Поширення грамотностi й поява лiтератури на Русi

Культура Древньоï Русi вiдбулася вiд культур мiсцевих
схiднослов'янських племен. У теж час, не дивлячись на ïï
слов'янську спрямованiсть, росiйська культура активно розвивала контакти
iз закордонними культурами, у першу чергу з Вiзантiєю,
Болгарiєю, краïнами Центральноï Європи,
Скандинавiєю, Хазарським каганатом i арабським Сходом. Культура
Древньоï Русi розвивалася настiльки стрiмко, що вже до XI в.
досягла досить високого рiвня. У своєму розвитку вона усе бiльше
пiдкорялася феодальним порядкам, якi усе бiльше переважали в
суспiльствi. Бiльшу роль у ïï формуваннi зiграло християнство,
що задало модель росiйськоï культури, i визнач перспективу
ïï розвитку на багато столiть. При таких бiльших темпах
розвитку культури росiйському суспiльству й державному апарату вже давно
був необхiдно єдиний i розвинений лист. Усних форм передачi
iсторичноï iнформацiï вже не вистачало нi суспiльство, нi тим
бiльше усиливающемуся державi. Введення єдиноï системи
писемностi стало ключовим моментом у розвитку росiйськоï культури.
Це й дозволило нагромадити такий колосальний культурний фонд, що ми
маємо на сьогоднiшнiй день. На Русi издревле iснували окремi
письмовi системи. Але тiльки з державотворенням виникла необхiднiсть у
єдиному алфавiтi. Особливо пiдсилювалася потреба в листi з
розвитком з розвитком приватноï власностi й торгiвлi. Адже
необхiднiсть у грамотi вiдчувалася при складаннi торговельних
документiв, документiв, пов'язаних зi спадкуванням. В X в., разом iз
прийняттям християнства, на Русь була перенесена єдина система
листа з Болгарiï. Спочатку поширювалися два алфавiти: глаголиця й
кирилиця. Але поступово кирилиця узяла гору. Разом з алфавiтом i
системою пунктуацiï на Русь були перенесенi технiчнi елементи й
прийоми книжковоï справи
Утворення на Русi досягало високого рiвня. Його одержували в основному
при монастирях. Картину масовоï грамотностi навiть у середовищi
простих городян малюють частi знахiдки берестяних грамот на
археологiчних розкопках у Новгородi, Псковi, Смоленську й iнших мiстах
Лiтература древньоï Русi, з деякою умовнiстю, пiдроздiлялася на
кiлька напрямкiв. Можна видiлити три основнi з них: суспiльно-полiтична;
художня й свiтська; свiтова (перекладна) лiтература. Варто вiдзначити,
що границi цих жанрiв часто були невловимi й розмитi. Для суспiльно-
полiтичноï лiтератури дуже важливим було лiтописання. На початку XI
в. у Києвi й Новгородi були написанi першi лiтописи. До кiнця XI
— початку XII вв. був складений систематичний звiд, остаточно
вiдредагований i лiтературно оброблений ченцем Киевско-Печерського
монастиря Нестором. Нам цей звiд добре вiдомий як Повiсть минулих лiт.
Цю працю називають енциклопедiєю давньоруського життя IX —
XI вв. У ньому можна знайти iнформацiю не тiльки про iсторiю Русi, але й
про ïï мову, релiгiю, свiтоглядi, наукових знаннях, мистецтвi
й т.п.
Жанр лiтопису одержав досить широкий розвиток. Лiтопису стали складатися
й в iнших великi мiстах
Але не тiльки лiтописами багато суспiльно-полiтичний напрямок
давньоруськоï лiтератури. Можна вiднести до цього жанру такi вiдомi
добутки, як Слово про Закон i Благодать митрополита Иллариона ( XI в.);
Повчання до дiтей Володимира Мономаха ( XII в).
У давньоруськiй художнiй лiтературi можна назвати такi утвори: твору
Кирила Туровского й Климента Смолятича, Молiння Данила Заточника й Слово
об полицю Игореве. Також на Русi була вiдома й свiтова лiтература.
Переводилися богословськi твори , естественнонаучние трактати, грецькi
романи й вiзантiйськi хронiки
З появою на Русi Християнства росiйське зодчество стало зазнавати впливу
вiд великоï Вiзантiï Але поступово в росiйських майстрiв
вироблялися власнi архiтектурнi традицiï
У Києвi, Новгородi, Володимирi-Суздальському, Чернiговi, Полоцьку
й багатьох iнших городах. збереглися пам'ятники видатного кам'яного
зодчества,
Залишки Десятинноï церкви в Києвi, побудованоï в кiнця X
в., збереглися й до наших днiв
До кращих добуткiв росiйськоï архiтектури належать собор Спасу в
Чернiговi, храми Софiï в Новгородi, Золотi ворота у Володимирi,
багато iнших чудових пам'ятникiв давньоруськоï архiтектури
Живопис XI — почала XIII столiть свiдчить про високий розвиток
культури домонгольской Русi
Перед татаро-монгольською навалою, давньоруська культура мала високий
рiвень розвитку мистецтва, порiвнянний iз кращими зразками
європейськоï й свiтовоï культури того часу
Той час — час розквiту прикладне мистецтва. Русi не було рiвних у
застосуваннi таких самобутнiх прийомiв, як чернь, перегородчатая емаль,
зернь, фiлiгрань. Дуже часто цi прийоми застосовувалися одночасно.
Розвиток не обiйшов стороною й усна народна творчiсть. Билинний епос
оспiвував героïзм у боï й заповзятливiсть вделах.