Бiле море: Географiчне положення

Бiле море ставиться до внутрiшнiх морiв Пiвнiчного Льодовитого океану,
тобто, воно розташовано в пiвнiчнiй пiвкулi, майже з усiх бокiв воно
обмежено сушею й тiльки з пiвнiчноï сторони вiд Баренцева моря його
вiдокремлює водна границя, проведена через мис Святий нiс на
Кольськiм пiвостровi й мис Канин нiс. Бiле море являє собою
океанську затоку, що глибоко урiзалася в материк. Ця глибока западина
улоговинного (ковшового) типу у вiддаленi геологiчнi епохи була покрита
льодовиком. Це єдине арктичне море, що майже повнiстю лежить до
пiвдня вiд полярного кола. Лише самi пiвнiчнi райони моря перебувають у
межах полярного кола
Акваторiя бiлого моря простирається вiд 63њ47′ до
68њ4′ пiвнiчнi широти. Площа ïï-бiля 90 тисяч квадратних
кiлометрiв. Середня глибина порядку 67 м , найбiльша- 365 м .
Рельєф дна нерiвний i складний. Великi затоки Бiлого моря —
: Мезенский на сходi, Двинской i Онежский на пiвднi й Кандалакшский , що
урiзається в материк глибокою й вузькою смугою, на пiвнiчно-
заходi. Найглибший район моря — Кандалакшский затока. Берiг
цiєï затоки скелястий, багато вузьких довгий бухт i
острiвцiв. Дно Горла являє собою пiдводний жолоб глибиною близько
50 м . Найбiльш мiлководна частина моря — пiвнiчна, глибини тут не
перевищують 50 м , причому дно дуже нерiвне, особливо в Канинского
берега й входу в Мезенский затока. Великi острови Бiлого моря —
Соловецький архiпелаг на заходi, о. Моржовец на пiвночi й о. Мудьюгский
на пiвденно-сходi. Найбiльш великi рiки, що впадають у Бiле море —
Пiвнiчна Двiна, Мезень, Виг , Кандалакша, Кемь, Варзуга , Поной i Онега.
Берега моря носять назви: Терский, Кандалакшский i Карельський-На пiвнiчно-
заходi , захiдний берег Онезьке затоки, називаний Поморським берегом
(район вiд Кеми до Онеги), має порiзану берегову лiнiю, Лiтнiй-На
пiвднi й Зимовий-На сходi. Лiтнiй берег потужною, широкою мовою вдасться
в море в напрямку на пiвнiчний захiд, до Соловецьких островiв,
вiдокремлюючи Онежский затока вiд Двинского .
Клiмат
Хоча в стародавностi Бiле море й називалося Студеним, клiмат його
узбережжя бiльше континентальний , чим, наприклад, клiмат Мурманського
берега. Окруженность сушею, вiдсутнiсть холодних плинiв i панування
вiтрiв з океану, що несуть теплi повiтрянi потоки, — такi основнi
фактори, що зм'якшують суворий клiмат. Практично у всiх районах Бiлого
моря протягом усього року не буває тривало сталоï погоди, що
обумовлено змiнним впливом океанiчних i континентальних повiтряних мас.
Температура води Бiлого моря на поверхнi (поблизу берегiв) улiтку, iнодi
досягає навiть 18 — 20њ. Улiтку температура води в пiвденнiй
частинi Бiлого моря вище, нiж у пiвнiчнiй його частинi. Але остигання
води починається в пiвденнiй частинi ранiше, нiж у пiвнiчноï,
i в серединi осiни температура води в обох частинах моря
зрiвнюється. Солонiсть води в рiзних районах Бiлого моря також
рiзна. Вона трохи нижче середньоï солоностi океану, 27, 5-28%o. У
деяких мiсцях вона порiвняно невелика через сильне опрiснення по засобах
надходження рiчкових вод в iнших — досягає значних величин,
вiдзначається активний обмiн вод Бiлого й Баренцева морiв. Бiля
поверхнi переважає стiк з Бiлого моря, а на глибинi — у
зворотному напрямку. Тому в Бiлому морi на глибинi вода не тiльки бiльше
солона (30%0) але й бiльше холодна. Припливи мають правильний пiвдобовий
характер. Швидкiсть припливу 0, 1-1- 4 м/сек. Найбiльша величина
припливiв (близько 7 м) спостерiгається в Мезенском затоцi.
Найбiльш сильне хвилювання моря ( 4-5 балiв i бiльше)
спостерiгається в жовтнi-листопадi в пiвнiчнiй частинi моря й у
Горлi. Невеликi розмiри моря не дозволяють розвитися великим хвилям
— у Бiлому морi переважають хвилi висотою до 1 м .
Лiто на Бiлому морi прохолодне й умерено вологе. При переважних пiвнiчно-
схiдних вiтрах температура повiтря в липнi в середньому дорiвнює
8-10 ^про с. Минаючi над Баренцевим морем циклони можуть
змiнити напрямок бiломорських вiтрiв i пiдвищити температуру до 12-13
^про с. У тi днi, коли над пiвнiчно-схiдною Європою
встановлюється антициклон, над морем переважають пiвденно-схiднi
вiтри й сонячна погода, температура повiтря пiдвищується в
середньому до 17-19 ^про з, а в пiвденнiй частинi моря може
досягати й 30 С. Улiтку температура води на поверхнi досягає 13-16
^про з, товщина прогрiтого шару 30-40 м, починаючи iз цих
глибин, спостерiгається спочатку стрибкоподiбне, а потiм плавний
спад температури до -1.4 ^про з на обрiях 100 м i бiльше.
Прозорiсть води 10 — 20 м улiтку й до 40 м узимку. Зима на Бiлому
морi тривала й сувора. З настанням зими море, поступово остигаючи,
вiддає сухiше тепло. роль, Що Отеплює, моря
позначається й у порiвняно високiй (-9,4 або -9,6 С) середнiй
температурi сiчня. З лютого вплив, що отеплює, моря, до цього часу
вже остиглого, зменшується, i клiмат приймає бiльше
континентальний характер; лютий — самий холодний мiсяць (середня
температура -15,2 С). Однак при вторгненнi теплого повiтря з Атлантики
температура повiтря пiдвищується до -6 — -7 ^про
З, а зсув у район моря антициклона з Арктики викликає
похолодання до -24 —i26 ^про С и нижче. Узимку в затоках
температура води на поверхнi дорiвнює -0,5 ^про З, iз
глибиною вона опускається до -3 ^про С. У квiтнi-травнi
остигле море iнтенсивно вiддає холод, граючи стосовно сушi
охолодну роль, тому середня температура цих мiсяцiв (-2,1њ у квiтнi й
+3,7 њС у травнi) невисока. У пiвнiчних частинах навеснi й улiтку частi
тумани.
. Фауна Бiлого моря, хоча вона й бiднiше iнших пiвнiчних морiв,
винятково цiкава й своєрiдна через свого змiшаного характеру й
ставиться до помiрно-арктичного . На безлiсних скелях островiв
розташовуються рiзноманiтнi по видовому складi пташинi базари —
тут гнiздяться баклани, чайки, крачки й iншi. Особливо багато тут
бакланiв — у серпнi в гнiздах сидять пташенята рiзних вiкiв.
. Пiдводний мир Бiлого моря багатий i своєрiдний. Поверхня скель
поростила м'якими коралами, актинiями, губками й гидроидами. У
щiлинах i мiж каменями плазують морськi зiрки, офиури , краби й
креветки. З риб часто зустрiчається зубатка, морський окунь,
камбала й риба-пиногор . Можна побачити ракiв-пустельникiв i найрiдшу
офиуру з екзотичною назвою -г олова горгони. Соловецькi острови:
Бiле море не багато островами. Соловецькi острови -до рупнейший
архiпелаг бiломорського басейну. Вони перебувають у порiвняно
мiлководнiй захiднiй половинi моря, при входi в Онежский затока, образуя
захiдний i схiдний проходи в нього. Соловецькi острови розташованi в
районi, де панує стiчний плин вод рiки Онеги й Онезьке затоки, що
йде вiд устя Онеги до пiвночi уздовж Лiтнього берега, що потiм
обгинає Соловецькi острова з поворотом до сходу, навколо пiвнiчно-
захiдного краю лiтнього берега. Ця частина Бiлого моря не тiльки бiльше
мiлководна, але й бiльше тепловодна, чим iншi його райони. У лiтнi
мiсяцi морська вода в Соловецьких берегiв добре нагрiвається.
Льодовий режим:
Кiлька слiв про льодовий режим моря, що грає роль одного з
важливих климатообразующих факторiв у цьому районi. Як вiдомо, Бiле море
суцiльно не замерзає: навколо всiх дiлянок суши утвориться смуга
льодового припаю, ширина якоï хоча й залежить вiд вiтрiв,
температурного режиму й iнших причин, але не буває менше декiлькох
кiлометрiв. Оперiзуючи всi дiлянки суши, припай залишає
некрижаноï, вiльноï вiд льоду частина моря; багаторiчними
спостереженнями встановлено, що ширина цiєï смуги води мiж
материком i островами й у найсуворiшi зими залишалася постiйноï
Суцiльна смуга льодового припаю оточує зимою й Соловецькi острова.
У листопадi замерзають затока благополуччя й малi бухти, а вiдкрита
частина затоки й рейд заповненi рухливим льодом. Незамерзаюча смуга на
море мiж материковим i острiвним припаєм є причиною того, що
протягом багатьох столiть Соловецькi острова з листопада по травень
виявлялися зовсiм вiдрiзаними вiд зовнiшнього миру.
Використання вод Бiлого моря:
Для Росiï, i для республiки Карелiя зокрема, Бiле море має
величезне значення:
Транспорт. Навiгацiйний перiод з половини травня по кiнець жовтня.
Завдяки Бiломорсько-Балтiйському й Волго-Балтiйському каналам
Петрозаводськ став портом п'яти морiв: Бiлого, Каспiйського,
Балтiйського, Азовського, Чорного. Шлях Бiле море —i Бiломорсько-
Балтiйський канал —i Онезьке озеро —i Балтiйське море
пропускає через себе величезна кiлькiсть торговельних, вантажних i
пасажирських судiв. Бiле море дощенту З анкт — Петербурга служило
єдиним водним шляхом для торгiвлi iз Захiдною Європою, з
якоï тут почалися зносини в 1553 роцi, коли в устi Пiвнiчноï
Двiни прибув на кораблi англiєць Ченслер . З пiдставою Петербурга
бiломорський шлях втратила своє значення й знову оживає з
розвитком пароплавства й iз проведенням залiзниця до мiста
Архангельськовi. Портiв на Бiлому морi шiсть: м. Архангельськ при устi
С. Двiни, Онега, Мезень, Кемь, селище Суми й с. Сороцкое (Сороки).
Щорiчно приходить до 800 iноземних судiв (близько 400 тис. тонн),
здебiльшого порожнi , iде до 700 судiв (350 тис. т.), здебiльшого з
вантажем. Ввiз до 3 милл. пуд . ( до аменний вугiлля, машини); вивiз 27
милл. пуд; лiс i лiсовий матерiал в Англiю, хлiб (борошно житня) у
Норвегiю, льон, клоччя, сало, шкiри й iн. з Архангельська термiнове
пароплавство уздовж Мурманського берега до Норвегiï й до
Соловецьких островiв

1. Бiологiчнi ресурси Бiлого моря
   широко використовуються в харчовiй промисловостi. Велике рибальство (до
   600 т. пуд.); ловиться: оселедець, сьомга, трiска, навага, корюшка й iн.
   Значнi морськi промисли — у Терского берега б'ють тюленiв
   (лисунов); на Пiвночi багато збирають яєць i б'ють диких птахiв
   — чайок, гавок (гагачий пух). Рибальство в Бiлому морi розвинено
   як на аматорському рiвнi, так i в промисловому
   
   масштабi
   1. Рекреацiйнi ресурси. Особлива увага варто придiлити
      
   Соловецьким островам. Це неповторною й заворожливою своєю красою
   пам'ятник росiйськоï iсторiï. Тут проводяться численнi
   екскурсiï

На островi Великий Жужмуй перебуває ще
один об'єкт паломництва туристiв. Це двадцатиствольная сосна. Вона
є пам'ятником природи й перебуває пiд охороною.
Також на Бiлому морi розвинено дайвинг сафарi. Крiм захоплюючих занурень
у рiзних мiсцях, пiд час поïздки органiзуються наземнi
екскурсiï по бiломорських островах. Висновок:
Бiле море у всiх вiдносинах є важливим об'єктом для
Росiï й Республiки Карелiя
Використовувана лiтература

1. Матерiали сайту
   schooltask.ru
2. Молодшим школярам про природу Карелiï,
   Бабакова Т. А., Момотова А. П., Петрозаводськ: Карелiя, 1988 — 213
   
   с.
   1. Малий Енциклопедичний словник
      Брокгауза й Ефрона .