Лєсков Н. С. Лiвша — глава чотирнадцята

Стали все пiдходити й дивитися: блоха дiйсно була на всi ноги пiдкована
на теперiшнi пiдкови, а лiвша доповiв, що й це ще не все дивне
- Якби, — говорить, — був краще мелкоскоп, що у п'ять
мiльйонiв збiльшує, так ви изволили б, — говорить, —
побачити, що на кожноï подковинке мастерово iм'я виставлене: який
росiянин майстер ту пiдкiвку робив
- И твоє iм'я отут є? — запитав государ
- Нiяк нi, — вiдповiдає лiвша, — мого одного й
немає.
- Чому ж?
- А тому, — говорить, — що я дрiбнiше цих пiдкiвок працював:
я гвоздики виковував, якими пiдкiвки забитi, — там уже нiякий
мелкоскоп взяти не може
Государ запитав:
- Де ж ваш мелкоскоп, з яким ви могли зробити цей подив? А лiвша
вiдповiв:
- Ми люди бедние й по бiдностi своєï мелкоскопа не
маємо, а в нас так око пристрелявши.
Отут i iнш придворнi, бачачи, що лiвшi справа вигорiла, почали його
цiлувати, а Платов йому сто рублiв дав i говорить:
- Прости мене, братик, що я тебе за волосиная вiддер
Лiвша вiдповiдає:
- Бог простить, — це нам не вперше такий снiг на голову
А бiльше й говорити не став, та й нiколи йому було нi з ким розмовляти,
тому що государ наказав зараз же цю пiдковану нимфозорию укласти й
вiдiслати назад в Англiю — начебто подарунка, щоб там зрозумiли,
що нам це не дивно. I велiв государ, щоб вiз блоху особливий
кур'єр, що на всi мови вчений, а при ньому щоб i лiвша перебував i
щоб вiн сам англiйцям мiг показати роботу i якiсь у нас у Тулi майстра
є
Платов його перехрестився
- Нехай, — говорить, — над тобою буде благословення, а на
дорогу я тобi моєï власноï кислярки надiшлю. Не пий
мало, не пий багато, а пий средственно.
Так i зробив — надiслав
А граф Кисельвроде велiв, щоб обмили лiвшу в Туляковских всенародних
лазнях, обстригли в перукарнi й одягли в парадний каптан iз придворного
пiвчого, для того, щоб схоже було, начебто й на ньому який-небудь
жалуваний чин є
Як його таким манером обформировали, напоïли на дорогу
сподiваємося iз платовскою кисляркою, затягли ремiнним поясом як
можна тугiше, щоб кишки не тряслися, i повезли в Лондон. Звiдси з лiвшею
й пiшли закордоннi види
Ïхали кар'єр з левшою дуже незабаром, так що вiд Петербурга
до Лондона нiде вiдпочивати не зупинялися, а тоько на кожнiй
станцiï пояса на один значок ще вже перетягали, щоб кишки з
легенями не переплуталися; але як лiвшi пiсля подання государевi, по
платовскому наказi, вiд скарбницi винна порцiя досхочу покладалася, то
вiн, не евши, цим одним себе пiдтримував i на всю Європу росiйськi
пiснi спiвав, тiльки приспiв робив по^-iноземному: Ай люли-рє
тре жули.
Кур'єр як привiз його в Лондон, так з'явився кому треба й вiддав
скриньку, а лiвшу в готелi в номер посадив, але йому отут незабаром
нудно стало, та i ïсти схотiлося Вiн постукав у дверi й показав
услужающему собi на рот, а той зараз його й звiв у пищеприемную кiмнату
Сiл отут лiвша за стiл i сидить, а як чого-небудь по-аглицки запитати
— не вмiє. Але потiм догадався: знову престо по столi
перстом постукає так у рот собi покаже, — англiйцi
догадуються й подають, тiльки не завжди того, що потрiбно, але вiн що
йому не пiдходяще не приймає. Подали йому ихнего готування гарячий
студинг у вогнi, — вiн говорить: Це я не знаю, щоб таке можна
є, i вкушати не став; вони йому перемiнили й iншоï страви
поставили. Також i горiлки ïх пити не став, тому що вона зелена-
неначебто начебто купоросом заправлена, а вибрав, що всього
натуральнiше, i чекає кур'єра в прохолодi за баклажечкой.
А тi особи, якою кур'єр нимфозорию здав, цю же мiнуту ïï
розглянула в найдужчий мелкоскоп i зараз у публицейские вiдомостi опис,
щоб завтра ж на загальну звiстку наклепом вийшов
- А самого цього майстра, — говорять, — ми зараз хочемо
бачити
Кур'єр ïх перепровадив у номер, а звiдти в пищеприемную залу,
де наш лiвша порядно вже пiдрум'янився, i говорить: От вiн!
Англiйцi лiвшу зараз хлоп-хлоп по плечу i як рiвного собi — за
руки. Камрад, — говорять, — камрад — гарний
майстер, — розмовляти з тобою згодом, пiсля будемо, а тепер
вип'ємо за твоє благополуччя.
Запитали багато вина, i лiвшi першу чарку, а вiн iз увiчливiстю перший
пити не став: думає, — може бути, отруïти з досади
хочете
- Нi, — говорить, — це не порядок: i в Польщi немає
хазяïна бiльше, — самi вперед ïжте
Англiйцi всiх вин перед ним випробували й тодi йому стали наливати. Вiн
устав, лiвою рукою перехрестився й за всiх ïхнє здоров'я
випився
Вони помiтили, що вiн лiвоï рукою хреститься, i запитують у
кур'єра:
- Що вiн — лютеранец або протестантист? Кур'єр
вiдповiдає:
- Нi, вiн не лютеранец i не протестантист, а росiянцi вiри
- А навiщо ж вiн лiвою рукою хреститься? Кур'єр сказав:
- Вiн — лiвша й всi лiвою рукою робить. Англiйцi ще бiльше стали
дивуватися й почали накачувати вином i лiвшу й кур'єра й так
цiлi три днi обходилися, а потiм творять: Тепер досить. По
симфону води з ерфиксом прийняли й, зовсiм освежевши, почали
розпитувати лiвшу: де вiн i чому вчився й доки арифметику знає?
Лiвша вiдповiдає: - Наша наука проста: по Псалтирю так по
Напiвсоннику, а арифметики ми нiтрохи не знаємо. Англiйцi
переглянулися й говорять:
- Це дивно. А Лiвша ним вiдповiдає:
- У нас це так повсюдно.
- А що ж це, — запитують, — за книга в Росiï Пiдлога
усонник?
- Це, — говорить, — книга, до того що вiдносить, що якщо в
Псалтире що-небудь щодо гаданья цар Давид неясно вiдкрив, то в
Напiвсоннику вгадують доповнення
Вони говорять:
- Це шкода, краще б, якщо б ви з арифметики по крайностi хоч чотири
правила додавання знали, то б вам був набагато пользительнее, чим весь
Напiвсонник. Тодi б ви могли змiркувати, що в кожнiй машинi розрахунок
сили є, а те от хоша ви дуже в руках митецькi, а не змiркували,
що така мала машинка, як у нимфозории, на саму акуратну точнiсть
розрахована i ïï пiдкiвок несть не може. Через це тепер
нимфозория й не стрибає й дансе не танцюється
Лiвша погодився
- Про цьому, — говорить, — суперечки нi, що ми в науках не
зашлетеся, але тiльки своïй батькiвщинi вiрно вiдданi. А англiйцi
кажуть йому:
- Залишайтеся в нас, ми вам бiльшу освiченiсть передамо, i з вас дивний
майстер вийде. Але на це лiвша не погодився
- У мене, — говорить, — удома батьки є. Англiйцi
назвалися, щоб його батькам грошi посилати, але лiвша не взяв
- Ми, — говорить, — до своєï батькiвщини
прихильнi, i тятенька мiй уже дiдок, а мати-бабуся й звикши у свiй
прихiд у церкву ходити, та й менi отут на самотi дуже нудно буде, тому
що я ще в неодруженому званнi
- Ви, — говорять, — звикнете, наш закон приймете, i ми вас
женимося
- Цього, — вiдповiв лiвша, — нiколи бути не може
- Чому так?
- Тому, — вiдповiдає, — що наша росiйська вiра сама
правильна, i як вiрили нашi правотци, так само точно повиннi вiрити й
потомци.
- Ви, — говорять англiйцi, — нашоï вiри не
знаєте:
Ми того ж закону християнського й те ж саме Євангелiє
мiстимо
- Євангелiє, — вiдповiдає лiвша, — дiйсно
у всiх одне, а тiльки нашi книги проти ваших толще, i вiра в нас
повнiше.
- Чому ви так це можете судити?
- У нас тому, — вiдповiдає, — є всi очевиднi
докази
- Якi?
- А такi, — говорить, — що в нас є й боготворние iкони
й гроботочивие глави й мощi, а у вас нiчого, i навiть, крiм
однiєï недiлi, нiяких екстрених свят нi, а по другiй
причинi — менi з англичанкою, хоч i повiнчавшись у законi, жити
конфузно буде
- Отчого ж так? — запитують. — Ви не зневажайте: нашi теж
дуже чисто одягаються й господарськi
А лiвша говорить:
- Я ïх не знаю. Англiйцi вiдповiдають:
- Це не важливо суть — довiдатися можете: ми вам гран-дiву
зробимося
Лiвша засоромився
- Навiщо, — говорить, — дарма дiвчин морочити. — И
отнекался. — Грандеву, — говорить, — це справа
панське, а нам нейдет, i якщо про цьому вдома, у Тулi, довiдаються,
надi ною бiльше глузування зробляться
Англiйцi полюбопитствовали:
- А якщо, — говорять, — без грандеву, те як же у вас у таких
випадках надходять, щоб приємний вибiр зробити?
Лiвша ïм пояснив наше положення
- У нас, — говорить, — коли людина хоче щодо дiвчини
докладний намiр виявити, посилає розмовну жiнку, i як вона
прийменник зробить, тодi разом у будинок iдуть чемно й дiвчину
дивляться не таячись, а при всiй спорiдненостi
Вони зрозумiли, але вiдповiдали, що в них розмовних жiнок немає й
такого звичаю не водиться, а лiвша говорить:
- Це тим i приємнiше, тому що такою справою якщо зайнятися, то
треба з докладним намiром, а як я цього до чужого нации не почуваю, то
навiщо дiвчин морочити?
Вiн англiйцям i в цих своïх судженнях сподобався, так що вони його
знову пiшли по плечах i по колiнах iз приятством долоньками охлопивать,
а самi запитують:
- Ми б, — говорять, — тiльки через одна цiкавiсть знати
бажали: якi ви порочнi прикмети в наших дiвицях примiтили й за що
ïх оббiгаєте?
Отут лiвша ïм уже вiдверто вiдповiв:
- Я ïх не ганьблю, а тiльки менi те не подобається, що одяг
на них якось машется, i не розiбрати, що таке надето й для якоï
потреби; отут одне що-небудь, а нижче ще iнше пришпилене, а на руках
якiсь ногавочки. Зовсiм точно мавпа-сапажу — плисова тальма
Англiйцi засмiялися й говорять:
- Яке ж вам у цьому перешкода?
- Перешкоди, — вiдповiдає лiвша, — нi, а тiльки
побоююся, що соромно буде дивитися й чекати, як вона iз усього iз
цього розбиратися стане
- Невже ж, — говорять, — ваш фасон краще? - Наш фасон,
— вiдповiдає, — у Тулi простiй: усяка у своïх
мереживцях, i нашi мережива навiть i бiльшi дами носяться
Вони його теж i своïм дамам показували, i там йому чай наливали й
запитували:
- Для чого ви морщитеся?
Вiн вiдповiдав, що ми, говорить, дуже солодко не привченi
Тодi йому по-росiйському вприкуску подали. Ïм показується, що
етак начебто гiрше, а вiн говорить:
- На наш смак етак смачнiше.
Нiчим його англiйцi не могли збити, щоб вiн на ïхнє життя
спокусився, а тiльки вмовили його на короткий час погостювати, i вони
його в цей час по рiзних заводах водити будуть i все своє
мистецтво покажуть
- А потiм, — говорять, — ми його на своєму кораблi
привеземо й живого в Петербург доставимо. На це вiн погодився