Дворянство у п'єсi А. П. Чехова Вишневий сад

Основними темами п'єси А. П. Чехова Вишневий сад , що написана у
1904 роцi, є загибель дворянського гнiзда, перемога заповзятливого
купця-промисловця над вiдживаючими своє столiття Раневською i
Гаєвим i тема майбутнього Росiï, пов'язана з образами Петi
Трофiмова i Анi. Прощання новоï, молодоï Росiï з минулим,
з вiдживаючим, спрямованiсть до завтрашнього дня — у цьому
полягає змiст Вишневого саду. Росiя минулого, що вiдживає
представлена у п'єсi образами Раневськоï i Гаєва. Обом
героям вишневий сад дорогий, дорогий як спогад про дитинство, молодiсть,
благополуччя, легке i витончене життя. Вони плачуть про втрату саду, але
саме вони i загубили його, вiддали пiд сокиру.
При цьому вони залишилися вiрнi красi вишневого саду, i тому вони так
незначнi i смiшнi. Раневська — у минулому багата дворянка, що мала
дачу навiть на пiвднi Францiï, у Ментонi, власниця маєтку,
прекраснiше якого немає нiчого на свiтi. Але своïм
нерозумiнням життя, своєю непристосованiстю до нього, своïм
безволлям i легкодумством вона довела маєток до повного
руйнування, до того, що має бути продаж його з торгiв! Лопахiн,
заповзятливий купець-промисловець, пропонує власникам маєтку
шлях порятунку садиби. Для цього потрiбно лише розбити вишневий сад на
дачнi дiлянки продати або здати в оренду. Але хоча Раневська
проливає сльози з приводу втрати свого саду, запевняє, що
жити без нього не може, вона вiдмовляється вiд пропозицiï
Лопахiна, яка здається ïй неприпустимою i образливою. Але
проходять торги, i Лопахiн сам купує маєток. I отут
виявилося, що нiякоï драми для господарки вишневого саду
немає. Раневська повертається в Париж до свого безглуздого
кохання , до якого вона й без того повернулася б, незважаючи на всi
ïï слова про те, що вона не може жити без батькiвщини. Драма ,
що стосується продажi вишневого саду, зовсiм не є для його
власника драмою. I пояснюється все це тим, що Раневська не здатна
на серйознi переживання. Вона легко може переходити зi стану
заклопотаностi, занепокоєння до веселого пожвавлення. Так
вiдбулося i цього разу. Вона швидко заспокоïлася i навiть заявила
усiм: Нерви моï краще, це правда. Ïï брат, Леонiд
Андрiйович Гаєв набагато дрiбнiше своєï сестри.
Недолiки Гаєва доходять до карикатурних розмiрiв. Згадуючи про
минуле, Раневська цiлує свою улюблену шафу. Гаєв же
вимовляє перед ним мовлення. Гаєв — жалюгiдний
аристократ, який проïв свiй стан на льодяниках. Протягом
всiєï п'єси Раневська i Гаєв переживають
щиросердечне потрясiння, вони нiчого не бачать навколо себе, нiчого не
розумiють. Вони — паразити, позбавленi сил знову увiйти у це
життя. Гаєв — представник заключного етапу еволюцiï
таких героïв Чехова, як Iванов, Iван Iванович Чимша-Гiмалайський i
ïм подiбнi героï свого часу, що не зумiли втiлити своï
iдеали. Неспроможнiсть дворянськоï лiберальноï
iнтелiгенцiï у минулому визначила прихiд ïм на змiну людей
типу Лопахiна.
Але насправдi Чехов зв'язує майбутнє процвiтання з молодим
поколiнням (Петею Трофiмовим i Анею). Саме вони будуть будувати нову
Росiю, саджати новi вишневi сади. Вишневий сад — великий твiр Чехова-
драматурга, що продовжив традицiï росiйських письменникiв. Ще
Гоголь i Грибоєдов мрiяли поставити комедiю в один ряд iз драмою i
трагедiєю, засуджували зневажливе вiдношення до неï як до
низького жанру. Дотримуючись ïх традицiй, Чехов пiдняв жанр
комедiï на недосяжну висоту.