Природа, Фауна, Населення Iсландiï

Столиця — Рейк'явiк.Населення — 270 тис. чоловiк
(1997).Щiльнiсть населення — 2,6 чоловiк на 1 кв. км. Частка
мiського населення — 91%, сiльського — 9%.Площа — 103
тис. кв. км. Найвища крапка — гора Хваннадальсхнукюр ( 2119 м).
Офiцiйна мова — iсландський.Державна релiгiя — лютеранство.Адмiнiстративно-
територiальний подiл: 23 округу (сюслур) i 23 мiськi одиницi.Грошова
одиниця: 1 крона = 100 ейрирам.Нацiональне свято: День проголошення
республiки — 17 червня.Державний гiмн: ПРО, Бог нашоï
краïни.
IСЛАНДIЯ, Республiка Iсландiя, держава на пiвночi Європи.
Розташовано на однойменному островi, другому по величинi в Європi.
Пiвнiчна крапка досягає Пiвнiчного полярного кола, а вiддалена вiд
ïï на 306 км пiвденна крапка перебуває на широтi 63 њ24
? с.ш. Iз заходу на схiд острiв простирається на 480 км мiж 13 њ28
? з.буд. i 24 њ32 ? з.буд. Площа 103 тис. кв. км. Населення ок. 270 тис.
чоловiк (1997). Столиця — мiсто Рейк'явiк (105,5 тис. чоловiк).
Назва Iсландiя (крижана краïна) було дано норвезьким вiкiнгом
Флоуки, одним з перших посетившим цей острiв. Пiднявшись на одну з гiр
на пiвнiчному узбережжi, вiн побачив у фiордi айсберги й пiсля
повернення до Норвегiï став називати нову краïну крижаний.
Насправдi айсберги — досить рiдке явище у водах Iсландiï, i,
хоча в цiй краïнi є великi льодовики, ïï назва
бiльше пiдходить для сусiдньоï Гренландiï
ПРИРОДА
Будова поверхнi. У геологiчному вiдношеннi Iсландiя — молода
краïна, що утворилася в результатi вулканiчних вивержень за останнi
60 млн. рокiв (що вiдповiдає палеогеновому, неогеновому й
четвертинному перiодам в iсторiï Землi). Самi древнi частини
краïни розташованi на заходi, пiвночi й сходi. Це переважно плато,
складенi древнiми базальтовими лавами. Платообразний характер поверхнi
найкраще зберiгся на пiвнiчно-заходi, тодi як на сходi й на пiвночi
центральноï частини острова рельєф здобуває альпiйський
вигляд. Через всю краïну з пiвночi на пiвденний захiд
простирається велика зона, в основному виконана палагонитовими
туфами й брекчиями, якi утворилися в результатi пiдводних вулканiчних
вивержень
До цiєï зони, а також до району Снайфедльснес на заходi
присвячена велика кiлькiсть вулканiв, з них 20 викидали вже пiсля
заселення краïни. В Iсландiï представленi майже всi типи
вулканiв, що зустрiчаються на Землi. Найбiльш характернi ланцюжки
кратерiв, що виникли в результатi вивержень уздовж трiщин i розламiв. В
1783 пiд час виверження вулкана такого типу Лаки, що перебуває
захiднiше Ватнайекюдля, утворився найбiльший з наблюдавшихся на Землi в
iсторичний час лавовий потiк. Вiн покрив площу 570 кв. км. До пiвденно-
заходу вiд Ватнайекюдля розташований вулкан Гекла, що викидав в 1947 i
1970. У результатi пiдводного виверження в пiвденно-захiдного узбережжя
Iсландiï в 1963 виник невеликий острiв Сюртсей. В 1973 пiд час
виверження вулкана на о.Хеймаей довелося евакуювати населення мiста
Вестманнаейяр.
З вулканiчною дiяльнiстю тiсно зв'язанi гарячi джерела, розосередженi по
всiй краïнi (ïх налiчується бiльше 250). Поля сiрчистих
фумаролов (сольфатаров) присвяченi тiльки до областей молодого
вулканiзму. З фонтануючих джерел найбiльш вiдомий Великий Гейзер, назва
якого стало загальним для всiх подiбних утворень. В Iсландiï широко
використовується енергiя термальних джерел. 85% населення живе в
будинках, що обiгрiваються ïхнiми водами. Крiм того, тепла вода
подається в численнi теплицi й плавальнi басейни
Берегова лiнiя Iсландiï має довжина ок. 5 тис. км. На пiвнiчно-
заходi, пiвночi й сходi скелястi береги розчленованi численними
затоками, фiордами й островами. У внутрiшнi частини багатьох фiордiв
заходять крючковидние галечниковi коси, якi захищають природнi гаванi
вiд штормiв, що дмуть iз боку Атлантичного океану. На таких косах часто
розташовуються прибережнi мiста й селища. Пiвденно-захiднi й пiвденнi
береги Iсландiï — пiщанi, вирiвнянi; природнi гаванi там
отсутствуют. Льодовиковi шапки й iншi льодовики займають площу 11 900
кв. км. Сама велика з льодовикових шапок, Ватнайекюдль площею 8300 кв.
км, розташована на пiвденно-сходi Iсландiï. Тут же перебуває
вища крапка краïни Хваннадальсхнукюр, що представляє собою
пiднятий край кальдери вулкана ерайвайекюдль. Iншi великi льодовиковi
шапки — Хофсйекюдль i Лаунгйекюдль у внутрiшнiй частинi острова й
ейяфьядлаекюдль i Мирдальсйекюдль на пiвднi (покриваючi дiючi вулкани).
Завдяки достатку опадiв в Iсландiï багато досить великих рiк, але
вони несудохiднi. До пiвдня вiд Ватнайекюдля рiки розгалужуються на
рукави, що часто мiняють своє положення. Це серйозна перешкода для
транспорту. Пiд час подледникових вулканiчних вивержень i при проривi
крижаних гребель на приледникових озерах величезнi маси поталих вод
викликають бурхливi паводки на рiках. Самi великi озера Iсландiï
— Тингвадлаватн i Тоурисватн.
Клiмат. Всупереч своïй назвi й наявностi льодовикiв Iсландiя аж
нiяк не арктична краïна. Зм'якшуючий вплив на ïï клiмат
роблять теплi води Пiвнiчно-Атлантичного плину (продовження
Гольфстрiму), галузь якого проходить уздовж пiвденного й захiдного
берегiв острова. Середня рiчна температура на пiвденно-захiдному
узбережжi в Рейк'явiку 4 њ С, середня температура сiчня 1 њ С, липня 11
њ С. Вiдповiднi показники на пiвнiчному узбережжi в Акюрейри 3 њ С, 2 њ
С и 11 њ С. Прибережнi води вiльнi вiд льоду протягом усього року.
Виключення становлять ситуацiï, пов'язанi з виносом полярних льодiв
на пiвночi й сходi. У зв'язку зi значним полiпшенням клiмату з початку
1920-х рокiв винос полярних льодiв до берегiв Iсландiï вiдбувся
тiльки один раз в 1965. Погода в цiй краïнi рiзко мiняється,
iнодi протягом доби, що залежить вiд проходження циклонiв у схiдному
напрямку через Атлантичний океан. Середня рiчна кiлькiсть опадiв
становить 1300-2000 мм на пiвденному узбережжi, 500-750 мм на пiвнiчному
й понад 3800 мм на вiдкритi до пiвдня схилах Ватнайекюдля й
Мирдальсйекюдля.
Ґрунти й рослиннiсть. Ґрунту Iсландiï почасти
мiнеральнi, лесового типу, почасти болотнi, збагаченим мiнеральним
матерiалом, похiдним вiд вулканiчного попелу, i почасти еоловi пилуватi
й пiщанi. Менш 1/4 територiï краïни покрито рослиннiстю (проти
2/3 пiд час заселення краïни 1100 рокiв тому). Великi внутрiшнi
плато майже цiлком позбавленi рослинного покриву. У складi рослинностi
переважають мохи й трави. Деревнi рослини ще недавно займали всього 1%
площi. Це в основному берези, що звичайно мають скривленi стовбури через
сильнi вiтри. В останнi роки мiсцями створенi значнi насадження хвойних
порiд
Фауна. Видовий склад фауни Iсландiï бiдний. Пiд час заселення
краïни там був тiльки один вид наземних ссавцiв — песець.
Наприкiнцi 18 в. були интродуцировани пiвнiчнi оленi. Крiм того, на
острiв були випадково завезенi мишi, пацюки й норка. В Iсландiï
гнiздиться ок. 80 видiв птахiв. На гiрських озерах i рiках живе безлiч
лебедiв, утiк i гусакiв, а на морському узбережжi звичайнi чайки, крачки
й iн. В озерах водиться форель, а в рiках — лосось. У прибережних
водах зустрiчаються два види тюленiв i деякi види китiв. Тут перебувають
мiсця нагулу й нересту риб (до 66 видiв). Найбiльш важливе значення
мають трiска, морський окунь, пiкша, палтус, а також креветки
НАСЕЛЕННЯ
Демографiя. Iз часiв первiсного заселення iммiграцiя була обмежена й до
середини 20 в. бiльшiсть населення проживало на iзольованих фермах. В
iсторiï Iсландiï неодноразово були перiоди масового скорочення
чисельностi населення через епiдемiï, вулканiчних вивержень i
землетрусiв. Близько 1100 населення Iсландiï становило 0,1-0,2%
населення Європи проти 0,03% у цей час. В 20 в. вiдбувається
постiйний прирiст населення — на 1,5% у рiк. Спостерiгається
також мiграцiя сiльського населення в Рейк'явiк i iншi мiста й примiськi
поселення на пiвденно-заходi краïни. У цей час ок. 95% населення
проживає в мiстах i селищах, що нараховують бiльше 200 жителiв,
40% населення сконцентроване в Рейк'явiку. Як правило, на пiвнiчно-
заходi, пiвночi й пiвнiчному сходi поселення присвяченi до вузькоï
прибережноï смуги й долин рiк. Близько 20% територiï
краïни не заселене
Приблизно 90% населення належить до євангелiчноï
лютеранськоï церкви. Серед iншоï частини переважають
адвентисти сьомого дня й католики
Етногенез i мова . Iсландцi — один iз самих однорiдних народiв
миру. Вони мають переважно скандинавське походження. Це нащадки
вiдважних вiкiнгiв, що переселилися з Норвегiï в Iсландiю в
раннє Середньовiччя. Представленi також нащадки кельтiв, що
мiгрували з Iрландiï й Шотландiï. Iсландська мова ставиться до
германськоï язиковоï сiм'ï й тiсно пов'язаний з
давньоанглiйською мовою. Вiн майже не змiнився iз часу первiсного
заселення: фактично це древненорвежский мова, на якому говорили бiльше
тисячi рокiв тому. У самiй Норвегiï мова з тих пор сильно змiнився
й спростився, а також випробував вплив датського й iнших
європейських мов. Iсландська мова так мало змiнилася, що сучаснi
iсландцi легко читають оригiнальнi тексти древнiх саг
Мiста. Найбiльше мiсто Iсландiï — Рейк'явiк — є
резиденцiєю уряду й парламенту, а також фiнансовим, торговельним i
культурним центром краïни. Другий по величинi мiсто —
Коупавогюр (17,7 тис. жителiв в 1996) поблизу вiд Рейк'явiка, третiй
— Акурейри (15,2 тис. жителiв), рибопромисловий i торговий центр
на пiвнiчному узбережжi. Iншi вiдносно великi мiста —
Хабнарфьердюр, Вестманнаейяр, Сиглуфьордюр, Исафьердюр, Акранес i
Кеблавик. За винятком Сельфосса й Хверагерди (останнiй вiдомий як центр
теплично-парникового господарства, базурующегося на використаннi вод
термальних джерел), всi значнi поселення Iсландiï перебувають на
морському узбережжi Самодiяльне населення краïни в 1995 було
зайнято в сферi керування, утворення й охорони здоров'я (33%), у
рибальствi й рибопереробнiй промисловостi (12%), фiнансовiй i
пiдприємницькiй сферi (9%) i будiвництвi (7%).
РЕЙК‘ЯВIК — столиця й головний порт Iсландiï
РЕЙК‘ЯВIК, сама пiвнiчна столиця миру