Чисельнiсть населення регiонiв i краïн миру
За останнi десять рокiв чисельнiсть населення областi скоротилася надвадцять п'ять тисяч чоловiк. З облiком же припливу мiгрантiв i зовсiм
на 56,8 тисячi. Зменшується кiлькiсть громадян працездатного вiку.
На сто жителiв нашоï областi сьогоднi доводиться двадцять чотири
пенсiонери. На 3,2% скоротилася тривалiсть життя костромичей i жителiв
областi. У чоловiкiв вона становить у середньому 58,8 рокiв, а в жiнок
— ледве бiльше сiмдесятьох одного року
Вслухуючись у цi страшнi цифри статистики в мене виникло запитання, що ж
очiкує людство в майбутньому, чи збережеться життя на землi, якi
перспективи краïни й малоï Батькiвщини, у якiй ми живемо? Тема
демографiï цiкава з кiлькох причин: по-перше, складнiсть
демографiчноï ситуацiï у свiтi Ми спостерiгаємо старiння
нацiй. Тому у своïй роботi я постараюся розкрити саме поняття
демографiя, показати в числах статистичних дослiджень тенденцiй
демографiчних процесiв у свiтi й, зокрема в Росiï, проаналiзувати
ситуацiю. В — других, демографiчна ситуацiя через демографiчну
полiтику тiсно пов'язана iз соцiальною полiтикою держави. У главi,
присвяченiй соцiальнiй полiтицi, я постараюся розкрити основнi принципи
й особливостi соцiальноï полiтики деяких держав, у РФ,
Костромськоï областi, тим бiльше, що ця тема зачiпає iнтереси
всього населення
1. Чисельнiсть населення регiонiв i краïн мира
1.1. Динамiка чисельностi населення
Навряд чи хто-небудь замислюється, що широко вживане слово
народонаселення або його синонiм населення спочатку виникли як науковi
поняття. Вiдбулося це 1, 5-2 столiття назад. Поява поняття
народонаселення (у росiйськiй мовi з початку дев'ятнадцятого столiття)
викликало до життя спецiальну науку й народило одне слово, уперше вжите
в серединi минулого сторiччя й, що ввiйшло в повсякденнiсть уже на нашiй
пам'ятi — демографiя
Я вважаю, що дана тема не буде розкрита повнiстю без уточнення самого
поняття “демографiя”. “Демографiя- це наука про закони
вiдтворення населення в ïхнiй суспiльно-iсторичнiй обумовленостi.
Демографiя вивчає закономiрностi явищ i процесiв, з яких у
сукупностi складається процес вiдтворення населення
(народжуванiсть, смертнiсть, брачность), половозрастную й брачно^-
сiмейну структури населення, ïхня залежнiсть вiд умов життя,
особливостей культури, факторiв природного середовища й iн. На цiй
основi демографiя пiзнає закони (причини) рiвня й динамiки
демографiчних процесiв, розробляє прогнози майбутньоï
чисельностi й складу населення, а також заходу щодо керування
демографiчними процесами На сьогоднiшнiй день бiльшiсть учених
уважає, що вид Homo sapiens з'явився ок. 50 тис. рокiв тому в
районi Великих рифтових розламiв у Схiднiй Африцi. 35-40 тис. рокiв тому
на Землi налiчувалося всього близько 1 млн. представникiв цього виду. З
тих пор чисельнiсть людства виросла в тисячi разiв. В 1987 р. на планетi
з'явився 5-мiльярдний житель. Органiзацiя Об'єднаних Нацiй
оголосила 11 липня 1987 року датою народження пятимиллиардного жителя.
Перша оцiнка чисельностi населення миру була зроблена в 1682 р.
англiйцем сером Вiльямом Петти. Вiн уважав, що до кiнця 17 в.
чисельнiсть проживаючих на Землi людей склала 320 млн. чоловiк (по
сучасних демографiчних оцiнках вона була в той час майже у два рази
бiльше). Першi переписи населення стали проводитися в 18 в. (хоча
iснують данi про проведення подiбних заходiв i в Давньоримськiй
Iмперiï). Спонукальним мотивом було впорядкування оподатковування.
Протягом 19 в. уперше були отриманi офiцiйнi данi про чисельнiсть
населення в бiльшостi європейських i рядiв латиноамериканських
краïн. У краïнах Азiï першi переписи були проведенi
тiльки пiсля Другоï Свiтовоï вiйни (виключення становлять
Iндiя 1867-1872 i Японiя 1920). У бiльшостi африканських держав перепису
були проведенi на засоби мiжнародних органiзацiй наприкiнцi 50-х рокiв.
У Чадi, ЦАР, Анголi цi переписи були першими й останнiми. В Ефiопiï
перший перепис був проведений в 1982 роцi, однак ïï офiцiйнi
результати дотепер не опублiкованi
1.2. Демографiчний вибух.
Якщо в 1900 р. чисельнiсть населення склала 1 млрд. 660 млн. чоловiк, то
до 2000-му року, за рiзними оцiнками вона перевищить 6 млрд. чiл. Саме
тому термiн “демографiчний вибух”, що означає швидкий
рiст чисельностi населення з'явився в 20 столiттi. Десятки тисяч рокiв
чисельнiсть людства росла дуже повiльно. Приблизно 10 тис. рокiв тому на
Землi жило, iмовiрно, близько 5 млн. чоловiк. Виробництво продовольства
забезпечило наростання чисельностi людей — до 200-300 млн. до
початку новоï ери. У середнi столiття темп росту сповiльнився через
епiдемiï й вiйни
Рiзкий рiст демографiчноï кривоï збiгається з початкомпромисловоï революцiï близько 200 рокiв тому, коли прогрес
науки, медицини й економiки дозволив знову розширити ємнiсть
середовища перебування людини. Цей прискорений рiст триває й
понинi. Саме останнє за часом його прискорення довелося на другу
половину XX в., тобто на нашi днi. Пiсля другоï свiтовоï вiйни
держави Азiï й Африки, Центральноï й Пiвденноï Америки за
допомогою Всесвiтньоï органiзацiï охорони здоров'я (ВIЗ)
повели рiшуче настання на хворобi. Високий колись рiвень смертностi
рiзко знизився, а рiвень народжуваностi залишився високим. За рахунок
цих краïн рiст чисельностi свiтового населення рiзко збiльшився.
Так, перший свiй мiльярд людство вiдзначило близько 1830 р., другий
— через 100 рокiв (1939 р.), третiй — через 20 рокiв (1960
р.), четвертий — через 15 рокiв (1975 р.), п'ятий — через 12
рокiв (1987 р.).
В 1994 р. на Землi проживала бiльше 5,5 млрд. людина. Чистий щорiчний
прирiст становить зараз бiльше 90 млн. чоловiк — стiльки живе у
Францiï й Iспанiï, разом узятих! За добу чисельнiсть землян
збiльшується майже на чверть мiльйона чоловiк, за годину —
на 10 000. Це рiвноцiнно щодобовiй появi середнiх розмiрiв росiйського
обласного мiста (Бєлгород, Калуга, Псков) або щогодинному —
невеликого районного центра. При iснуючих темпах приросту населення його
подвоєння вiдбудеться через 70 рокiв. Але “зенiт”
демографiчного вибуху пройдений, фахiвцi вважають, що почалося зниження
вiдносного приросту. Передбачається, що стабiлiзацiя населення
миру буде досягнута до середини 21 столiття й населення не перевищить 10
млрд. людина, тобто буде приблизно вдвiчi бiльше нинiшнього. Усього
через 25 рокiв подвоïться населення Африки, Ближнього й Середнього
Сходу (Бруней- 11 рокiв, ОАе й Катар- 13 рокiв), у той час як
Європi для цього знадобиться 282 року, а, наприклад, Iрландiï-
1000 рокiв. Якщо в 1900 роцi з 15 найбiльших краïн по числу жителiв
7 перебували в Європi, 5 в Азiï й 3 в Америцi, те, згiдно iз
прогнозами, в 2000 роцi в цьому списку не залишиться нi
однiєï захiдноєвропейськоï краïни, але
виявляться 9 азiатських (Китай, Iндiя, Iндонезiя, Пакистан, Бангладеш,
Японiя, В'єтнам, Фiлiппiни, Iран ), два африканськi (Нiгерiя,
Єгипет ), два латиноамериканськi ( Бразилiя й Мексика ), а також
США й Росiя. Але варто пам'ятати про Синдром Придбаного Иммуно Дефiциту.
Зокрема, Африка є найбiльш зараженим континентом, тому тривалiсть
життя там рiзко знижується. Це може сильно позначитися на
чисельностi населення, тому перспективи поки неяснi. Проблеми
краïн, що розвиваються, з бурхливо зростаючим населенням досить
наочнi. Нових людей треба годувати, учити, лiкувати, забезпечувати
житлом, готовити для них робочi мiсця… Прирiст населення
означає необхiднiсть нових витрат, так званих “демографiчних
iнвестицiй”. У зв'язку iз цим темпи ек. росту знижуються: занадто
бiльша частина приросту нац. доходу, а те й весь вiн iде на пiдтримку
життєвого рiвня народу на вже досягнутому рiвнi. Тому швидкий рiст
чисельностi населення став причиною появи застрашливих прогнозiв про
ймовiрне перенаселення й загибель Землi
1.3. Гiпотеза Мальтуса.
Перша спроба оцiнити динамiку чисельностi населення й вiдповiстити на
запитання чи зможе Земля прокормити всiх живучих на нiй, пов'язана з
iм'ям англiйського вченого Томаса Роберта Мальтуса ( 1766-1834 ), що
прийшов до думки, що якщо рiст населення нiчим не стримується, то
населення буде подвоюватися кожнi 25-30 рокiв i що люди розмножуються
швидше, нiж зростаючi засоби iснування. Розвиваючи цi iдеï, вiн
дiйшов висновку, що плiднiсть бiднякiв — головна причина
ïхнього злидарського положення в суспiльствi. Своï погляди вiн
анонiмно опублiкував в 1798 р. у роботi “Досвiд про закон
народонаселення у зв'язку з майбутнiм удосконалюванням
суспiльства”
Т. Мальтус затверджував, що чисельнiсть населення зростає в
геометричнiй прогресiï, у те час як ресурси, необхiднi для ïжi
цього населення — в арифметичнiй. Тому рано або пiзно цi графiки
перетнуться, i наступлять голод, вiйни, хвороби
У дiйсностi замiчена тенденцiя переходить на певному етапi в прямо
протилежну пiдвищення рiвня життя веде до зниження народжуваностi й не
тiльки до стабiлiзацiï чисельностi населення, але й до абсолютному
його зниженню
Сучаснi погляди на динамiку чисельностi населення вiдбиває
1.4. Теорiя демографiчного переходу
Теорiя демографiчного переходу, у загальному видi розроблена Френком
Ноутстайном в 1945 р. Теорiя зв'язує особливостi демографiчного
положення у зв'язку з ек. ростом i соц. прогресом залежно вiд чотирьох
стадiй демографiчного переходу, якi краïни й регiони миру проходять
у рiзний час
1 етап — високий ступiнь стiйкостi — характерний для
суспiльств iз економiкою, що привласнює. Йому властивi однаково
високi коефiцiєнти народжуваностi й смертностi й дуже незначний
рiст чисельностi населення. Коливання коефiцiєнтiв пов'язанi з
перiодами пiдвищеноï смертностi, обумовленоï вiдсутнiстю
запасiв продовольства, необхiдних для виживання в екстремальнi роки,
вiйнами, епiдемiями. Висока народжуванiсть є природною
реакцiєю на високу смертнiсть
У другiй половинi 20 столiття подiбна демографiчна ситуацiя характерна
для
племен мисливцiв i збирачiв, що проживають у вологих екваторiальних
лiсах
Амазонии, басейну р. Конго
2 етап — початковий перiод росту- характеризується
сохраняющимся високим
коефiцiєнтом народжуваностi, зниженням коефiцiєнта
смертностi, ростом тривалостi життя й деяким збiльшенням загальноï
чисельностi населення Зниження смертностi пов'язане з переходом вiд
полювання й збирання до землеробства й скотарства, тобто до виробляючого
господарства, що дозволило створювати запаси продовольства для
екстремальних ситуацiй- посух, повеней. Полiпшення продовольчого
забезпечення створило умови для приросту населення
Демографiчнi показники 2-го етапи характернi сьогоднi для ряду
краïн Африки й Латинськоï Америки, якi поки не досягли рiвня
ек. розвитку, коли коефiцiєнт народжуваностi почне знижуватися
3 етап — сучасний перiод росту- характеризується
стабiлiзацiєю коефiцiєнта смертностi на низькому рiвнi й
деякому зниженнi коефiцiєнта народжуваностi. Останнє
пов'язане з iндустрiалiзацiєю й урбанiзацiєю, пiдвищенням
рiвня життя, ростом витрат на виховання дiтей, включенням жiнок у
суспiльне виробництво, а також поширенням медичних засобiв регулювання
народжуваностi. Проте в цей перiод тенденцiя росту чисельностi населення
зберiгається. Вона зв'язана iз вступом у дiтородний вiк поколiнь,
що народилися при високому коефiцiєнтi народжуваностi
У кiнцi 20 столiття на 3-ïм етапi перебувають головним чином
краïни Панцира. Америки
4 етап — низький ступiнь стiйкостi- характеризується
зниженням i стабiлiзацiєю народжуваностi, i смертностi, i
чисельностi населення
Першим регiоном, що вступив у цей етап демографiчного переходу, була
Європа. В 90-е роки до неï приєдналися США, Канада,
Австралiя, Новий. Зеландiя, а також Аргентина й Уругвай. Краïни Пiвденно-
Схiдноï Азiï, у яких проводиться успiшна демографiчна
полiтика, у найближчi роки будуть мати аналогiчнi тенденцiï
Людство здатне збiльшувати екологiчну ємнiсть свого середовища.
Але вона обмежена простором планети й тому не може зростати безмежно.
Нескiнченнiсть росту чисельностi людей загрожує демографiчним
вибухом, катастрофою
1.5. Демографiчна характеристика Пiвденних i Пiвнiчних регiонiв
Рiст чисельностi свiтового населення визначається як природними,
так i соцiально-економiчними умовами. Найбiльш великi цi вiдмiнностi мiж
пiвденною й пiвнiчною частинами нашоï планети. Трохи умовно до
Пiвденного регiону вiдносять краïни, що розвиваються, Азiï
(без колишнього СРСР), Африки й Латинськоï Америки (до пiвдня вiд
США). До Пiвнiчного регiону вiдносять економiчно розвиненi краïни
Пiвнiчноï Америки (США й Канада), Європи й Пiвнiчноï
Азiï (схiдна частина колишнього СРСР i Японiя).
Пiвденний регiон. Тут зосереджено приблизно 3/4 свiтового населення
— 4300 млн. чоловiк (всi данi тут i нижче на 1993 р.). Сама
населена територiя миру — Пiвденна Азiя (бiльше 3200 млн.
чоловiк), де розташованi обидвi демографiчнi наддержави: Китай (1200
млн.) i Iндiя (900 млн.). У регiонi триває рiст чисельностi
населення. Чистий прирiст населення (рiзниця мiж кiлькiстю народжених i
померлих) становить у середньому 1,8% у рiк. Це означає, що при
такому темпi населення Пiвденноï Азiï подвоïться
приблизно через 40 лет
Пiвнiчний регiон. Сумарне населення регiону становить 1200 млн. чоловiк
(приблизно чверть свiтового населення). Самi великi краïни —
США (250 млн. чоловiк) i Росiя (близько 150 млн.). Рiст чисельностi
населення майже припинився: у середньому по регiонi рiчний прирiст
зменшився до 0,5% i продовжує падати, а в Європi вiн
близький до нульового. У багатьох європейських краïнах
(Данiя, Нiмеччина, Угорщина, Англiя й iн.) прирiст корiнного населення
повнiстю припинився. З початку 1990-х рокiв до них приєдналася й
Росiя, де смертнiсть перевищила народжуванiсть, але це окрема тема
Демографiчнi характеристики Пiвденного й Пiвнiчного регiонiв разюче
вiдрiзняються друг вiд друга. Причини регiональних розходжень наступнi:
“демографiчний вибух” почався приблизно в другу половину XX
в, коли пiсля другоï свiтовоï вiйни бiльшiсть колишнiх колонiй
стало незалежними державами, за допомогою мiжнародних органiзацiй вони
почали енергiйнi зусилля по полiпшенню життя населення. Рiзко знизилася
дитяча смертнiсть, покращився загальний санiтарний стан життєвого
середовища населення цих краïн (повнiше забезпечення його питною
водою, лiками, засобами гiгiєни й т.п.). Уряду краïн
Азiï й Латинськоï Америки за пiдтримкою комiтетiв ООН iз
проблем продовольства й сiльського господарства (ФАО) вжили успiшних
заходiв по пiдвищенню продуктивностi сiльського господарства, що
одержали звучну назву — “зелена революцiя”. Комiтет
ООН з питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО) налагоджував у
краïнах, що розвиваються, систему утворення дiтей. Все це iстотно
послабило фактори, що викликають смертнiсть населення, i привели до
помiтного збiльшення екологiчноï ємностi природного й
соцiального середовища перебування жителiв Пiвденного регiону. В
економiчно розвинених краïнах Пiвнiчного регiону до цього часу
смертнiсть i народжуванiсть майже зрiвнялися на вiдносно низькому рiвнi,
вiдповiдно рiст чисельностi ïхнього населення поступово
вповiльнюється
