Початок лiтературноï дiяльностi Михайла Булгакова

Булгаков народився 15 травня 1891 р. у Києвi. Батько, Панас
Iванович, викладав у Киïвськiй духовнiй академiï курс
iсторiï захiдних вiросповiдань. Мати, Варвара Михайлiвна,
виховувала дiтей, яких було семеро. Сiм'я дала майбутньому письменниковi
дуже багато виховала в нього любов до мистецтва, повага до людей i
працьовитiсть. Дитинство i юнiсть Булкагова пройшли в Києвi, з
яким зв'язане становлення художника. Вiн захоплювався класичною
лiтературою й архiтектурою, музикою й драматургiєю. Вивчав давнi
малюнки й написи в церквах, вiдвiдував вiдомий театр Соловцова.
На Андрiïвському спуску втримувалася квартира Булгакових, що стала
прообразом будинку Турбиних у романi Бiла гвардiя i п'єсi Днi
Турбиних. Зараз у цьому будинку — меморiальний музей письменника.
Пiсля закiнчення гiмназiï надiйшов на медичний факультет
Киïвського унiверситету. У роки навчання прийшла перша любов, в
1913 р. вiн обвiнчався з Тетяною Лаппа. Але Перша свiтова вiйна ,
революцiï й громадянська вiйна назавжди розлучили ïх. Здавши
випускнi iспити екстерном, почав працювати лiкарем — у Чернiвцях,
Кам'янцю-Подiльському, Смоленську. Першi враження вiд лiкарськоï
практики вiдобразилися в книзi Записки юного лiкаря (Записки юного
лiкаря, 1925-1926). Вiдношення Булкагова до революцiйних подiй було
неоднозначним. Розумiючи необхiднiсть змiн у суспiльствi, вiн не
сприймав насильницьких методiв, антигуманноï вважав i громадянську
вiйну.
Початок лiтературноï дiяльностi пов'язане з Москвою. В 20-х роках
вiн писав нариси й оповiдання, у яких виражав надiю на суспiльнi змiни
(Майбутнi перспективи, Торговельний ренесанс i iн.). Але надалi надiя
змiнилася гiрким розчаруванням. Дьяволиада ( 1923-1924) вiдкрила новий
етап у творчостi Булкагова. У цiй сатиричнiй повiстi показана трагедiя
маленького радянського чиновника Короткова, що нiкому не потрiбний. Його
комусь захистити вiд страшноï, диявольськоï сили (щось сiре iз
чорними дiрами), що знищує все на своєму шляху.
Образ Короткова можна зрiвняти з гоголiвським Акакием Акакиевичем
(Шинель). У цьому добутку здалася характерна ознака художнього методу
письменника — об'єднання комiчного й трагiчного. Фатальнi
яйця (1924) — фантастична повiсть, дiя в якiй вiдбувається в
недалекому майбутньому — 1928 р. Професор Персикiв вiдкрив
чарiвний промiнь, що може прискорювати рiст живих органiзмiв. Хоча
можливостi наукового вiдкриття ще не з'ясованi остаточно, авантюрист
Рокк використовує червоний промiнь для вирощування величезних
курей. Але замiсть курячих яєць йому завезли змiïнi, з яких
вилупилися гiгантськi гадюки. Кульмiнацiйним моментом повести є
похiд змiй на Москву, лише несподiваний мороз урятував жителiв мiста вiд
навали. У такiй символiчнiй формi письменник попереджав про небезпеку
порушення природноï, духовноï й соцiальноï еволюцiï.
Промiнь Персикова має колiр радянського прапора, тому
асоцiюється iз соцiалiстичними змiнами, якi не сприйняв Булкагов,
передчуваючи майбутнi катастрофи. Своєрiднiсть фантастики
полягає в тiм, що, з одного боку, вона викриває недолiки
суспiльства, а з iншого боку — дає художнiй прогноз. Собаче
серце (1925) — сатирична повiсть, у якiй мова йде про медичний
експеримент перетворення собаки в людину.
Професор Преображенський покладав бiльшi надiï на своє
наукове вiдкриття, але, хоча практична частина експерименту вдалася,
моральний аспект не задовольнив професора: гарний пес Кулька стала
грубим чоловiком Кульковим. Всi спроби перевиховати його не вдаються,
вiн стає ще гiрше пiд впливом ганебного впливу суспiльства.
Повiсть побудована за принципом парадокса, що полягає в тiм, що
поводження Шарикова не тiльки не засуджується оточенням, а,
навпаки, заохочується iм. Виявилося, що Кульок цiлком пiдходить
новому суспiльству, його навiть призначають на посаду завотдела по
боротьбi з котами. У цей час на сторiнках радянськоï печатки
тривали дискусiï про виховання новоï людини соцiалiстичного
типу. Булкагов у сатиричнiй формi показав, що може вийти з людини в
процесi революцiйних зрушень.
Вiн заперечував будь-якi неприроднi засоби втручання в закони природи,
культури й суспiльства. Роман Бiла гвардiя (Бiла гвардiя), п'єси
Днi Турбиних (Днi Турбиних) i Бiг (Бiг) (1925-1928 роки) становлять
трилогiю про долi росiйськоï iнтелiгенцiï. Ïх
поєднує образ центрального героя, у якому втiленi духовнi
пошуки автора. В Бiлiй гвардiï Олексiй Турбiн трагiчно
сприймає подiï революцiï й громадянськоï вiйни,
вiдчуваючи погрозу знищення духовностi. Але вiн не тiкає вiд
дiйсностi, а намагається визначити своє мiсце в подiях,
ставлячи перед собою питання: Як бути? Як жити?.
Однак у романi вiдповiдi на них ще немає. У п'єсi Днi
Турбиних Олексiй Турбiн уже все вирiшив: для нього, як i для iнших
iнтелiгентiв, не iснує виходу — стрiляти у свiй народ вiн не
може, тому шукає смертi й гине, рятуючи молодих юнкерiв. У
п'єсi Бiг Булкагов показав, що могло б бути з Олексiєм
Турбиним, якби той не загинув пiд час громадянськоï вiйни й
виïхав в емiграцiю. Генерал Хлудов, головний герой Перегони,
урятувався вiд бiльшовикiв, однак щиросердечний бiль не стихає:
жити в розривi з батькiвщиною вiн не може, але прийняти неï —
криваву й жорстоку — також не в силах.
Хлудов, як i Олексiй Турбiн, шукає смертi, йому залишається
одне самогубство. Письменник показав духовну драму iнтелiгенцiï,
руйнування культурних основ суспiльства, порушення моральних принципiв.
У трилогiï невипадково звучать мотиви свiтовоï класики (Й. В.
Ґете , А. Пушкiна, Ф. Достоєвського, Д. Байрона й iн.)
— як нагадування про втраченi гуманiстичнi цiнностi. Життя й
творчiсть Булкагова пов'язанi з Московським художнiм театром, але багато
хто його п'єси були забороненi. Письменника труïли протягом
усього його творчого шляху. В 1926 р. пiсля обшуку у квартирi був
конфiскований рукопис повести Собаче серце, що до кiнця 80-х рокiв була
заборонена цензурою. В 1928-1929 роцi зняли з репертуару сатиричнi
п'єси Багряний острiв i Зойкина квартира.
В 1929 р. И. Сталiн у вiдкритому листi до драматурга В. Бiлоцеркiвському
назвав добутку Булкагова непролетарською лiтературою, яку необхiдно
знищити. Фактично це був офiцiйний вирок письменниковi, для якого
вiдтепер були закритi дверi всiх редакцiй. У липнi 1929 р. Булкагов
звернувся до Сталiна iз проханням дозволити йому виïхати за кордон,
але вона залишилася без вiдповiдi. Розпачливим лементом людини, якому
вже нема чого було втрачати, став лист письменника до уряду СРСР,
написане 28 березня 1930 року, що свiдчило про те, що автор його не
вiдступив вiд своєï позицiï й почали вiдкритий дiалог iз
владою. Тому невипадково проблема художник i влада стає
головноï в його добутках 30-х рокiв.