Вiдносини мiж родителями й дiтьми (твiр — мiркування)

Ранком, збираючись у школу, я вмикаю магнiтофон i слухаю запису
своïх улюблених виконавцiв. Ïхньоï пiснi супроводжують
мене й по дорозi в школу, тому що я беру iз собою плэер. А ще в нас
будинку є вiдео-магнiтофон. З його допомогою дивлюся й слухаю
виступу моïх улюблених груп: Руки нагору, Океан Ельзи i iнших. Ми
часто купуємо диски, у нас зiбралася бiльша фонотека. Один раз
диски безладно лежали на пiдвiконнi, на письмовому столi, книжкових
полках i навiть на пiдлозi. Мама мене лаяла за недбале поводження до
речей. Нарештi я вирiшив скласти всi своï диски. Мiсце для них
швидко виявилося
У тумбочцi, на якiй стояв телевiзор, у картоннiй коробцi лежали старi
пластинки. У нас уже давно немає програвача, — подумав я,
— так навiщо зберiгати пластинки. Батьки про ïх, напевно,
давно й забули. Я вирiшив викинути непотрiбнi, як менi здавалося,
пластинки й на ïхнє мiсце поставити диски. Так i зробив.
Потiм похвастався мамi, що, зрештою, мiсце для дискiв я знайшов,
показав, у якому порядку вони лежать у тумбочцi. А де ж пластинки?
— запитала мама Я ïх винiс разом зi смiттям, — вiдповiв
я. Як ти мiг це зробити, не запитавши мене? — тихо сказала мама й
заплакала. Швидко йди й принеси ïх, — суворо промовив батько.
Я спiзнився. Машина вже вивезла смiття, i контейнери з-пiд нього стояли
порожнi. Але однаково в нас немає програвача, — намагався
утiшити я батькiв, коли вернувся додому. Цi пластинки нам дороги як
пам'ять про юнiсть, молодiсть — сказав батько, — ïх
слухала ще твоя бабуся.
Цей випадок буде менi уроком на все життя. Батьки з розумiнням
ставляться до моïх захоплень, намагаються зрозумiти моï
проблеми, а я дiлюся з ними своïми секретами. Але чому ж я виявився
таким нечуйним до них? Я довго шукав тi пiсень, якi були на пластинках.
I я знайшов ïх!