Лєсков Н. С. Лiвша — глава друга

На iнший день поïхали государ iз Платовим у кунсткамери. Бiльше
государ нiкого з росiян iз собою не взяв, тому що карету ïм подали
двомiсну
Приïжджають у превеликий будинок — пiд'ïзд неописаний,
коридори нескiнченно, а кiмнати одна в одну, i, нарештi, у самому
головному залi рiзнi огромадние бюстри, i посерединi пiд валдахином
коштує Аболон полведерский.
Государ оглядається на Платова: чи дуже вiн здивований i на що
дивиться; а той iде ока опустивши, начебто нiчого не бачить, —
тiльки з вусiв кiльця в'є
Англiйцi вiдразу стали показувати рiзнi подиву й пояснювати, що до чого
в них пристосовано для вiйськових обставин: буреметри морськi, мерблюзьи
мантони пiших полкiв, а для кiннот смолевие непромокабли. Государ на все
це радується, усе здається йому дуже добре, а Платов
тримає свою ажидацию, що для нього всi нiчого не значить
Государ говорить:
- Як це можливо — отчого в тобi така нечутливiсть? Невже тобi тут
нiщо не дивне? А Платов вiдповiдає:
- Менi тут те одне дивно, що моï донци-молодцi без усього цього
воювали й дванадесять мову прогнали
Государ говорить:
- Це безрозум. Платов вiдповiдає:
- Не знаю, до чого вiднести, але сперечатися не смiю й повинен мовчати
А англiйцi, бачачи мiж государя таку перемолвку, зараз пiдвели його до
самому Аболону полведерскому й беруть у того з однiєï руки
Мортимерово рушниця, а з iншоï пiстолю
- От, — говорять, — яка в нас продуктивнiсть, — i
подають рушниця
Государ на Мортимерово рушницю подивився спокiйно, тому що в нього такi
в Царському Селi є, а вони потiм дають йому пiстолю й говорять: -
Це пiстоля невiдомоï, винятковоï майстерностi —
ïï наш адмiрал у розбiйницького отамана в Канделабрии через
пояс висмикнув
Государ глянув на пiстолю й надивитися не може
Взахался жахливо.
- Ах, ах, ах, — говорить, — як це так… як це навiть
можна так тонко зробити! — И к Платову по-росiйському
обертається й говорить: — От якби в мене був хоча один
такий майстер у Росiï, так я б цим досить щасливий був i пишався,
а того майстра зараз же шляхетним би зробився
А Платов на цi слова в ту ж мiнуту опустив праву руку у своï бiльшi
шаровари й тягне звiдти рушничну викрутку. Англiйцi говорять: Це не
вiдчиняється, а вiн, уваги не обертаючи, ну замок колупати.
Повернув раз, повернув два — замок i вийнявся. Платов
показує государевi собачку, а там на самому сугибе зроблена
росiйський напис: Iван Москвин у градi Тулi.
Англiйцi дивуються й друг дружковi поштовхують:
- Ох-Де, ми маху дали!
А государ Платову смутно говорить:
- — Навiщо ти ïх дуже сконфузив, менi ïх тепер дуже
шкода. Поïдемо
Сiли знову в ту ж двухсестную карету й поïхали, i государ у цей
день на балi був, а Платов ще бiльша склянка кислярки видушил i спав
мiцним козачим сном
Було йому й радiсно, що вiн англiйцiв оконфузив, а тульського майстра на
крапку виду поставив, але був i прикро: навiщо государ пiд такий випадок
англiйцiв шкодував!
Через що це государ засмутився? — думав Платов, — зовсiм
того не розумiю, — i в такому мiркуваннi вiн два рази
вставав, хрестився й горiлку пив, поки (насильно на себе мiцний сон
навiв
А англiйцi ж у цей самий час теж не спали, тому що i ям завертiло. Поки
государ на балi веселився, вони йому такий новий подив пiдбудували, що в
Платова всю фантазiю вiдняли