймали на передовiй перед атакою. Коли демобiлiзувався, то
повернувся в Яготин Київської областi, де народився 1920 року, а в 1936 роцi
вступив до комсомолу, працюючи трактористом в колгоспi. Пiсля вiйни був
спочатку вчителем фiзкультури, а згодом — учителем працi в Яготинськiй
середнiй школi No 3. Закiнчив Київський педагогiчний iнститут iменi Горького
у 1969 роцi.
Дудник Андрiй Романович. За час перебування на фронтi, вiд Днiстра до
Влтави, розвiдник-комсомолець привiв 10 "язикiв". У бою замiнив убитого
кулеметника i врятував вiд оточення артилерiйську батарею. В тилу ворога
пiдбив танк, взяв у полон його екiпаж, а потiм показав шлях нашим танкам,
якi здiйснили несподiваний удар по гiтлерiвцях. У Чехословаччинi виявив
момент замiни на передовiй ворожих частин, i радянськi бiйцi без втрат
оволодiли мiстом Чадце. Демобiлiзувався в своє село Лозову на Вiнниччинi
(там народився 1922 року). Тракторист колгоспу "Прогрес". Старшина запасу.
Дячкiн Петро Якимович. Народився 1923 року на хуторi Вовчий Яр
Донецької областi. Працював у колгоспi трактористом. Воювати почав у 1942
роцi, в окопах i до комсомолу приймали. Стрiлець. Визволяв Одесу, Кишинiв,
Варшаву, штурмував Берлiн. У боях знищив 2 фашистських танки, 3 кулеметних
гнiзда, багато живої сили ворога. Живе в Горлiвцi. Лiсогон шахти
"Кiндратiвка-Нова". З кiнця вiйни повернувся рядовим, тепер - старшина
запасу.
Ємельянов Анатолiй Васильович. Командир рою розвiдки. Рахунок "язикам"
сержант-комсомолець вiдкрив на плацдармi за Днiпром, коли захопив
фашистського офiцера з цiнними документами. По дорозi до Миколаєва привiв у
штаб ще одного офiцера i трьох солдатiв. У селi над Iнгульцем з групою
товаришiв звiльнив засуджених до
розстрiлу мирних жителiв, а потiм полонив загiн карателiв. На
Днiстровському плацдармi зi своїм роєм пiдiрвав гранатами 6 танкiв i 3
бронетранспортери, а на Сандомирському — пробрався у штабнi блiндажi
фашистiв, захопив 3 офiцерiв i документи. Уродженець (1924 року) мiста
Слов'янська Донецької областi. Живе в Днiпропетровську. Кандидат економiчних
наук, начальник вiддiлу в Iнститутi чорної металургiї. Член КПРС.
Єрмаков Микола Єгорович. Орден Слави III i II ступенiв розвiдник
одержав на Днiпрi - за те, що взяв важливих "язикiв" - офiцерiв фашистських
штабiв. Тодi ж був прийнятий до ВЛКСМ. У Польщi, за Вiслою, брав участь у
рейдi розвiдроти по тилах ворога. Там захопив "язика" i знищив 2 автомашини
з боєприпасами. А всього на рахунку сержанта Миколи Єрмакона до кiнця вiйни
було 20 "язикiв". Мав 5 поранень. Народився 1924 року в селi Михайлiвцi
Черемисинiвського району Курської областi. Живе в Донбасi, у мiстi Антрацитi
на Ворошиловградщинi. Слюсар. Старшина запасу.
Єфименко Максим Панасович. Уперше старший сержант-комсомолець вступив
своїм танком у бiй пiд горою лiвiше Ковеля. Тодi пiдбив 2 "тигри", самохiдну
гармату i 3 всюдиходи з гiтлерiвцями. На пiдходi до Одеру знищив ще 3
"тигри", "пантеру", розгромив залiзничний ешелон з боєприпасами. Пiд
Берлiном iшов на таран з фашистськими танками i вивiв iз ладу 2 машини, а
потiм розтрощив артилерiйську батарею. Народився 1925 року в станицi
Андрєєвськiй Новотиторовського району Красно-
дарського краю, рiс у мiстi Чердинь Пермської областi. До армiї пiшов
iз школи ФЗН. Тепер живе у мiстi Жовтi Води на Днiпропетровщинi. Тесляр
шахти "Ольховська".
Зарiпов Володимир Галiмович. Син колишнього бiйця Першої Кiнної армiї,
який залишився пiсля громадянської вiйни на Подiллi. Народився 1925 року в
Кам'янцi-Подiльському. I тепер живе там. Робiтник заводу iнструментiв
твердих сплавiв. Член КПРС. Студент-заочник педагогiчного iнституту. Гвардiї
старшина запасу. На фронтi був iз 1942 року. Автоматник, згодом - навiдник
самохiдної гармати. В районi Золочева комсомолець Зарiпов пiдпалив колону
автомашин, знищив 3 танки. Поранений, не покинув бойового поста. У Польщi
бригада самохiдних гармат здiйснила глибокий рейд по тилах ворога, в ходi
його Зарiпов пiдпалив склад iз боєприпасами, розгромив залiзничний ешелон.
Поблизу Берлiна пiдбив 4 "тигри".
Занзiвер Якiв Якимович. Вiйна застала його на захiдному кордонi СРСР у
званнi сержанта, командира гарматної обслуги. Зiнзiверу йшов тодi двадцять
перший рiк (народився в селi Новоприрiчному Червоноармiйського району
Кокчетавської областi). У квiтнi 1942 року знищив 2 ворожi танки, групу
автоматникiв i врятував життя старших командирiв. За це одержав першу
нагороду - орден Червоної Зiрки. Мав 4 поранення. Згодом став командиром
обслуги мiномета. Вiдзначався не тiльки влучним вогнем, а й тим, що
розмiновував проходи для наступу наших вiйськ. Не раз використовував у боях
зброю ворога. На територiї Нiмеччини замiнив убитого командира батареї i,
вмiло коригуючи вогонь мiнометiв, примусив фашистiв тiкати. Тепер живе у
мiстi Моспiнi Донецької областi. Працює сепараторником на
брикетно-збагачувальнiй фабрицi. Старшина запасу.
Зозуля Михайло Павлович. Командир бронетранспортера розвiдувальної
роти. Учасник оборони Сталiнграда i штурму Берлiна. Захопив iз товаришами
близько 50 "язикiв". Пiд час визволення польського мiста Радзеюва знищив
гармату, дот, багато фашистiв, якi не здавались, а 100 чоловiк захопив у
полон. Народився 1923 року в сiм'ї робiтника у Чугуєвi на Харкiвщинi. В
партiї з липня 1942 року, до цього був комсомольцем. Додому повернувся в
1947 роцi. Працює на заводi майстром токарної дiльницi. Старшина запасу.
Iбрагiмов Гарiф Iбрагiмович. Народився 1922 року в селi Кайнли
Шереметьєвського району Татарської АРСР. Працював у Москвi будiвельником. У
бою за станцiю Новоукраїнка на Кiровоградщинi комсомолець-навiдник гармати
знищив танк i 2 бронетранспортери. Поранений, продовжував вести вогонь по
ворогу. Поблизу Ясс пiдпалив 2 ворожi танки, розiгнав пiхоту, яка пiднялася
в атаку. На Сандомирському плацдармi, вже бувши командиром обслуги, пiдбив 3
самохiднi гармати ворога. За Вiслою вивiв з ладу бронепоїзд гiтлерiвцiв.
Тепер живе у селi Мар'янiвцi Горохiвського району Волинської областi.
Робiтник мiсцевого цукрозаводу. Старшина запасу.
Iванов Iлля Михайлович. Шахтарський син. Народився 1924 року в мiстi
Чистяковому — нинi Торез — Донецької областi. Воював i розвiдником, i
кулеметником, i мiнометником. На Миколаївщинi, коли його батальйон наступав
на траншеї ворога, придушив кулеметне гнiздо. Поранений, винiс iз поля бою
командира роти. Поблизу Ужгорода бiйцi на чолi з Iвановим, виходячи з
оточення, знищили фашистську розвiдку. На плацдармi за Одером обслуга
гвардiї старшини Iванова вiдбила кiлька контратак фашистiв. Чотири рази
поранений. Живе у мiстi Торезi. Учитель фiзкультури. Член КПРС.
Iваньков Олександр Петрович. Народився у селищi Єланi Волгоградської
областi 1924 року в сiм'ї робiтника. Бойовий шлях артилериста — спочатку
рядового, потiм сержанта — командира гармати — пролiг вiд станцiї
Волноваха до Альп. На Донбасi пiдпалив 4 танки i 3 бронетранспортери.
Форсувавши рiку Пiвденний Буг поблизу Первомайська, зайняв оборону i вiдбив
пiхотнi атаки фашистiв, пiдпалив 2 "тигри". Усього за час вiйни знищив 20
ворожих танкiв. У члени партiї вступив на фронтi в 1944 роцi. Живе в
Кiровоградi. Службовець. Старшина запасу.
Каїрський Микола Миколайович. Родом iз села Красногригорiвкн
Нiкопольського району Днiпропетровської областi (народився 1921 року). До
комсомолу вступив перед вiйною, коли працював пекарем на хлiбозаводi у мiстi
Марганцi. На фронтi був навiдником протитанкової рушницi. Пiд Воронежем
вiдзначився, вiдбиваючи атаки фашистських танкiв. Пiдпалив 2 машини. На
плацдармi за Днiпром з ПТР i гранатами знищив кiлька автомашин i багато
ворожих солдатiв та офiцерiв. Поблизу переправи через Прут перекрив дорогу,
якою гiтлерiвцi пiдвозили боєприпаси, i фаустпатронами пiдпалив 5
навантажених автомашин i пiдбив 2 танки. На Сандомирському плацдармi сам
замiнив обслугу гармати, знищив 6 танкiв i 2 бронетранспортери. Член КПРС iз
1944 року. Живе у Марганцi. Машинiст екскаватора на руднику. Нагороджений
знаками "Шахтарська слава" I, II i III ступенiв. Старшина запасу.
Калиниченко Микола Єгорович. Сапер. На фронтi з 1943 року (народився
1925 року в селi Шопiнi Сажновського району Бєлгородської областi).
По-комсомольськи дiяв, переправляючи технiку й бiйцiв через Днiпро для
створення плацдарму, а пiзнiше — прокладаючи проходи в мiнних полях i
дротяних загорожах. Брав участь у розгромi Корсунь-Шевченкiвського та
Яссько-Кишинiвського угруповань ворога. На Днiстрi захопив "язика". Форсував
Дунай iз першим загоном i знiмав на плацдармi мiни, пiдривав завали,
вiдбивав контратаки фашистiв. Вiйну закiнчив сержантом, членом партiї. Живе
в Харковi. Працює на залiзницi майстром по ремонту контрольно-вимiрювальних
приладiв. Старшина запасу.
Кальонов Петро Миколайович. Вiйна застала комсомольця Петра Кальонова
на строковiй службi (до армiї жив i працював ветфельдшером у селi Капчинi
Кадуйського району Вологодської областi, де народився 1920 року). Пройшов iз
боями вiд Iзюма до Острави Моравської — артилеристом, помiчником командира
стрiлецького взводу i взводу вогнеметникiв. Гвардiєць. При штурмi одного з
перевалiв у Карпатах замiнив пораненого командира роти i виконав поставлене
завдання, а пiд Остравою Моравською знищив дот i допомiг вiдбити 5 контратак
ворога. Живе на станцiї Кононiвка Драбiвського району на Черкащинi, працює
шофером на мiсцевому хлiбоприймальному пунктi.
Карлов Вiктор Васильович. На прикладi його снайперської гвинтiвки було
37 зарубок — стiльки фашистiв знищив. I в розвiдку ходив комсомолець --
привiв 10 "язикiв". На плацдармi за Вiслою тримався з товаришами весь день,
аж поки пiдiйшли основнi сили дивiзiї. Так само вiдзначився пiд час
форсування Одеру i за ним, коли пiдiрвав чотири вкопаних фашистських танки.
Корiнний житель Днiпропетровська (народився 1925 року), син робiтника i сам
робiтник — працює шлiфувальником на агрегатному заводi. Член мiськкому КП
України. Старшина запасу.
Катана Iван Антонович. Розвiдник. Захопив 12 "язикiв", зокрема в Польщi
привiв фашистського офiцера. Там же виявив, що гiтлерiвцi готують танкову
атаку, i полк зустрiв ворога належним чином, пiдпалив 20 "тигрiв". За Одером
вивiв пiхоту в фашистський тил, цим допомiг без великих втрат оволодiти
укрiпленим районом. Поблизу Берлiна полонив начальника штабу есесiвського
полку з документами. Вiйну закiнчив старшиною. Повернувся в рiдне село
Плетений Ташлик Маловискiвського району Кiровоградської областi, де
народився 1923 року. Колгоспник. За високi врожаї нагороджений медаллю
Виставки досягнень народного господарства СРСР.
Кекух Василь Iллiч. Артилерист. Командував обслугою гармати, взводом.
На станцiї Шацилки в Бiлорусiї, вiдбиваючи танкову атаку, коли навiдник i
заряджаючий були пораненi, пiдпалив 2 ворожих танки. В районi Бобруйська
разом з своїми товаришами по зброї придушив вогневi точки гiтлерiвцiв i
змусив фашистський полк здатися в полон. Пiд час форсування рiчки Нарев
знищив 5 кулеметних гнiзд. Народився 1921 року в селi Семенiвцi на
Чернiгiвщинi. Тепер живе в селi Вороновицi на Вiнниччинi. Працював народним
суддею, нинi — адвокат. Член КПРС з 1944 року.
Ковальов Олексiй Леонтiйович. Командир стрiлецького рою, потiм -
розвiдник. У 1943 роцi вступив до комсомолу. За те, що пiд Варшавою взяв
"язика" - фашистського офiцера, — удостоєний ордена Слави III ступеня.
Другий солдатський орден дiстав за те, що одним з перших ввiрвався у Кюстрiн
i знищив кулеметну точку ворога, i пiдбив фаустпатроном танк. На вулицях
Берлiна знешкодив групу фаустпатронникiв, оволодiв кiлькома укрiпленими
будинками. Тепер живе в Києвi. Народився 1925 року в мiстечку Бурлiнi у
Казахстанi. Працює в органах протипожежної охорони. Звання — лейтенант.
Член КПРС.
Коврига Дмитро Романович. Є одна неув'язка в бiографiї Дмитра Ковриги,
вихiдця з села Поташнi Канiвського району Черкаської областi: народився 1925
року, а пи-шеться — 1924 року. Збiльшив свiй вiк у 1942 роцi, щоб швидше
пiти воювати з фашистами. Неодноразовi вилазки розвiдника в тил ворога i
повернення з важливими "язиками" пiд Рославлем були вiдзначенi орденом
Вiтчизняної вiйни II ступеня. За участь у визволеннi мiста Ковеля, де вiн з
товаришами захопив у полон фашистського кулеметника i лiквiдував рiй
гiтлерiвцiв, Коврига одержав перший солдатський орден. Другий — на Вiслi,
там стiйко обороняв зайнятий на ворожому березi плацдарм. Третiй --за
Одером, коли в бою замiнив командира роти ти i виконав бойове завдання. В
комсомолi перебував з 1943 року. Повернувшись з армiї, оселився на
Львiвщинi. Працює у вiддiленнi мiлiцiї мiста Добромиль. Член КПРС. Старшина
запасу.
Козленков Анатолiй Володимирович. Пiд Мелiтополем, у 1943 роцi,
вiдбулося бойове хрещення двадцятилiтнього комсомольця з села Конькового
Новоазовського району Донецької областi Анатолiя Козленкова: розвернув
45-мiлiметровову гармату, обслуга якої загинула, й пiдбив 2 фашистських
танки. Згодом став снайпером. Знищив 194 гiтлерiвцi. Пiсля вiйни закiнчив
танкове училище. За станом здоров'я звiльнився в запас капiтаном. Живе в
Одесi. Iнженер спецiального конструкторського бюро.
Козятинський Iван Климович. Як старший артилерист-розвiдник, брав
участь у розгромi фашистського угруповання пiд Сталiнградом. Вилiкувавшись
пiсля поранення, очолив рiй саперiв. Прокладав розвiдникам ходи через мiннi
поля, пiдривав ворожi доти, переправляв бiйцiв на човнах пiд час форсування
рiчок. На околицi Берлiна був прийнятий у члени КПРС. Комсомолець з 1938
року. А народився Iван Климович 1920 року в бiдняцькiй сiм'ї в селi Босiвцi
Лисянського району Черкаської областi. Там живе й тепер. Слюсарює у
тракторнiй бригадi.
Кольцун Пилип Iванович. На Курськiй дузi розпочав свiй бойовий шлях
сапера. Поблизу Люблiна знешкодив мiни i дав можливiсть успiшно здiйснити
танкову атаку. За це нагороджений орденом Слави III ступеня. В районi
Познанi пробрався вночi в тил гiтлерiвцiв i закидав їхнi дзоти
протитанковими гранатами. Подвиг сержанта, командира рою, було вiдзначено
орденом Слави II ступеня. Орден Слави I ступеня одержав на Одерi: переправив
на човнi взвод бiйцiв i на протилежному березi зробив проходи у мiнному
полi. В комсомолi перебував з 1940 року - з часу визволення Червоною Армiєю
села Мирнопiлля Аккерманського повiту в Бессарабiї (нинi Саратський район
Одеської областi) з-пiд ярма румунських бояр. Там народився 1919 року. Член
КПРС з 1945 року. Живе на батькiвщинi. Колгоспник артiлi iменi Ленiна.
Старшина запасу.
Кононенко Григорiй Дмитрович. У першi ж днi нападу на нашу країну
фашисти вiдчули силу вогню гармати, якою командував комсомолець Григорiй
Кононенко: пiд Ковелем її обслуга пiдпалила 2 ворожих танки, зупинила наступ
гiтлерiвцiв. У 1943 роцi розвiдник Кононенко форсував Днiпро i захопив з
товаришами 2 фашистськi батареї, танк, знищив багато живої сили ворога. Пiд
Черкасами разом з iншим бiйцем висадив у повiтря залiзничний мiст i знищив 2
вогневi точки. В районi Ясс розвiдники старшини Кононенка несподiваним
ударом примусили здатись 200 ворожих солдатiв i офiцерiв, захопили 2
артилерiйськi батареї з боєприпасами. Має на своєму рахунку 40 "язикiв".
Живе у Миргородi Полтавської областi (народився там 1919 року в сiм'ї
робiтника). Довгий час працював техкерiвником у райхарчокомбiнатi. Тепер за
станом здоров'я на пенсiї.
Кораблiнов Василь Костянтинович. Народився 1923 року в селi Вислому
В'ясеновського району Курської областi. Вирiс у Донецьку, слюсарював на
фабрицi. В армiю пiшов на другий день пiсля визволення окупованого мiста.
Став навiдником протитанкової гармати, знищив при штурмi села Калинiвки 8
кулеметних точок фашистiв. У Бiлорусiї вiдзначився влучним вогнем пiд час
прориву глибокоешелонованої оборони ворога. Бiля Прейсiш-Ейлау обслуга
старшого сержанта комсомольця Кораблiнова викотила гармату на пряму наводку
i знищила 2 кулеметнi гнiзда та багато живої сили противника. Живе в
Донецьку. Експедитор вiддiлу постачання тресту "Куйбишев-вугiлля". Старшина
запасу.
Корюков Геннадiй Олександрович. Перший бiй - у районi Шауляя в липнi
1944 року. Командировi гармати танка Т-34 комсомольцю Геннадiю Корюкову ще
не було вiсiмнадцяти рокiв. Але один пострiл — i "тигр" запалав. Потiм
командування наказало екiпажевi танка захопити мiст i утримувати його до
пiдходу всiєї 159-ї бригади. Не встигли переїхати на той берег, як ворог
висадив мiст у повiтря. Почались атаки. Тодi Корюков протягом дня знищив 4
танки. Пiд час штурму Кенiгсберга розтрощив артилерiйську батарею. В
розвiдцi прокладав дорогу до порту Пiллау. Демобiлiзувався старшим сержантом
у рiдне мiсто — Верхнiй Тагiл Свердловської областi. Оволодiв спецiальнiстю
кранiвника, працював на електростанцiї. Тепер живе в Зеленодольську на
Днiпропетровщинi. Робiтник Криворiзької ДРЕС. За трудовi дiла нагороджений
значками "Вiдмiнник соцзмагання електростанцiй СРСР" та "Вiдмiнник
енергетики та електрифiкацiї СРСР".
Косолапов Вiктор Григорович. Далеко вiд дому — села Богданiвки
Петрiвського району Кiровоградської областi — був Вiктор Косолапов, коли
спалахнула вiйна: дев'ятнадцятирiчний слюсар будував за комсомольською
путiвкою ГЕС пiд Ленiнградом. 19 вересня 1941 року навiдник гармати
Косолапов послав з прямої наводки снаряд у люк фашистського танка i пiдпалив
його. Вже розвiдником знищив 3 машини з пiхотою i захопив "язика". Пiзнiше
очолював похiд у глибокий тил противника. Тодi розвiдники розбили ворожий
гарнiзон i привели 4 "язики". За це одержав орден Слави III ступеня. На
Другому Бiлоруському фронтi забезпечив вихiд з оточення двох наших
батальйонiв, а потiм взяв "язика". Удостоївся ордена Слави II ступеня. У
Гдинi знищив кулеметне гнiздо i полонив взвод фашистiв, заслуживши третiй
солдатський орден. Член КПРС з 1943 року. Працює у Петрiвському районi
головним агрономом артiлi "1 Травня". Нагороджений орденом Трудового
Червоного Прапора. Студент-заочник сiльгоспiнституту.
Котробай Василь Онуфрiйович. Дев'ятнадцять рокiв було Василевi,
уродженцю села Гольма-2 Балтського району Одеської областi, коли вiн,
випускник педагогiчного училища, став у 1938 роцi вчителем. Через рiк -
червоноармiєць, артилерист. Воював у районi Кандалакшi в Калiнiнськiй
областi, у Прибалтицi й Польщi. Одного разу обслуга його гармати
вiдзначилася в нiчному поєдинку батареї з полком пiхоти i танками ворога.
Фашисти були знищенi. На Одерi артилерист влучним вогнем розчистив дорогу
нашiй пiхотi. А в Берлiнi Котробай "накрив" батарею мiнометiв. У комсомолi
був до 1944 року, а з 1944 року — член партiї. Тепер — працiвник органiв
охорони громадського порядку в Вiнницi, капiтан внутрiшньої служби. В
пiслявоєнний час за зразкову службу в мiлiцiї нагороджений трьома медалями.
Кошель Iван Якович. Був командиром кулеметної обслуги, автоматником,
розвiдником. 31 грудня 1941 року вiсiмнадцятилiтнiй сержант-комсомолець
висадився з десантом на Кримське узбережжя, знищив 20 гiтлерiвцiв. Пiд
Кривим Рогом захопив у полон двох ворожих стрiльцiв. У Карпатах повiв групу
бiйцiв у тил до фашистiв i несподiваним ударом примусив ворога тiкати. В
Татрах знову проник у тил гiтлерiвцiв, знищив гранатами обслуги кiлькох
гармат. Родом iз села Пiдгороднi Днiпропетровської областi. Живе в
Новомосковську на Днiпропетровщинi. Працює електриком на металургiйному
заводi. Член КПРС. Лейтенант запасу.
Кравець Петро Явтухович. Бойове хрещення прийняв вiсiмнадцятирiчним
юнаком у 1942 роцi пiд Тулою, недалеко вiд села, куди в 1933 роцi переїхала
його сiм'я з Лип'янки Шполянського району Черкаської областi. Воював у
полковiй розвiдцi, особисто привiв 3 "язикiв". Згодом став командиром
обслуги гармати. Вогнем прямою наводкою забезпечив визволення села Летiж
Орловської областi. Брав участь у форсуваннi Нарви, де фашисти кинули на
плацдарм танки. Обслуга сержанта Кравця пiдпалила 5 ворожих машин. У Польщi
розтрощив 2 "фердинанди" i пiдпалив 11 танкiв. Має 6 поранень. До комсомолу
вступив в 1941 роцi на Мишегському заводi Тульської областi, бувши
електрозварником. У партiї з 1943 року. Живе в селi Тишкiвцi
Новомиргородського району на Кiровоградщинi, працює шофером. Старшина
запасу.
Кравцуненко Петро Михайлович. Народився 1920 року в Iзмаїлi, що до 1940
року був пiд гнiтом румунських бояр. Пiсля другого визволення придунайського
мiста в 1944 роцi добровiльно пiшов на фронт. За Днiстром силами свого рою
стрiльцiв узяв селище, утримуване батальйоном фашистiв. При штурмi Берлiна
знищив у пiдвалах 2 кулеметних гнiзда i захопив у полон полковника. В
Маньчжурiї пiд час десантної операцiї в тилу японських самураїв вiдбив у
ворога артилерiйську батарею. Був важко поранений i контужений. Живе у мiстi
Кривий Рiг Днiпропетровської областi. Робiтник рудника "Бiльшовик".
Кременчуцький Володимир Григорович. Родом з мiста Великого Токмака
Запорiзької областi. До вiйни жив у Слов'янську на Донеччинi. Воювати почав
у 1941 роцi — на фронт пiшов добровiльно шiстнадцятирiчним комсомольцем з
9-го класу середньої школи. Спочатку був десантником-парашутистом, потiм
став розвiдником. На шляху вiд Кавказу до Праги сам i з товаришами захопив
понад 40 "язикiв". За це нагороджений трьома орденами Слави, орденом
Вiтчизняної вiйни II ступеня. В партiю вступив на передовiй у 1944 роцi.
Живе в Краматорську Донецької областi. Працює на машинобудiвному заводi
начальником планово-диспетчерського бюро цеху. Старшина запасу.
Кривоногов Вiктор Миколайович. Якось узимку, гостюючи у селi Анiскiнi
Щолковського району Московської областi (там народився 1922 року), шофер
мiста Комунарська на Ворошиловградщинi Вiктор Миколайович Кривоногов почув
крики про допомогу: дiвчинка потрапила в ополонку. Чоловiк, який кинувся за
нею, теж почав тонути. Кривоногов урятував обох. Не боятися води, перемагати
її — це в нього ще з вiйни. Вiдважний розвiдник, долаючи воднi перешкоди --
рiчки Пiвнiчний Донець, Днiпро, Пiвденний Буг, Вiсла,- захопив 30 "язикiв".
Член КПРС з 1943 року. Крiм орденiв Слави трьох ступенiв, нагороджений
орденом Червоної Зiрки, медалями "За вiдвагу", "За бойовi заслуги". Старшина
запасу.
Кривошия Сергiй Терентiйович. На фронт пiшов добровiльно у 1942 роцi з
Куйбишева, де працював на заводi (народився 1923 року в Херсонi). Стрiлець,
навiдник, командир гарматної обслуги. Поблизу Кiровограда знищив 3 ворожих
танки. У Польщi замiнив у бою командира взводу i вiдбив танкову атаку
ворога. За Одером прямою наводкою пiдпалив 5 танкiв i бронетранспортерiв.
Разом з орденом Слави I ступеня комсомольцевi було вручено погони молодшого
лейтенанта. Тепер живе у Миколаєвi, працює шофером. Член КПРС.
Кучерук Григорiй Iванович. Розвiдник. Брав участь в оборонi Ленiнграда.
Пiд час прориву блокади проник з групою бiйцiв у тил ворога, розгромив штаб
фашистської дивiзiї i узяв у полон кiлькох офiцерiв. У подальшому наступi
знову пробрався в тил гiтлерiвцiв, виявив їхнi вогневi точки. Iншим разом, у
Схiднiй Пруссiї, розгадавши у розвiдцi намiр фашистiв - несподiвано
атакувати нашi позицiї - викликав по радiо вогонь на себе i таким чином
зiрвав ворожий наступ. Пiсля демобiлiзацiї старшина-комсомолець повернувся в
рiдне село Вербку Летичiвського району на Хмельниччинi (там народився 1921
року). Колгоспник артiлi iменi Шевченка.
Кущ Василь Андрiйович. Сапер-розвiдник. Прийшов на фронт рядовим,
закiнчив вiйну старшим сержантом. На закладених ним мiнах пiдiрвались 3
ворожi танки в районi Ковеля, 2 — за Вiслою, 3 — за Одером. Багато разiв
робив проходи у мiнних полях для наших розвiдникiв. Був тричi поранений, але
не покидав поля бою. Тепер живе в рiдному селi Сокиринi Козелецького району
на Чернiгiвщинi, де народився 1924 року. Працює в сiльському споживчому
товариствi. Старшина запасу.
Лазаренко Iван Гаврилович. 1923 року народження (село Сончино
Євдаковського району Воронезької областi). До вiйни — робiтник радгоспу.
Воювати почав командиром кулеметної обслуги. Згодом — розвiдник. Взяв 28
"язикiв". У мiстечку на кордонi Бiлорусiї i Литви група Лазаренка розгромила
2 взводи фашистiв, якi готувалися знищити дитячий будинок, де перебувало 200
дiтей-сирiт. Тепер живе в мiстi Кiровську Донецької областi. Робiтник
шахтоуправлiння No 4 тресту "Жовтеньвугiлля". Член КПРС. Старшина запасу.
Литягiн Михайло Федорович. Вiсiмнадцятирiчний слюсар-комсомолець
Михайло Литягiн пiшов на фронт у 1942 роцi з рiдної станицi Усть-Лабинської
Краснодарського краю. Був розвiдником, потiм, пiсля поранення, став
радистом-кулеметником в екiпажi танка Т-34, який пiд час боїв за Тернопiль,
Львiв, Самбiр знищив 20 ворожих "тигрiв" i "фердинандiв", сотнi гiтлерiвцiв.
Екiпаж Литягiна вiдзначився й за Одером, коли вiдбивав танковi атаки
фашистiв. Тодi було пiдпалено 6 "тигрiв", одну самохiдну гармату.
Демобiлiзувався Литягiн у званнi гвардiї старшини. Живе в Макiївцi Донецької
областi. Працює прохiдником на шахтi.
Лифар Микола Муспїович. Уродженець села Петропавлiвки Куп'янського
району Харкiвської областi. Звiдти комсомольцем почав свiй бойовий шлях у
1942 роцi, коли щойно минуло вiсiмнадцять рокiв. Був розвiдником. Допомiг
вивести полк з оточення. В Одесi, куди пробрався вночi з групою бiйцiв, узяв
19 полонених i провiв через передову. А на Вiслинському плацдармi передав по
рацiї координати ворожих кулеметних гнiзд i батарей, допомiг знищити їх.
Хоробро бився й на вулицях Берлiна. Учасник Параду Перемоги в Москвi. Пiсля
демобiлiзацiї працює вагарем на станцiї Куп'янськ-Сортувальний.
Ляхiвський Григорiй Григорович. Родом iз села Бiляївки на Одещинi.
Влився до наших передових частин весною 1944 року дев'ятнадцятилiтнiм
юнаком. Навчився володiти станковим кулеметом i в бою на плацдармi за
Днiстром зупинив психiчну атаку фашистiв. Його прийняли до комсомолу. Згодом
одним iз перших досяг ворожих траншей за Вiслою i вогнем кулемета забезпечив
висадку на плацдарм усього пiдроздiлу. В наступних боях врятував пораненого
командира роти, витяг iз палаючого танка офiцера. У Бiляївцi живе й тепер.
Робiтник водонасосної станцiї. Член КПРС. Старшина запасу.
Малєєв Петро Iванович. Почав воювати сержантом, а закiнчив старшиною --
командиром гармати. Пiд час танкової атаки поблизу Познанi пiдпалив 8
"тигрiв". За прикладом Малєєва, вся батарея перенесла вночi гармати й
снаряди через замерзлий Одер, а вранцi вiдбила на плацдармi 5 танкових i
пiхотних атак фашистiв. У одному з берлiнських пiдвалiв Малєєв iз навiдником
примусили здатися взвод гiтлерiвцiв. Повернувся з вiйни на Ворошиловградщину
(там народився 1924 року в сiм'ї хлiбороба
села Спiвакiвки). Закiнчив технiкум торгiвлi, працював у вiддiлi
робiтничого постачання тресту "Первомайськвугiлля", а з 1952 року — старший
бухгалтер Горської збагачувальної фабрики.
Мальченко Iван Софронович. За форсування Днiпра й закрiплення плацдарму
па його правому березi нагороджений орденом Червоної Зiрки. На Вiслi
пiдпалив iз гармати 3 танки i за це був вiдзначений орденом Слави III
ступеня. Орден Слави II ступеня одержав за те, що вiдбив фашистську атаку на
Одерi, де гармати Мальченка знищили 7 танкiв. У Берлiнi йому вручили орден
Слави I ступеня. Там старшина-комсомолець придушив 5 кулеметних гнiзд i
пiдпалив 10 бронетранспортерiв. Демобiлiзувався в село Катеринiвку
Мар'їнського району Донецької областi, де народився 1923 року. Потiм
переїхав у Донецьк. Шофер автобази. Нагороджений медаллю "За вiдбудову
вугiльних шахт Донбасу".
Матрой Iван Купрiянович. Сержант-розвiдник. Весь час дiяв у групi
захоплення. Особисто взяв 30 "язикiв" на Днiпрi, Днiстрi, Вiслi, Одерi. На
територiї Нiмеччини, опинившись у тилу фашистiв, пiдпалив фаустпатронами 2
"тигри". До вiйни жив у селi Долинському на Одещинi (народився 1919 року,
працював пастухом в артiлi). В комсомолi був з 1935 року. Тепер живе в
Долинському. Фуражир колгоспу iменi Кiрова.
Машков Михайло Iванович. Народився 1925 року на станцiї Кайсацька у
Волгоградськiй областi. Воювати пiшов з 9 класу середньої школи,
комсомольцем. Автоматник. Пiд Вiтебськом, на оточеному нiмцями плацдармi,
знищив 50 гiтлерiвцiв, тримався разом з iншими бiйцями до прориву кiльця
нашими вiйськами. За це нагороджений орденом Слави III ступеня. Пiд час
штурму укрiпленої висоти замiнив полеглого командира взводу i виконав
поставлене завдання. Був вiдзначений другим солдатським орденом. Орден Слави
I ступеня одержав у Литвi - першим форсував пiд вогнем фашистiв рiчку i
знищив кулеметне гнiздо. Пiсля вiйни закiнчив вiйськове училище i до 1967
року служив у прикордонних вiйськах. Тепер капiтан запасу. Працює в
Одеському полiтехнiчному iнститутi. Член КПРС з 1944 року.
Мелещенко Федiр Хомич. Пiд час блокади Ленiнграда — розвiдник. З
групою бiйцiв напав у тилу ворога на штаб армiї i захопив документи про
дислокацiю фашистських частин. Вилiкувавшись пiсля поранення, став
командиром стрiлецького рою, який першим зайняв плацдарм за Вiслою i тримав
його, поки переправився весь батальйон. За Нейсе, коли пiдроздiл попав пiд
шквальний вогонь ворога i з втратами почав вiдходити, взяв командування на
себе, повiв бiйцiв у наступ i захопив у полон гiтлерiвську частину. Живе в
Харковi (народився 1922 року в селi Петрiвцi Червоноградського району на
Харкiвщинi). Працює заступником начальника цеху на фабрицi кулiнарних
пiвфабрикатiв. Член КПРС. Старшина запасу.
Михайлов Вiктор Андрiянович. В армiю був покликаний у 1943 роцi з
Москви, куди приїхав учитись на електрика з села Турова В'яземського району
Смоленської областi (народився там 1924 року). Розвiдник. Брав участь у
визволеннi Києва, Житомира, Львова, Варшави, у штурмi Берлiна. Бойовий шлях
сержант-комсомолець завершив у Вiднi. Орден Слави III ступеня у нього за те,
що затримав фашистiв пiд час виходу полку з оточення. Другий орден Слави --
за знищення на Вiслi 2 кулеметних гнiзд. Орден Слави I ступеня — за
врятування життя командира полку. По демобiлiзацiї, в 1947 роцi, поселився в
селi Яромирцi Городоцького району Хмельницької областi. Колгоспник артiлi
"Заповiт Ленiна".
Мiщенко Григорiй Антонович. Уродженець села Куйбишевого Запорiзької
областi. Воювати почав у 1941 роцi пiд Ростовом дев'ятнадцятилiтнiм юнаком.
Розвiдник-
комсомолець узяв поблизу Керчi 5 "язикiв", бiля Севастополя - 3, з них
одного пiдполковника. У Польщi пiд час штурму висоти знищив вогневу точку
гiтлерiвцiв. У Нiмеччинi захопив у полон групу фашистських розвiдникiв. До
партiї вступив 1943 року пiд Новоросiйськом. Демобiлiзувався в званнi
молодшого лейтенанта. Живе в селi Грузьцi на Запорiжжi. Помiчник машинiста
паровоза в депо станцiї Царекостянтинiвка.
Мiщенко Всеволод Iванович. На плацдармi за Днiпром — жменька наших
бiйцiв. Вони вже не мають боєприпасiв, їжi. От-от фашисти скинуть їх у рiку.
I тодi рядовий Мiщенко вирушив до них з патронами, мiнами й провiантом.
Бiйцi вистояли! Iншим разом Мiщенко вiдкопав пiд вогнем трьох присипаних
землею солдатiв. У Карпатах виявив у нашому тилу фашистського спостерiгача з
рацiєю. А ранiше сам пробрався в тил гiтлерiвцiв, засiк їхнi вогневi точки i
забезпечив точний обстрiл ворожих позицiй. Якщо ви сьогоднi побуваєте в селi
Тетлезi Чугуївського району на Харкiвщинi, то в мiсцевiй школi серед кращих
вчителiв вам назвуть також i Всеволода Iвановича Мiщенка, який тут починав
свою трудову дiяльнiсть ще в 1938 роцi дев'ятнадцятилiтнiм
юнаком-комсомольцем (уродженець села Тернiв Недригайлiвського району
Сумської областi).
Матущенко Семен Юхимович. Йому - комсомольцевi, синовi робiтника iз
селища Банного Слов'янського району Донецької областi - було сiмнадцять лiт,
коли 21 червня 1941 року вiн одержав свiдоцтво про закiнчення середньої
школи. А через шiсть мiсяцiв юнак уже був зв'язковим мiж партизанськими
загонами i розвiдкою наших частин, що неподалiк тримали фронт. У жовтнi 1942
року потрапляє у дивiзiон навiдником гармати. На рiчцi Мiус знищив 3
автомашини з пiхотою, 2 бронетранспортери, 4 кулеметних точки. Пiд Корсунем
пiдпалив 5 танкiв, розбив кiлька бронемашин ворога. З квiтня 1944 року
воював комунiстом. Визволяючи Ясси й Кишинiв, знищив 8 танкiв ворога, з них
3 "тигри". У районi озера Балатон вивiв з ладу ще 12 танкiв. Учасник Параду
Перемоги в Москвi. Був секретарем Пiдбузького райкому комсомолу, а потiм --
секретарем райкому партiї в Дрогобицькiй областi. Через хворобу повернувся
до Слов'янська, де працює столяром-верстатником.
_________________________________
| Мокроусов Вiталiй Петрович | У 1943 роцi нашi частини визволили
Дебальцеве Донецької областi, i там до них приєднався дев'ятнадцятилiтнiй
юнак-комсомолець Вiталiй Мокроусов. Вiн став розвiдником. У Криму вдвох з
товаришем узяв "язика", а потiм, дiзнавшись про настрiй ворожих солдатiв,
тiєї самої ночi переманив iз окопiв увесь
нiмецький взвод. Пiд Севастополем замiнив у бою загиблого командира.
Поблизу мiста Тiльзiта привiв iз ворожих траншей пораненого офiцера. За час
бойових дiй захопив 15 "язикiв". Жив у мiстi Дебальцевому, працював у
Чорнухинському шахтоуправлiннi. Коли ця книжка уже була зверстана, Вiталiй
Петрович Мокроусов передчасно загинув, рятуючи потопаючого.
Мороз Микола Кирилович. Всю вiйну пройшов командиром гарматної обслуги.
Пiд час лiквiдацiї Сталiнградського угруповання нiмцiв знищив 2 фашистськi
танки. На Курськiй дузi — 7. Там, у 1943 роцi, став членом партiї.
Вiдзначився пiд Вiтебськом, коли, пiдтримуючи атаку пiхоти, прямою наводкою
знищив кiлька кулеметних гнiзд i дзотiв, пiдбив 4 самохiднi гармати. Влучним
вогнем гармати допомiг вивести з оточення свою частину в Прибалтицi.
Особисто захопив 3 "язики". Додому, в село Тур'я Щорського району
Чернiгiвської областi, повернувся в 1946 роцi. Двадцятичотирьохлiтнього
демобiлiзованого сержанта, який до вiйни був трактористом, обрали головою
колгоспу. Тепер — заступник голови укрупненої артiлi.
Морозов Iван Iванович. Зруйнувати мiст через рiчку в тилу фашистiв i не
дати скупчитись їхнiм силам — було завданням командуючого фронтом генерала
К. К. Рокоссовського. Це завдання виконав командир рою саперiв - Iван
Морозов, хлопець 1924 року народження з мiста Ливен на Орловщинi. Згодом,
ставши в званнi старшини командиром взводу iнженерної розвiдки, вiн у
вирiшальний момент розмiнував пiд вогнем ворога мiст i пропустив нашi танки,
дав змогу успiшно провести рейд по тилах фашистiв. Пiд час форсування Днiпра
переправив на човнах роту пiхотинцiв. А в долинi Ельби розмiнував кiлька
мостiв. Член КПРС з 1944 року. Живе у мiстi Саках Кримської областi.
Робiтник хiмiчного заводу.
Муцький Микола Юхимович. У 1943 роцi вiсiмнадцятилiтнiм пiшов у дiючу
армiю з рiдного села Виблi Куликiвського району на Чернiгiвщинi. Хоробрiсть
i вмiле володiння зброєю — ось що вело до перемоги в бою комсомольця --
рядового стрiлецького полку. Пiд мiстом Шауляєм першим вскочив у траншеї
ворога i знищив 11 гiтлерiвцiв. У Схiднiй Пруссiї зiткнувся вночi з
фашистськими танками i не розгубився — пiдiрвав гранатою головну машину. На
околицi Кенiгсберга знищив iз автомата 16 гiтлерiвцiв, закидав гранатами
обслугу ворожої гармати. На березi Балтiйського моря взяв у полон близько
роти фашистiв. Живе в Чернiговi, працює у вiддiлi спецзв'язку. Член КПРС.
Закiнчив вечiрню середню школу. Старшина запасу.
Нагорний Iван Якович. Був артилеристом-навiдником, командиром обслуги
протитанкової гармати. Пiд час штурму Виборга розбив своєю "сорокап'яткою"
залiзобетонний дот. У боях за естонське мiсто Пярну знищив 3 ворожi гармати.
Поблизу станцiї Баби вивiв iз ладу ворожий дзот, кулемет i пiдпалив 2
"фердинанди". Вiдзначився й пiд Кенiгсбергом: поранений, вiв вогонь по
гiтлерiвцях, якi пiднялися в атаку. Коли закiнчилась вiйна, комсомольцю
Iвановi Нагорному було лише двадцять рокiв. Демобiлiзувався в званнi
старшини, приїхав у рiдне мiсто Суми i там, на мотороремонтному заводi,
оволодiв спецiальнiстю електрозварника. Ударник комунiстичної працi.
Наконечний Михайло Григорович. У багатьох боях вiдзначився рiй
розвiдникiв, яким командував комсомолець Михайло Наконечний. У Дрогобичi --
пробрався до залiзничної станцiї, вибив звiдтiля фашистiв i утримував
станцiю до пiдходу основних сил. А в Карпатах знищив розташований на вершинi
гори спостережний пункт ворога i дав нашiй артилерiї координати фашистських
багатоствольних мiнометiв. Це дало змогу без втрат звiльнити велику
територiю i перейти в Чехословаччину. На Одерi, форсувавши рiчку, рiй
Наконечного захопив дот, взяв "язика" i цiннi документи. Народився Михайло
Григорович 1921 року в селi Олешинi на Хмельниччинi, де живе i тепер. Працює
заступником голови колгоспу "Ленiнець". Член КПРС. Старшина запасу.
Насекiн Федiр Федорович. Якось на Вiслi старшина-зв'язкiвець Федiр
Насєкiн з двома бiйцями дiстав наказ протягнути телефонну лiнiю через рiчку.
Прив'язавши до провода грузила, смiливцi сiли в човен i попливли пiд вогнем
ворога. Човен тричi тонув, i тричi воїни рятували його. Зв'язок з плацдармом
налагодили! Iншим разом на Одерi Насєкiн проклав лiнiю зв'язку пiд час
контратаки нiмцiв, знищив 10 ворожих солдатiв i офiцерiв. Поблизу Берлiна
закидав гранатами блiндаж i цим самим знищив обслугу двох кулеметних гнiзд
гiтлерiвцiв. Народився Федiр Федорович 1919 року в селi Кам'янцi Запорiзької
областi. До вiйни працював на взуттєвiй фабрицi. Тепер живе у Нiкополi,
працює шевцем у комбiнатi побутового обслуговування.
Нищев Йосип Iллiч. На фронт пiшов iз рудника Адрасман Таджицької РСР
(народився 1924 року в мiстi Рассказовi Тамбовської областi). Комсомолець,
командир обслуги станкового кулемета. Вiдзначився в боях поблизу Брянська,
де протягом трьох днiв вiдбив 15 атак фашистiв. Коли форсували Захiдний Буг,
уже снайпером знищив обслугу кулеметної точки i замiнив у бою пораненого
командира роти. Iншим разом бiля мiста Казимеж парторг Нищев прийняв
командування взводом i оволодiв селом. У Нiмеччинi з групою товаришiв
висадив у повiтря доти i проклав шлях своїй частинi. На рахунку снайпера 106
знищених гiтлерiвцiв. Тепер живе у Кривому Розi. Закiнчив будiвельний
технiкум. Працює на одному з промислових об'єктiв. Офiцер запасу.
Осипов Василь Олексiйович. Повiтряний стрiлець на штурмовиковi IЛ-2.
Народився 1923 року в солi Томиловi Новосибiрської областi. Воювати почав у
1942 роцi. Пiд Ленiнградом тричi стрибав з парашутним десантом у тил ворога
— на розвiдку, для прориву оборони фашистiв. На лiтаку зробив 350 бойових
вильотiв, ...