Вiдносини мiж родителями й дiтьми (твiр — мiркування)

Ранком, збираючись у школу, я вмикаю магнiтофон i слухаю запису своïх улюблених виконавцiв. Ïхньоï пiснi супроводжують мене й по дорозi в школу, тому що я беру iз собою плэер. А ще в нас будинку є вiдео-магнiтофон. З його допомогою дивлюся й слухаю виступу моïх улюблених груп: Руки нагору, Океан Ельзи i iнших. Ми часто купуємо диски, у нас зiбралася бiльша фонотека. Один раз диски безладно лежали на пiдвiконнi, на письмовому столi, книжкових полках i навiть на пiдлозi. Мама мене лаяла за недбале поводження до речей. Нарештi я вирiшив скласти всi своï диски. Мiсце для них швидко виявилося
У тумбочцi, на якiй стояв телевiзор, у картоннiй коробцi лежали старi пластинки. У нас уже давно немає програвача, — подумав я, — так навiщо зберiгати пластинки. Батьки про ïх, напевно, давно й забули. Я вирiшив викинути непотрiбнi, як менi здавалося, пластинки й на ïхнє мiсце поставити диски. Так i зробив. Потiм похвастався мамi, що, зрештою, мiсце для дискiв я знайшов, показав, у якому порядку вони лежать у тумбочцi. А де ж пластинки? — запитала мама Я ïх винiс разом зi смiттям, — вiдповiв я. Як ти мiг це зробити, не запитавши мене? — тихо сказала мама й заплакала. Швидко йди й принеси ïх, — суворо промовив батько. Я спiзнився. Машина вже вивезла смiття, i контейнери з-пiд нього стояли порожнi. Але однаково в нас немає програвача, — намагався утiшити я батькiв, коли вернувся додому. Цi пластинки нам дороги як пам'ять про юнiсть, молодiсть — сказав батько, — ïх слухала ще твоя бабуся.
Цей випадок буде менi уроком на все життя. Батьки з розумiнням ставляться до моïх захоплень, намагаються зрозумiти моï проблеми, а я дiлюся з ними своïми секретами. Але чому ж я виявився таким нечуйним до них? Я довго шукав тi пiсень, якi були на пластинках. I я знайшов ïх!