Як писати твору на основi прочитаного в початковiй школi

Вiдгуки про прочитанi книги дуже важливi для виховання юних читачiв. У
вiдкликаннi школяр дає оцiнку прочитаному (або переглянутому
фiльму, спектаклю). Цiль вiдкликання в тiм, Щоб глибше, отчетливее
усвiдомити iдейний змiст i художнi деталi. I пiдготовка, i опис
вiдкликань зв'язується з уроками позакласного читання учнiв. На
цих уроках дiти дають уснi характеристики прочитаного
В I i в II класах дiти, як правило, ще не пишуть розгорнутих вiдкликань,
вони лише записують назви прочитаних книг, прiзвища ïхнiх авторiв,
дуже коротко викладають змiст книги або якого — те епiзоду й
указують, сподобалася ïм книга або немає.
Так поступово школярi пiдготовляються до III класу, де вперше
проводиться урок навчання листу вiдкликань: клас пише колективний (iз
записом на дошцi й лiтературнiй обробцi) вiдгук про книгу, що прочитана
всiма учнями. У другому пiврiччi проводиться ще один такий урок, але тут
кожний пише про свiй клас, тобто твори виявляються самостiйними;
допускаються й домашнi твори — вiдкликання, якщо проведено
пiдготовчу роботу на уроцi. Крiм того, написання вiдкликань
органiзує бiблiотека, де ведеться журнал читацьких думок.[
21.с.26]
Навчання листу вiдкликань в III класi протiкає так. Учитель
простежує, щоб до моменту листа вiдгуку про книгу (або про окрему
повiсть, про оповiдання) вона була прочитана всiма учнями. Для
вiдкликання вибирається дiйсно улюблений добуток, високоiдейне,
художнє. Учнем заздалегiдь повiдомляється про те, що вони
будуть становити письмове вiдкликання (твiр) про прочитану книгу
На уроцi по позакласному читанню проводиться докладна бесiда про книгу:
коротко викладається сюжет, описуються головнi дiючi особи,
прочитуються окремi невеликi уривки, аналiзується iдейний змiст
добутку. Учнi говорять, що ïм особливо сподобалося в книзi,
обґрунтовують свою думку. До уроку звичайно пiдготовляється
невелика виставка: портрет автора, iлюстрацiï. Дiтей варто
ознайомити з декiлькома зразками вiдгукiв про прочитанi книги, розiбрати
ïх. На наступному уроцi складається колективне вiдкликання,
обговорюється, звичайно записується на дошцi,
редагується, а потiм листується в зошитi з можливими
доповненнями й змiнами. Вiдгук про прочитану книгу це вiльний твiр. Тут
була б шкiдлива яка — або загальна схема, неможливий єдиний
зразок. Дитячi вiдкликання рiзноманiтнi. Проте можна видiлити кiлька
типiв, якi зустрiчаються в школi. Найпростiшим, примiтивним є
переказ змiсту книги. Школярi не вмiють ще давати оцiнку прочитаному. Ну
а таке вiдкликання кориснi. Часто дiти передають у своïх
вiдкликаннях не весь сюжет, а один епiзод, що сподобалося iм. Таке
вiдкликання вже мiстить найпростiшу оцiнку прочитаного: школяр
видiляє iз усього сюжету те, що, на його думку, заслуговує
найбiльшоï уваги
У багатьох вiдкликаннях дається елементарна характеристика одного
або декiлькох героïв прочитаноï книги, тобто звичайно
розповiдається про те, якi вчинки, подвиги героïв схвилювали
читача. У той же час дiти виявляють своє презирство до ворогiв i
зрадникiв, збурювання пiдлiстю, боягузтвом, облуднiстю негативних
персонажiв. У вiдкликаннях такого типу читацькi оцiнки виражаються
цiлком ясно й виразно. Найбiльш розвиненi й начитанi дiти пишуть
вiдкликання, у яких є порiвняння, зiставлення прочитаного з
фактами, вiдомими учневi з iнших книг i з життя. Такi вiдкликання дуже
цiкавi. У них зустрiчаються узагальнення, а iнодi i яскравi образи.
Найбiльший iнтерес представляють вiдкликання, у яких мова йде не про
одному, а про ряд добуткiв одного письменника або навiть рiзних
письменникiв (С. Маршака, А. Барто, С. Михалкова, А. Гайдар, Г.
Скребицкого).
Про один добуток цього письменника говориться докладнiше. Такi роботи
рiзноманiтнi, самостiйнi, у них вiдбивається начитанiсть школяра,
його вмiння обґрунтовувати свою думку, узагальнювати. Видiляти
головне. В II класi теж можна писати вiдкликання. Але в II класi
потрiбно працювати iндивiдуально, з добре розвиненими дiтьми, тому що
фронтальна робота тут ще важка
Твору вiдкликання одна iз самих перспективних робiт. Поступово
ускладнюючись, вони перейдуть в IV VIII класах у твори на лiтературнi
теми . Школа озброює своïх вихованцiв умiннями, необхiдними в
суспiльному життi. Так у початкових класах дiти можуть навчитися писати
найпростiшi замiтки в газету. У сутностi твору на найрiзноманiтнiшi теми
можуть бути написанi як замiтки в газету. Дiти, зрозумiвши суспiльну
користь вiд своïх творiв. Охотнее й серйознiше працюють над ними.
На жаль, у початкових класах рiдко видають стiнгазети. Якщо ж газета
виходить, вона сприяє не тiльки зiмкненню колективу, але й
розвитку мовлення школярiв. Вони вiдчувають потребу висловлювати
своï думки й почуття: мовлення мотивується
В III класi учнi знайомлять iз дитячими газетами й журналами. Вони
читають статтi й замiтки й обговорюють ïх, тобто знайомлять зi
зразками газетних замiток. Перший же твiр пiсля такого знайомства це
замiтка в газету, наприклад: На тваринницькiй фермi ( по
екскурсiï), Цiкавий концерт, Моє улюблене оповiдання. У
газетi завжди на першому планi коштує завдання виховання: повага й
любов до працi, чеснiсть, товариська взаємодопомога, гарне
навчання, суспiльна робота
Замiтка це невелика стаття, присвячена конкретному факту, позитивному
або негативному. Вiд звичайного твору замiтка вiдрiзняється
стислiстю, влучнiстю мови, а також тим, що в нiй завжди гостро ставиться
проблема, нерiдко втримується заклик, звертання до читача (iнодi й
у заголовку). Замiтка може також мiстити просто повiдомлення, нову
цiкаву iнформацiю. В III класi (рiдше в II) проводиться спецiальний урок
або фрагмент уроку, на якому пишеться колективна замiтка, а надалi ця
робота може протiкати й у позаурочний час