Пишайся тим, що ти — украïнець!

Украïна моя, для мене ти єдина, як рiдна мати, що дала життя. I в щастя днi, i в лиховiснi днi, до тебе вертаюся отовсюду. Кланяюся рiдним вербам i тополям, припаду до рiдноï землi. Що маю я таку щасливу долю, Великий Бог, дякую тобi. Рiдна моя земля! Мудра Берегиня, мiй барвiнковий край! Велика земля украïнська. Високi тополi — це наша Украïна . Кримськi степи, обпаленi сонцем, i запорiзькi поля в соняшниковому кольорi — це наша земля. Один раз народиться в людинi святе почуття до рiдного краю, i буде керувати воно його вчинками, буде оберiгати вiд безладь, направляючи життя гiдноï шляхом. Кожна людина з великою любов'ю згадує те мiсце, де вiн народився.
Це маленька батькiвщина кожного з нас. Якщо ïх скласти разом, вийде велика держава — Украïна. Це наша земля з ïï знаменитою iсторiєю й мудрими талановитими людьми. Протягом багатьох рокiв наш народ боровся за свою незалежнiсть i перемiг. Бiльшовицький монстр довго гуляв по мирi, знищував нашу iсторiю, наша мова , душив нацiональну гордiсть, козацький дух, тому що хотiв бачити наш народ глухим, нiмим, слiпим. I сiяв цей монстр у людських душах зерна жорстокостi, байдужостi, ненавистi. I проростали цi зерна в людських душах Афганiстаном, Чорнобилем, концтаборами. А над всiм цим — байдужiсть
Я запитую в себе, — запитую у вас, у людей,
Я запитую в книжок, на кожнiй сторiнцi:
Де той рiк, де той мiсяць, той проклятий тиждень i день, Коли ми, украïнцi, забули, що ми — украïнцi
(В. Баранiв)
Починати треба за згодою iз самим собою, у сiм'ï, колективi, у народi. По-iншому ставитися до природи й закордонних сусiдiв. Наша планета маленька, i все-таки мiсця на нiй вистачає всiм. Людина створена творити добро. Звертаючись до iсторичного минулого украïнських нацiй, осмислюючи ïï духовнi цiнностi, хотiлося б бачити у своïх спiввiтчизниках кращi риси наших предкiв, якi були носiями гуманностi, патрiотизму, волелюбностi.
Ознаки моральностi й культурностi людини показуються у вiдношеннi до батькiв, до минулого, у повазi до своïх нацiй… Я вiрю в силу розуму нашого народу, що повинен сам вирiшувати своï нацiональнi проблеми, а не чекати допомоги звiдкись iз боку. Доля Украïни в наших руках. Виховання нацiональноï свiдомостi нерозривно пов'язане з розквiтом добробуту народу. Рiдна мова… Це чистилище душi нашоï, колодязь невичерпноï краси, що не дала обiрватися струнам нацiональним. Це мова землi й вiтру, сонця, росинки й травинки. А бере вона силу з людського духу, з любовi до землi, до нашоï пам'ятi.
Життя в Украïнi — не тiльки бiльша честь, а й бiльша вiдповiдальнiсть. Адже ми — продовжувачi прекрасних i величних традицiй наших дiдiв i творцi майбутнього Украïни. I я кажу в очi всiм недругам моєï Батькiвщини: Я пишаюся тим, що я — украïнець…