Энеида И. П. Котляревского

Бути або не бути украïнському народу? Бути! — вiдповiла на
це питання поема. Є така легенда: коли боги дiлили мiж людьми
таланти, те одна людина вибрала собi смiх… I тiльки потiм боги
отямилися, побачивши, що людина, обдарована смiхом, може бути сильнiше
богiв. Можна впевнено затверджувати, що й цiєю людиною був Iван
Котляревский. Котляревский, за словами Д. Обрадовича, своєï
Энеидой показав, що нашi нацiï не тiльки спiває плачу, а й
смiється спiвати. Авторовi вдалося пiдтвердити народну мудрiсть:
якщо ти вiрний син народу, то бережи свою пiсню й вiру бiльше, нiж
границi
Сама характерна риса поеми — народностi. Дивуєшся й
захоплюєшся картинами народного життя, якi наскрiзь пронизують
добуток. I який же талант треба мати, яку проникливу спостережливiсть,
як треба було близько стояти до народу, що любов плекати до рiдноï
мови, щоб так чудово, майстерно й реалiстично зображувати цi картини!
У поемi соковито змальовано богатими, рiзноманiтними фарбами народнi
гуляння, свята, iгри й танцi, звичаï й повiр'я, народний одяг i
домашня обстановка; називаються десятки народних страв; троянци носять
численнi украïнськi iмена; украïнськi назви данi й багатьом
селам, мiстам, мiсцевостям; iз щирим милуванням описанi святковi
розваги, сцени вечiрницi й ворожiння
Котляревский вражає кулинарно-гастрономичной поiнформованiстю:
яку тiльки ïжу не вживали троянци — галушки, лемишку, кулиш,
запивали брагою й горi травою. I все це — простi селянськi страви.
А який багатий вибiр одягу в героïв добутку! Венера одягнена
чудово. Юнона сховала пiд кибалку мичку, взяла шнурiвку й спiдницю. На
Дидоне караблик бархатовий, спiдниця й корсетка шовкова. У поемi
згадується багато iгор, як наприклад: у свинки, у панаса, у
журавля. Подає автор i вiдомостi про украïнськi народнi
iнструменти й танцi: Бандура горлицi бриньчала, сопiлка … Навкруги
дiвчини танцювали. Троянци знають багато пiсень. I яких же пiсень! Про
Сагайдачного спiвали, Мабуть, спiвали й про Сiч! Не випало з поля зору
письменника й образотворче мистецтво. Для прикраси царських палат Латинь
привезли картини: Портрети всiх богатирiв….
Це цiлий каталог картин, якi були поширенi тодi й у помiщицьких будинках
i в селянських будинках. Захоплюють читача народнi легенди: казковi
образи — кобиляча глава, чоботи-скороходи, килим-лiтак. А один iз
самих колоритних казкових образiв довбня-яга, — чудовий добуток
народноï фантазiï

• А ще: Котигорох, Iван-царевич,
• Кощiй iз прескверною ягою
• И дурень зi ступою новоï

Як глибоко треба було знати И. П. Котляревському життя, iсторiю й культуру народу, щоб з такою колоритнiстю й точнiстю все це описати. Особливо яскраво виявляється народностi поеми в описах потойбiчного миру — пекла й раю, у яких ми довiдаємося життя й побут народу на цiй грiшнiй землi, довiдаємося взаємини мiж людьми, ïхньоï звички, натури
Цi картинки — теперiшня енциклопедiя для етнографа з описами
вечiрницi, ворожiння й шепотiння, народного лiкування. Подавши картину
вечiрницi, письменник iз глибоким знанням народних рядiв описує
далi ворожiння, пророкування долi Енеєвi. Як один з елементiв
народностей поеми слiд зазначити наявнiсть у нiй народних iмен, носiями
яких були козаки-украïнцi. От кого, наприклад зустрiв Еней у
пiдземному царствi:

• Педька, Терешка, Шелифона,
• Панька, Єфрема й Харка…

Картини життя й побуту змальованi И. П. Котляревським на основах глибоких
знань вiрувань i подань iз народних джерел:

• Пiду я до людей старих,
• И попрошу ïх розповiсти,
• Що чули вiд дiдiв своïх

Энеида — добуток великоï сили й краси, добуток, що має важливе пiзнавальне значення, добуток, де вiдбивається все життя народу: його дiя, його поняття, його думи , бажання, надiï, радостi й суми. О. Билецкий сказав: Всiєю своєю поемою Котляревский продемонстрував незвичайну силу й волю народу до життя.