Повернення реальностi: “Старий будинок” А. Казанцева

“Старий будинок” А. Казанцева у свiй час переборов цензурнi препони цiлком благополучно. Видимо, добуток урятувало назву, що припускала, що автор буде бичувати вже вiджилi своє “гримаси побуту”. Старий будинок у п'єсi — це стародавнiй особняк, перетворений у коммуналку. Героï кiлька разiв згадують про те, що в ïхньому будинку кiлька разiв зупинявся сам Лев Толстоï. А в що ж перетворили його тепер? Контраст очевидний. Давно пiшло в минуле золоте правило людського гуртожитку — невтручання в приватне життя iнших, сугуба делiкатнiсть у питаннях особистих. Персонажам “Старого будинку” з дитинства внушалось прямо протилежне: у всiм вiдзвiтуй перед колективом; немає й не може бути в радянськоï людини таких таємниць, якi не пiдлягали б контролю й розгляду з боку сусiдiв, товаришiв по службi — усiх, хто вважає себе покликаним “бдить” вiд iменi держави.
И от результат подiбного виховання перед нами — Резаев, що вважає своïм священним обов'язком святенницьке вторгнення у вiдносини двох закоханих — Олега й Сашка. Цьому добровiльному спостерiгачевi робить приємнiсть вистежувати новоявлених Ромео й Джульетту всюди, призивати на ïхнiх голiв “гнiв громадськостi” i навiть загрожувати розправою: “Як говорити з ними? На якiй мовi? Стрiляти… Стрiляти, як скажених собак!” Стараннями Резаева i йому подiбних у старому будинку, у цьому густонаселеному комунальному мурашнику, не залишається мiсця для любовi. Загнана на горище, воно метається в пошуках “свого кута”, але пристановища так i не знаходить. Молодi героï зрештою здаються й вiдступають перед натиском “обуреноï громадськостi”. Любов, захватана чужими брудними руками, висмiяна й зруйнована, в iм'я чого? Так просто через те, що сама по собi вона явище надзвичайне, неприпустима вiльнiсть у перетвореному в радянську казарму старому будинку.
Будинок (у цьому випадку дача) є центром притягання й своєрiдним джерелом конфлiкту й у п'єсi iз символiчною назвою “Дивитеся, хто прийшов!..” В. К. Арро (р. 1932). На перший погляд може здатися, що перед нами зiткнення “вихiдця з народу” i чванливо, що вiдринула його iнтелiгенцiï. Але, придивившись до героïв В. Арро уважнiше, ми розумiємо, що положення справ на дачi куди бiльш безнадiйно. Немає тут взагалi жодного сьогодення iнтелiгента, давно вже нi, а є, по вiрному зауваженню Л. Аннинского, “суперечка нуворишiв рiзного строку заклику”. Очолює список дiючих осiб хазяïн будинку Шабельников — молодший науковий спiвробiтник, подрабативающий ремонтом квартир. Вiн начебто й претендує на звання iнтелiгента й щиро нехтує новоявлених покупцiв, але в сутностi вiдрiзняється вiд них деяким. Вiн також мрiє про час, “коли в нас усе буде”, i готовий багато чого поступитися за сучасний комфорт i матерiальне благополуччя.
Не виникає в читача особливих симпатiй i до старого Табунову з його прямолiнiйними судженнями й усiм давно обридлими проповiдями про “щастя майбутнiх поколiнь”. Йому так само, як i Шабельникову, нема чого протиставити новому “хазяïновi життя” Кингу.
Кинг, що намагається всiма силами сторгувати дачу в нинiшнiх власникiв, звичайно, не викликає спiвчуття або поваги, але зрозумiти його уражене самолюбство можна. Приниження, глибоко пережитi в дитинствi, сформували в ньому непохитну цiлеспрямованiсть i рiшучiсть пробитися, улаштуватися в цьому життi за всяку цiну. I не просто влаштуватися, а одержати доступ у вище суспiльство — у середовище, що у духовному й iнтелектуальному вiдношеннi вище його. До того ж i в “вищому суспiльствi” цей дiйсно добре знаюча своя справа перукар не має намiру залишатися на других ролях. Вiн мрiє, щоб тiльки вiн з'являться всi присутнi захоплено викликували: “Дивитеся, хто до нас прийшов!” Кинг має намiр купити собi не просто дачу, але й бiльше високе, по його поданнях, положення в суспiльствi. Для нього все на цьому свiтлi “товар”. Кинг може собi дозволити широкий “купецький” жест: подарувати сторожку десь на задворках дачi неспроможним родичам колишнього власника й у якостi “плати” почути нарештi цi заповiтнi слова “для своïх”: “Дивитеся, хто до нас прийшов!” чи Почує вiн ïх? Зрозумiло, почує. Енергiï йому, у порiвняннi з молодшим науковим спiвробiтником Шабельниковим, не займати