Роман Кентавр Джона Апдайка

Зацiкавленiсть читачiв i критикiв викликав i найвiдомiший роман Апдайка Кентавр (The Centaur, 1963), вiдзначений Нацiональноï книжковоï премiï. Дiя в ньому охоплює лише кiлька днiв сiчня 1947 року. Подiï вiдбуваються в мiстечку Олинджер, у штатi Пенсiльванiя. Оповiдання ведеться вiд iменi Питера Колдуелла, художника, що згадує свого батька Джорджа Колдуелла, учителi бiологiï, людини доброго, вразливого, невдахи в життi. Складна, оригiнальна композицiя роману дає можливiсть робити екскурси як у минуле, так i в майбутнє . Своєрiднiсть книги в тiм, що реально- побутовий план химерно спiвiснує з мiфологiчним. Продовжуючи традицiï Дж. Джойса, автора Улисса, а також тенденцiï до мiфологiзацiï у сучаснiй лiтературi ( Гарсия Маркес, М. Фриш i iн.), Апдайк поклав в основу добутку античний мiф про шляхетного кентавра ( напiвлюдинi-напiвконi) Хироне, що, будучи пораненим отруєною стрiлою, страждаючи вiд невилiковноï рани, пожертвував подарованим йому безсмертям на користь Прометея.
При цьому героï й ситуацiï мiфу прозоро спiввiдносяться з персонажами, якi дiють у навмисне приземлених, реальних обставинах пiслявоєнноï Америки. Учителi, учнi, жителi Олинджера виникають начебто й у буденному, i в легендарно-мiфологiчному вимiрах. Так, сам учитель Колдуелл уподiбнюється Хирону. Вiра, учителька фiзкультури, його симпатiя, — Афродiтi Дока еплтон — Аполлоновi, директор школи Зиммерман — Зевсу, а мiстечко Олинджер викликає асоцiацiï з Олiмпом. Така двухплановость роману, його несподiвана форма викликали жвавi дискусiï. Висловлювалася думка, що структура роману недостатньо органiчна, у чомусь штучна. Апдайк так пояснював свiй задум: Я хотiв, щоб реалiстичне вiдображення й мiфи, взаимопрникающие, доповнювали один одного й дiйснiсть створювала оболонку мiфу.
Очевидно, що таким прийомом Апдайк хотiв пiдкреслити одвiчнiсть морально- етичних проблем, порушених у романi, незмiннiсть властивостей людськоï природи, протиборство розумн i чутливого почав, добра й зла, неба i пекла. Разом з тим Апдайк виявив художню гнучкiсть, вiн змiнив манеру, форму оповiдання