Арабськi казки Тисяча й одна нiч
Арабськi казки Тисяча й одна нiч одержали свiтову популярнiсть завдякифранцузькому перекладу А. Галлана, виданому на початку XVIII столiття.
Iз цього видання робилися й першi росiйськi переклади (самий раннiй
— в 1763 р.). Спецiально для Дiтей арабськi казки випускалися в
Росiï iз середини XIX столiття, але в коло дитячого читання ввiйшли
значно ранiше. Всi дореволюцiйнi видання були далекi вiд оригiналу, тому
що переклади робилися iз французького, англiйського або нiмецького.
Казки Тисяча й одну нiч сходять до VIII-X столiть i являють собою
величезний збiрник народних сказань арабського Сходу, а також
Персiï, Iндiï i Єгипту, з якими араби пiдтримували жвавi
торговельнi зв'язки
Вигадлива фантазiя, складнi авантюри примхливо переплiтаються в
арабських казках з реалiстичним зображенням життя й побуту рiзних верств
населення середньовiчного схiдного мiста, Бiльша частина сказань
присвячена до царювання халiфа Харуна аль-рашида (VIII в.), феодального
деспота, якому казкова традицiя приписує незвичайну мудрiсть i
справедливiсть. Багато казок нагадують по типi середньовiчнi мiськi
вовелли (фабльо) з характерним для них грубуватим комiзмом. Героями
нерiдко виступають ремiсники, поденнi робiтники, бiдняки, що ставляться
iронiчно до представникiв свiтськоï влади й духiвництву. Розумнi,
спритнi простолюдини завжди знаходять вихiд з будь-якого скрутного стану
й обдурюють гордовитих багатiïв
Арабськi казки надзвичайно строкатi по змiсту. У деяких з них одержали
фантастичне вiдбиття й географiчнi вiдкриття арабiв, i пригоди вiдважних
мореплавцiв, вiдомi по лiтературних джерелах оповiдання,
ЩоОбрамляє, мотивує поява всього збiрника: жорстокий цар
Шахрияр стратить ранком кожну свою нову дружину. Шахразада, що очiкувала
та ж доля, розповiдає царевi казку й обриває ïï на
самому цiкавому мiсцi. Шахрияр вiдкладає страта, щоб дослухати
занятную iсторiю до кiнця. Так тривало тисячу й одна нiч, поки цар не
оголосив про своє рiшення помилувати Шахразаду, що народила йому
за цей час трьох синiв
Серед чудових пам'ятникiв усноï народноï творчостi ,- писав М.
Горький,- Казки Шахразади є пам'ятником самим монументальним. Цi
казки з дивною досконалiстю виражають прагнення трудового народу
вiддатися чарованью солодких вимислiв, вiльнiй грi словом, виражають
буйну силу квiтчастоï фантазiï народiв Сходу — арабiв,
персiв, iндусiв. Це словесне ткання народилося в далекiй давнинi;
рiзнобарвнi шовковi нитки його простяглися по всiй землi, покривши
ïï словесним килимом дивноï краси.
Перший росiянин переклад Казок Шахразади безпосередньо з арабського
оригiналу був здiйснений пiсля Жовтневоï революцiï. В 1929-
1938 роках вийшло вiсiм томiв перекладу, виконаного М. Л. Саль, за
редакцiєю академiка И. Ю. Крачковского. У це видання ввiйшов весь
основний текст. Вибранi казки iз книги Тисяча й одна нiч випускаються
для дiтей в обробцi того ж перекладача — кожна окремо — або
невеликими збiрниками з новелою, що обрамляє (Аладдин i чарiвна
лампа, Алi-Баба й сорок розбiйникiв, Синдбад-Мореплавець, Казка про
чарiвний кiн, Казка про одноокого царевича i iн.).


