Полiський заповiдник
Украïнське Полiсся займає пiвнiчну частину Украïни йстановить 19 % ïï територiï. Полiськi ландшафти властивi
бiльшоï частини Волинськоï, Ро-Венськоï,
Житомирськоï, Киïвськоï, Чернiгiвськоï й
Сумськоï областей. Полiський державний заповiдник розташований у
пiвнiчнiй частинi Житомирськоï областi в межирiччi Убортi й
Болотницi. За схемою фiзико-географiчного районування вiн знаходиться в
Олевському районi Захiдно-Житомирськоï безморенноï пiдобластi
Житомирського Полiсся, яку входити в зону мiшаних лiсiв. Цей район
характеризується майже суцiльним поширенням пiщаних водно-
льодовикових i алювiальних вiдкладень, високою заболоченiстю ( 10-12%),
значним поширенням соснових лiсiв (понад 50 % лiсовоï площi) i
рiвнинною слабодренованою поверхнею з окремими пiдвищеннями —
оголеннями кристалiчних порiд i еоловими пiщаними горбкуватостями.
Територiя заповiдника розташована на межi Украïнського
кристалiчного щита й Прип'ятськоï низовини. В основi
геологiчноï будови лежати гiрськi породи докембрийского вiку
(гранiти, гнейси, кварцити, габро). У межах Украïнського
кристалiчного щита смороду залягають неглибоко й перекритi незначною
товщею осадових порiд, а в деяких мiсцях виходять на поверхню.
Територiя заповiдника знаходиться мiж двома малими рiчками (Уборть i
Болотниця), на ïхнiх погано виражених iнших терасах i низькому
межирiччi, що зливається з терасами. Рельєф отут утворений
пiсчаними грядами, валами, дюнами. Значну площу займають рiзнi за
розмiром i формою неглибокi западини й пониження прохiдних долин
Клiмат району заповiдника менш теплий i бiльш вологий, нiж в iнших
областях Украïни. I узимку, i влiтку отут дують захiднi i пiвнiчно-
захiднi вiтри, середня швидкiсть яких досягає 4 м/с . Тривалiсть
сонячного сяяння в Полiссi в середньому становить 1500-1800 часiв.
Абсолютний мiнiмум температури повiтря 36 њС, абсолютний максимум +33
њС. Середня рiчна температура повiтря 6,5 њЗ.
Гiдрографiчну мережу заповiдника утворюють Уборть i ïï
припливи, Уздовж захiдноï межi заповiдника протiкає Перга, що
впадає в Уборть, i далi протягом 17-18 км — сама Уборть, що
пiдходить безпосередньо до межi заповiдника тiльки у двох мiсцях. На
Болотницi знаходиться водойма — Дiдове озеро — гiдрологiчний
заказник
Ґрунтовий покрив заповiдника характеризується монотонним
комплексом, властивим рiвнинним районам, де в якостi ґрунтоутво-
рюючих порiд поширенi пiщанi водно-льодовиковi вiдкладення. Переважають
дерено-пiдзолистi пiщанi i глинясто-пiщанi ґрунти.
Рослиннiсть Полiського державного заповiдника нараховує близько
600 видiв. Найкраще у флорi заповiдника представленi пiвнiчнi види,
серед яких на пiвденнiй межi ареалу знаходяться верби лапландська й
чорнична, журавлина дрiбноплiдна, ялiвець, на схiднiй — росичка,
ситник, на пiвнiчнiй — тимофiïвка, овсяниця. На
територiï заповiдника виявлено мiсця зростання релiктiв —
водяного горiха, рододендрона жовтого, митника королiвського. До
Червоноï книги занесенi журавлина, плаун колючий, росичка, водяний
горiх. У заповiднику нараховується 139 видiв мохiв. З рiдкiсних
видiв зареєстрований сфагнум м'який, полiя пухирчаста, брахiтецiй.
Сосновi лiси займають 13 736 га. На лiси з берези повислоï
припадає 2995 га, а з вiльхи чорноï — 222 га.
Невеликими дiлянками (до 2 га) зустрiчаються сосново-дубовi й осиковi
асоцiацiï.
Характерна рису заповiдника, як i всього Пiвденно-Полiського
геоботанiчного району, — значна заболоченiсть територiй. Болота
займають найбiльш пониженi дiлянки — замкнутi безстiчнi улоговини
(мiсцева назва — мохи) i долини, що простягнулися в
меридiональному напрямку, — погонi. Площа болiт, з лiсовими
включно, — 4321 га. Фауна заповiдника ще недостатньо вивчена.
Зокрема, це стосується риб, земноводних, плазунiв, ссавцiв, алi
особливо комах i безхребетних. Розташування заповiдника в системi
розгалуження приплив Прип'ятi й великоï кiлькостi болiт
сприяє багатому розвитку гiдрофа-уни. За попереднiми даними, отут
нараховується не менше 2 тис. видiв найпростiших i близько 50
видiв риб i амфiбiй.
Найбiльшу групу в порiвняннi з усiма iншими водними органiзмами(рослинами, бесхребетними й хребетними тваринами) становлять
членистоногi. Зокрема до них належати ракоподiбнi (черепашковi, щитнi,
циклопи, бокоплави), павукоподiбнi (павуки срiблянка, доломед, скакуни,
клiщi). Багато отут бабок, веснянок, водяних клопiв, ґедзiв.
Видова розмаïтiсть наземних бесхребетних набагато бiльша, нiж
водних. Це павуки тарантул пiвденноросiйський, хрестовик вуглуватий,
скакунцi, коник зелений, клопи, жужелицi та iн. З метеликiв до рiдкiсних
видiв належати мiшочницi, павичеве око, шовкопряди. До Червоноï
книги занесенi шовкопряди, бражники, джмелi-видка, прозерпiна.
У рiках i озерах водяться щука, плотва, головень, пiскар, карась, в'юн,
окунь, йорж. У заповiднику зареєстровано 11 видiв земноводних
— тритони, жаби сiра й зелена, а також 6 видiв плазуючих —
ящiрки, вуж, гадюка, болотна черепаха. Усi смороду без винятку кориснi,
оскiльки у величезнiй кiлькостi знищують рiзних шкiдникiв культурних
рослин , кровососiв i переносникiв збудникiв небезпечних захворювань.
Отут вiдмiчене гнiздування 120 видiв птахiв. У перiод сезонних мiграцiй
у даному регiонi зустрiчаються турухтан, великий кроншнеп, озерна чайку,
крачки, хитавицi. Часто зустрiчаються беркут, пугач, дятли,
солов'ï, шпаки, дрозди, щиглi. З великих птахiв, що гнiздяться, у
заповiднику живуть бiлий i чорний лелеки, сiра чапля, глухар, тетерев,
рябчики. Найцiннiший компонент орнiтологiчного комплексу заповiдника
— чорний лелека. Останнi 15 рокiв отут гнiздиться 6 пара чорних
лелек. У Червону книгу занесенi орел-змiєïд, орлан-бiлохвiст,
балобан, пугач
У заповiднику i його околицях живе близько 40 видiв ссавцiв. Це —
крiт, ïжак, вухань звичайний, лось, козуля, дикi свинi. Усi смороду
— важливий об'єкт харчування для хижих тварин, що
представленi отут — вовка, лисицi, рись. У групi кунячих
особливоï уваги заслуговує видра, чисельнiсть якоï
невисока, у межах десятка особин. Зустрiчаються також два види зайцiв
— русаки й бiляк. До Червоноï книги занесенi вечiрниця мала й
кiт лiсовий.
Найбагатша видами група гризунiв — це в першу чергу бобер, самий
великий у Євразiï вид. Переважний тип житла бобрiв —
хатки, що досягають 11 м у довжину, 9 м завширшки й близько 2 м у
висоту. Харчуються смороду чагарниками й березою.
Територiя, на якiй створено заповiдник, до качану ХХ ст. майже не
дослiджувалася науковцями. Є лише розрiзненi вiдомостi про
безхребетних тварин у працях Г. Бельке, Є. Ейхвальда, М. Шодуа-Ра,
А. Криницького. З 1900 по 1906 рiк у цьому районi працював П. А.
Тутковський. З 1969 долi Й. I. Шмальгаузен дослiджує групи водяних
i наземних безхребетних, бобровi поселення й екологiю парнокопитних.
Рослиннiсть заповiдника була описана експедицiєю Iнституту
ботанiки iм. Н.Г. Холодного
Полiський державний заповiдник має велике наукове значення як
мiсце збереження природних екосистем Украïнського Полiсся,
полiськоï флори i фауни. Пiсля розширення й реконструкцiï його
роль у справi охорони й вивчення унiкальних природних комплексiв Полiсся
ще бiльш зросте.
