Iсторiя Бiловезькоï пущi
Колись дрiмучi лiси простиралися вiд самого Балтiйського моря дополiських драговин. Тут жили ятвяги — сильний i працьовитий народ.
Вони занi мались полюванням, рибним ловом, бортництвом. В XII столiттi в
пущi полював Володимир Мономах. В одному лiтописi розповiдається,
що в 1279 роцi був сильний голод. Ятвяги направляли своïх гiнцiв до
князя Володимировi Волинському iз проханням: Пан, не помори нас, пiшли
нам жито своє на прода жу, ми з радiстю станемо купувати, що
хочеш, то й будемо давати тобi: воску, бiлок, бобрiв, чорних куниць i
зубрiв.
В XIII столiттi Володимир Волинський вирiшило змiцнити пiвнiчно-захiднi
границi своïх володiнь i по слав у цi краï Олексу —
чоловiка хитрого й досвiдченого в зодчествi — з дорученням:
вибрати мiсце для нового мiста. Гiнцi облюбували пагорби в рiки Лiсова.
Тут i побудований було мiсто Кам'янець, а в ньому вежа, що збереглася до
наших днiв. На початку XV столiття литовський князь Ягелло разом зi
своïми бойовими дружинами заготовлював у пущi м'ясо турiв, зубрiв,
оленiв. Доïли пущу вельможi Польщi й Росiï. В XVII столiттi
був убитий останнiй тур. А нiколи вони удосталь водилися в цих краях. В
1860 роцi русявий ский цар Олександр II i його численна звитий тiльки за
два днi полювання вбили 28 зубрiв, 96 лосiв, багато оленiв, кабанiв i
iнших тварин. В честь цього полювання була створена зi срiбла статуетка
зубра, що зберiгається в Зимовому палацi в Ленiнградi, а одна з
копiй демонструється тепер у музеï Бiловезькоï пущi. За
роки першоï свiтовоï вiйни, а потiм громадянськоï вiйни
лiсових велетнiв остаточно винищили: останнiй зубр був убитий в 1921
роцi
В 1923 роцi в Парижу на Мiжнародному кiн грессе по охоронi природи вченi
з'ясували, що на той час на всiй земнiй кулi залишилося тiльки 52
бiловезьких зубра. Ïх закупили в деяких зоопарках i в 1929 роцi
знову завезли в пущу. В 1939 роцi в розплiднику було вже 16 цих рiдких
тварин
Коли захiднi бiлоруськi землi були возз'єднанi з Бiлоруською
Радянською Соцiалiстичною Республiкою, Бiловезька пуща стала
государствен ним заповiдником. Потiм знову вiйна . Пiсля освобо ждения
Бiлорусiï вiд нiмецько-фашистських загарбникiв була встановлена
нова границя, i зубропи томник залишився на територiï Польщi. В
1946 роцi польський уряд передало нам п'ять зубрiв. Знову почалися
роботи з вивчення цiєï рiдкоï тварини й вiдновленню його
поголiв'я. Тiльки в 1984 роцi зубриное череда збiльшилася на 33 телен
ка, а загальне поголiв'я перевищило в цей час 200 зубрiв. Чимало тварин
вивезено в iншi заповiдники нашоï республiки, краïни, а також
за кордон для розмноження
Нацiональний парк “Бiловезька пуща” розташований в 340
кiлометрах вiд Мiнська. Територiя нацiонального парку — близько 90
тисяч гектарiв. Заснований в 1939 роцi на базi iсторично
сформованоï заповедно охоронюваноï територiï. В 1992 роцi
рiшенням ЮНЕСКО включити парк у список Свiтовоï спадщини людства, а
в 1993 роцi йому привласнений статус бiосферного заповiдника, в 1997 р.
— Європейський диплом
Бiловезька пуща — унiкальний i найбiльший у Центральнiй
Європi лiсовий незайманий масив. Це залишок древнього лiсу, у
якому змiшанi й широколиственние лiсу, луги й воднi системи зберiгаються
в них природному вихiдному станi
Режим, близький до заповiдного, на територiï пущi був установлений
на початку XV в. Спочатку було заборонене полювання, в 1588 р. був
виданий лiсовий устав, що забороняв рубання навiть мертвих дерев.
Збереженню пущi сприяло те, що в нiй жили зубри, вимирання яких i
бажання зберегти в Європi цей вид спонукувало спочатку литовських
князiв, а потiм польських королiв, а пiзнiше росiйських царiв ревно
пiклуватися про охорону цього лiсу. З 1775 року Бiловезька пуща є
мисливським господарством росiйських царiв. В 1802 роцi був видано Указ
про заповедании пущi й збереження зубрiв. Проводилася регулярна
пiдгодiвля й облiк зубрiв, але чисельнiсть ïх постiйно
скорочувалася. В 1865 роцi сюди завезенi шляхетнi оленi для
реакклиматизации.
За час воєн у пущi вирубано 4,5 млн. м 3 деревини, однак,
незважаючи на це, тут збереглися дiлянки незайманого лiсу
З 1939 року в пущi встановлена повна заповедность. Свою дiяльнiстьзаповiдник вiдновив у жовтнi 1944 року, але вже тiльки в схiднiй
радянськiй ïï частинi. В 1957 роцi заповiдник був перетворений
у заповiдно-мисливське господарство. З 1991 року Бiловезька пуща стала
нацiональним парком. В 1992 роцi вона занесена в список Свiтовоï
спадщини людства. В 1993 роцi парку привласнений мiжнародний статус
бiосферного заповiдника З метою збереження бiологiчноï
розмаïтостi Бiловезькоï пущi, вся територiя ïï
роздiлена на 4 функцiональнi зони з рiзним режимом охорони:
заповiдна зона — зона недоторканоï природи, де забороняються
всi види господарськоï й iншоï дiяльностi, за винятком
наукових дослiджень i охорони ( 15677 га в основному корiнних природних
старовозрастних хвойно-широколиственних лiсiв);
зона регульованого користування — 57000 га (всi заходи в цiй зонi
повиннi забезпечувати оптимальнi умови для розвитку природних екосистем
з метою збереження й еволюцiйного розвитку генофонду рослинного й
тваринного миру);
рекреацiйна зона — 10712 га (ландшафти зони вiдрiзняються високими
естетическими санiтарно-гiгiєнiчними властивостями й призначенi
для ознайомлення з визначними пам'ятками парку, органiзованого
пiзнавального туризму, рекреацiï й вивчення рекреацiйних
навантажень на екосистеми);
господарська зона — 3969 га (призначена для розмiщення
об'єктiв адмiнiстративного й рекреацiйного призначення, прийому й
обслуговування туристiв, проживання й здiйснення господарськоï
дiяльностi спiвробiтникiв парку). Крiм того, навколо парку створена, так
звана, охоронна або буферна зона площею близько 90 тис. га, де землi
зберiгаються за користувачами, але є ряд обмежень
господарськоï дiяльностi
Бiловезька пуща стала складним i многоотра слевим заповiдно-мисливським
досвiдченим господарством. Воно є прикладом для iнших
заповiдникiв, ре зерватом для розселення дичини по всiй територiï
краïни. За останнi роки виловлене й вiдправлено для розселення в
iншi ïï райони бiльше 400 оленiв, 800 кабанiв
У пущi проводиться цiлий комплекс бiологiчних заходiв: знищення
шкiдливих хижакiв до оптимальноï кiлькостi, створення кормових пло
щадей, заготiвля рiзних кормiв для пiдгодiвлi тварин. На всiх дiлянках
пущi розкиданi солоний ци, рiзнi годiвницi, є полсотни
спостережливих вишок, десятки подкормочних площадок, створенi штучнi
водойми для водопоïв. Про водиться бiльша робота й по збереженню
лесонаса ждений.
На стражi лiсу i його мешканцiв коштують у пущi близько 800 чоловiк.
Керує цим дружним коллек тивом досвiдчений органiзатор, закоханий
у свою справу фахiвець Сергiй Сергiйович Балюк. У распоряже нии наукових
спiвробiтникiв — лiсiвникiв, зоологiв, охо товедов — рiзне
встаткування й хiмiкати, на учная бiблiотека, технiка й, звичайно ж,
сама пуща — ця дивна лабораторiя в природi. Головне завдання
радянськоï науки — не тiльки брати вiд природи, але й
вiддавати ïй, збагачувати ïï.
У Бiловезькiй пущi, єдиному в Централь ний Європi лiсовому
масивi, що зберiгся майже недоторканим, працює Музей природи,
таксодермиче ская майстерня, метеостанцiя, дитяча турбаза
…Цiкава й многосложна флора й фауна дру гих куточкiв областi. У
Сталiнському районi, у глибi не Полiсся, зустрiчаються блакитна ялина,
бальзамiчнi й одноколiрнi ялицi. Ростуть бiла й канадська тополi,
кримська сосна, шовковичнi й оцтовi дерева, туя, японський клен.
Говорять, ïх принесли колись iз далеких краïн полешуки й
посадили на згадку про своï походи i як данина нащадкам. Гордiсть
житi лий райцентру — парк Маньковичи, де пiд покровом вiкових
дубiв, крислатих ялин i модрин установленi стародавнi ослони, побудованi
легенi, рокiв його типу альтанки. В 1985 роцi городяни вiдзначили його
сторiччя. Особливо вони пишаються тим, що тут збереглися екзотичнi липа
повстяна й круп нолистний голубой клен, каштани, бiла акацiя, а також
два прекрасних дерева ялицi кавказькоï — самi великi
екземпляри в нашiй республiцi
Якщо сiсти в човен i плисти по Горинi, заглянути в протоки, побродити по
полях, то дивини зустрiнеш i отут. От лiкарськi трави i ягоди —
камфорний сазилик, трифоль, пижмо, плаун. Кустар никнув з великими
листами — це європейський бересклет, богатий гуттаперчей.
Або водяний горiх. У на родi його називають чортовим горiхом. Вiн
применя ется як лiки при шлункових захворюваннях, а також вiд укусiв
змiï
У районi чимало ентузiастiв, якi охороняють цi багатства природи, учать
берегти ïх iнших. У ïхньому числi пенсiонер, що був працiвник
мiсцевого краï ведческого музею Євстафiй Юльянович Висоцький.
Разом з дiтлахами вiн часто вiдправляється в ту ристские походи,
розповiдає ïм нескiнченно багато про славнi справи своïх
землякiв, учить слухати життя природи. До числа ентузiастiв ставиться й
замести тель голови колгоспу Бiльшовик цього ж району Iлля Iллiч
Вакулич. Вiн не тiльки активний член суспiльства охорони природи, але й
великий аматор фотографiï. Його знiмки про рiдну природу, бе режном
вiдношеннi до неï землякiв регулярно поме щаются на сторiнках
республiканських газет i журналiв, Iлля Iллiч веде на Брестськiй
студiï телебачення цикл передач На полiськi просiв ках. На багато
хто з них надходять теплi, що йдуть вiд серця людей вiдгуки
У невеликому селi Вежки, що в Жабинковском районi, уже багато рокiв живе
директор початковоï школи Улас Уласович Климушко. Тисячi саджанцiв
дубкiв виростив вiн разом iз хлопцями. Ïхнього деревця можна бачити
в скверах райцентру, у сусiднiх колгоспах, на тваринницьких фермах
рiдного хозяйст ва. З iнiцiативи голови колгоспу 40 рокiв Жовтня
Iванiвського району Володимира Iвановича Балюка на вiддалених
мелиорированних землях створенi зони вiдпочинку для механiзаторiв. Тут
висадженi сотнi дерев рiзних порiд, побудованi казковi будиночки,
викопанi ставки й колодязi. У жаркий день тут охоче, з користю для
здоров'я вiдпочивають колгоспнi механiзатори. Цiлий тополиний гай
висаджений поруч iз тваринницькою фермою села Кустинь колгоспу-комбiнату
Пам'ять Iллi ча Брестського району. Тутешнiй бригадир Микола Йосипович
Фурман, пiд чиïм керiвництвом ведеться озеленення, уважає, що
нiколи не пiзно посадити дерево, тим бiльше, якщо в суспiльному
тваринник стве працюють в основному хлопцi й дiвчата
Молодь села Головчици, що в Дрогичин ском районi, поруч зi старими,
висадженими в минулому сторiччi липами, розбила в пам'ятника загиблим
воïнам i партизанам молодий сквер, у до тором на свята й у будень
збираються люди, побiленi сивиною, що пройшли сотнi кiлометрiв фронтових
дорiг. Особливо багато таких посадок з'явилося в Пружанском,
Ганцевичском, Сталiнському, iнших районах областi в рiк 40-летия
Перемоги рада ского народу у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi. Учачи щиеся
Турнянской восьмирiчноï школи висадили алею з 33 берiзок. Рiвно
стiльки рокiв прожив ïхнiй славний земляк Євгенiй Пекарський,
котрого фа шисти розстрiляли у вереснi 1942 року за зв'язок
спартизанами.
Красу в природi створює людина своєю працею й розумом.
Є в Брестi вулиця Фортечная. Були часи, коли вона пiдходила до
самому болоту на окраïнi мiста. Там був, та й зараз губиться в
новобудовах i садах форт — землянi насипи з обвiдним каналом.
Дивився, бувало, на пустир старий залiзничник комунiст Василь Дми
триевич Хорошилов, мiркував. Потiм — до своïх товаришiв.
Запропонував закласти там плодовий i ягiдний розплiдник, щоб давати
саджанцi школам, полiклiнiкам, лiкарням Iнiцiативу пiдтримали керiвники
залiзно дорожнього вузла. Допомогли обробити дiлянка й до стать насiнь.
У роботу ввiмкнулися й дорослi школярi. Вони посадили на пустирi близько
20 тисяч саджанцiв. А вже через три-чотири роки сюди пiшли прочани. Вони
безкоштовно одержували саджанцi, не сли сюди насiння, почуття подяки й
свою по мiць. Розплiдник став у повному змiстi обществен ним — i
по широкому колу зайнятих тут людей, i по тому, що саджанцi
вiдпускаються органiзацiям, установам, дворам, всiм бажаючоï
безкоштовно. Так Брест став винятково зеленим мiстом, ще бiльше приодел
своï вулицi, сквери й двори моло дими деревами й декоративними
кущами
Взагалi на Брестчине щовесни й осiнь висаджуються тисячi фруктових
дерев, у багатьох мiсцях iде насадження нових лiсiв. Так за допомогою
колгоспникiв, комсомольцiв i пiонерiв брестськi лiсiвники заклали
навколо обласного центра зеленое намисто, що розрослося, стало мiцним
щитом проти пилу, фабрикою кисню, зоною вiд диха городян
Подекуди молодi лiси пiднялися на п'ять — сiм метрiв. З'явилися
верес, мохи котячi лапки, сон- трава, безсмертник. У лiсах стали
гнiздитися птаха. Сюди переселилися бiлки, зайцi, козулi. З'явилися
гриби, i тисячi городян приïжджають у лiс за дарунками природи
Зустрiчаються на Брестчине й насадження карель ской берези. В урочищах
Осовка, Теребеж i Ламье у межах Телеханського досвiдченого й Иваце
вичского лiсгоспiв вони оголошенi пам'ятниками при пологи
республiканського значення
Так, наша людина добра по натурi, працьовитий. Вiн пiклується про
природу, про збiльшення ïï багатств. На початку 1986 року в
мисливських угiддях Брестчини налiчувалося 2400 лосiв, 3000 кабанiв,
3600 козуль, 300 оленiв, 38 500 зайцiв-русакiв i бiлякiв, 250 глухарей,
до 7 тисяч тетеревiв i близько 30 тисяч сiрих курiпок. Це бiльше, нiж у
прош лие роки, тому що тваринам i птахам створюються певнi умови для
розмноження, ïхнього росту. Члени суспiльства мисливцiв i рибалок,
наприклад, для пiдгодiвлi диких тварин i птахiв вирощують
сiльськогосподарськi культури, здобувають раз особистi корми за грошi,
якi має суспiльство. На зиму 1986/87 року було заготовлено 280
тонн соковитих кормiв для кабанiв, 320 тонн високоякiсного сiна, 42
тисячi штук снопикiв сельскохозяйствен них культур для оленiв, козуль,
зайця-русака, 530 драговини зерна й зерноотходов, призначених для
пiдгодiвлi кабанiв, курiпок, що зимують качок, а для зайця-бiляка
заготовленi десятки тисяч пучкiв ве точного корму
