Роман Кентавр Джона Апдайка

Зацiкавленiсть читачiв i критикiв викликав i найвiдомiший роман Апдайка
Кентавр (The Centaur, 1963), вiдзначений Нацiональноï
книжковоï премiï. Дiя в ньому охоплює лише кiлька днiв
сiчня 1947 року. Подiï вiдбуваються в мiстечку Олинджер, у штатi
Пенсiльванiя. Оповiдання ведеться вiд iменi Питера Колдуелла, художника,
що згадує свого батька Джорджа Колдуелла, учителi бiологiï,
людини доброго, вразливого, невдахи в життi. Складна, оригiнальна
композицiя роману дає можливiсть робити екскурси як у минуле, так
i в майбутнє . Своєрiднiсть книги в тiм, що реально-
побутовий план химерно спiвiснує з мiфологiчним. Продовжуючи
традицiï Дж. Джойса, автора Улисса, а також тенденцiï до
мiфологiзацiï у сучаснiй лiтературi ( Гарсия Маркес, М. Фриш i
iн.), Апдайк поклав в основу добутку античний мiф про шляхетного
кентавра ( напiвлюдинi-напiвконi) Хироне, що, будучи пораненим
отруєною стрiлою, страждаючи вiд невилiковноï рани,
пожертвував подарованим йому безсмертям на користь Прометея.
При цьому героï й ситуацiï мiфу прозоро спiввiдносяться з
персонажами, якi дiють у навмисне приземлених, реальних обставинах
пiслявоєнноï Америки. Учителi, учнi, жителi Олинджера
виникають начебто й у буденному, i в легендарно-мiфологiчному вимiрах.
Так, сам учитель Колдуелл уподiбнюється Хирону. Вiра, учителька
фiзкультури, його симпатiя, — Афродiтi Дока еплтон —
Аполлоновi, директор школи Зиммерман — Зевсу, а мiстечко Олинджер
викликає асоцiацiï з Олiмпом. Така двухплановость роману,
його несподiвана форма викликали жвавi дискусiï. Висловлювалася
думка, що структура роману недостатньо органiчна, у чомусь штучна.
Апдайк так пояснював свiй задум: Я хотiв, щоб реалiстичне вiдображення й
мiфи, взаимопрникающие, доповнювали один одного й дiйснiсть створювала
оболонку мiфу.
Очевидно, що таким прийомом Апдайк хотiв пiдкреслити одвiчнiсть морально-
етичних проблем, порушених у романi, незмiннiсть властивостей
людськоï природи, протиборство розумн i чутливого почав, добра й
зла, неба i пекла. Разом з тим Апдайк виявив художню гнучкiсть, вiн
змiнив манеру, форму оповiдання