Повернення реальностi: “Старий будинок” А. Казанцева
“Старий будинок” А. Казанцева у свiй час переборов цензурнi
препони цiлком благополучно. Видимо, добуток урятувало назву, що
припускала, що автор буде бичувати вже вiджилi своє “гримаси
побуту”. Старий будинок у п'єсi — це стародавнiй
особняк, перетворений у коммуналку. Героï кiлька разiв згадують про
те, що в ïхньому будинку кiлька разiв зупинявся сам Лев
Толстоï. А в що ж перетворили його тепер? Контраст очевидний. Давно
пiшло в минуле золоте правило людського гуртожитку — невтручання в
приватне життя iнших, сугуба делiкатнiсть у питаннях особистих.
Персонажам “Старого будинку” з дитинства внушалось прямо
протилежне: у всiм вiдзвiтуй перед колективом; немає й не може
бути в радянськоï людини таких таємниць, якi не пiдлягали б
контролю й розгляду з боку сусiдiв, товаришiв по службi — усiх,
хто вважає себе покликаним “бдить” вiд iменi держави.
И от результат подiбного виховання перед нами — Резаев, що
вважає своïм священним обов'язком святенницьке вторгнення у
вiдносини двох закоханих — Олега й Сашка. Цьому добровiльному
спостерiгачевi робить приємнiсть вистежувати новоявлених Ромео й
Джульетту всюди, призивати на ïхнiх голiв “гнiв
громадськостi” i навiть загрожувати розправою: “Як говорити
з ними? На якiй мовi? Стрiляти… Стрiляти, як скажених
собак!” Стараннями Резаева i йому подiбних у старому будинку, у
цьому густонаселеному комунальному мурашнику, не залишається мiсця
для любовi. Загнана на горище, воно метається в пошуках
“свого кута”, але пристановища так i не знаходить. Молодi
героï зрештою здаються й вiдступають перед натиском
“обуреноï громадськостi”. Любов, захватана чужими
брудними руками, висмiяна й зруйнована, в iм'я чого? Так просто через
те, що сама по собi вона явище надзвичайне, неприпустима вiльнiсть у
перетвореному в радянську казарму старому будинку.
Будинок (у цьому випадку дача) є центром притягання й
своєрiдним джерелом конфлiкту й у п'єсi iз символiчною
назвою “Дивитеся, хто прийшов!..” В. К. Арро (р. 1932). На
перший погляд може здатися, що перед нами зiткнення “вихiдця з
народу” i чванливо, що вiдринула його iнтелiгенцiï. Але,
придивившись до героïв В. Арро уважнiше, ми розумiємо, що
положення справ на дачi куди бiльш безнадiйно. Немає тут взагалi
жодного сьогодення iнтелiгента, давно вже нi, а є, по вiрному
зауваженню Л. Аннинского, “суперечка нуворишiв рiзного строку
заклику”. Очолює список дiючих осiб хазяïн будинку
Шабельников — молодший науковий спiвробiтник, подрабативающий
ремонтом квартир. Вiн начебто й претендує на звання iнтелiгента й
щиро нехтує новоявлених покупцiв, але в сутностi
вiдрiзняється вiд них деяким. Вiн також мрiє про час,
“коли в нас усе буде”, i готовий багато чого поступитися за
сучасний комфорт i матерiальне благополуччя.
Не виникає в читача особливих симпатiй i до старого Табунову з
його прямолiнiйними судженнями й усiм давно обридлими проповiдями про
“щастя майбутнiх поколiнь”. Йому так само, як i
Шабельникову, нема чого протиставити новому “хазяïновi
життя” Кингу.
Кинг, що намагається всiма силами сторгувати дачу в нинiшнiх
власникiв, звичайно, не викликає спiвчуття або поваги, але
зрозумiти його уражене самолюбство можна. Приниження, глибоко пережитi в
дитинствi, сформували в ньому непохитну цiлеспрямованiсть i рiшучiсть
пробитися, улаштуватися в цьому життi за всяку цiну. I не просто
влаштуватися, а одержати доступ у вище суспiльство — у середовище,
що у духовному й iнтелектуальному вiдношеннi вище його. До того ж i в
“вищому суспiльствi” цей дiйсно добре знаюча своя справа
перукар не має намiру залишатися на других ролях. Вiн мрiє,
щоб тiльки вiн з'являться всi присутнi захоплено викликували:
“Дивитеся, хто до нас прийшов!” Кинг має намiр купити
собi не просто дачу, але й бiльше високе, по його поданнях, положення в
суспiльствi. Для нього все на цьому свiтлi “товар”. Кинг
може собi дозволити широкий “купецький” жест: подарувати
сторожку десь на задворках дачi неспроможним родичам колишнього власника
й у якостi “плати” почути нарештi цi заповiтнi слова
“для своïх”: “Дивитеся, хто до нас
прийшов!” чи Почує вiн ïх? Зрозумiло, почує.
Енергiï йому, у порiвняннi з молодшим науковим спiвробiтником
Шабельниковим, не займати
