Пишайся тим, що ти — украïнець!
Украïна моя, для мене ти єдина, як рiдна мати, що дала життя.I в щастя днi, i в лиховiснi днi, до тебе вертаюся отовсюду. Кланяюся
рiдним вербам i тополям, припаду до рiдноï землi. Що маю я таку
щасливу долю, Великий Бог, дякую тобi. Рiдна моя земля! Мудра Берегиня,
мiй барвiнковий край! Велика земля украïнська. Високi тополi
— це наша Украïна . Кримськi степи, обпаленi сонцем, i
запорiзькi поля в соняшниковому кольорi — це наша земля. Один раз
народиться в людинi святе почуття до рiдного краю, i буде керувати воно
його вчинками, буде оберiгати вiд безладь, направляючи життя гiдноï
шляхом. Кожна людина з великою любов'ю згадує те мiсце, де вiн
народився.
Це маленька батькiвщина кожного з нас. Якщо ïх скласти разом, вийде
велика держава — Украïна. Це наша земля з ïï
знаменитою iсторiєю й мудрими талановитими людьми. Протягом
багатьох рокiв наш народ боровся за свою незалежнiсть i перемiг.
Бiльшовицький монстр довго гуляв по мирi, знищував нашу iсторiю, наша
мова , душив нацiональну гордiсть, козацький дух, тому що хотiв бачити
наш народ глухим, нiмим, слiпим. I сiяв цей монстр у людських душах
зерна жорстокостi, байдужостi, ненавистi. I проростали цi зерна в
людських душах Афганiстаном, Чорнобилем, концтаборами. А над всiм цим
— байдужiсть
Я запитую в себе, — запитую у вас, у людей,
Я запитую в книжок, на кожнiй сторiнцi:
Де той рiк, де той мiсяць, той проклятий тиждень i день, Коли ми,
украïнцi, забули, що ми — украïнцi
(В. Баранiв)
Починати треба за згодою iз самим собою, у сiм'ï, колективi, у
народi. По-iншому ставитися до природи й закордонних сусiдiв. Наша
планета маленька, i все-таки мiсця на нiй вистачає всiм. Людина
створена творити добро. Звертаючись до iсторичного минулого
украïнських нацiй, осмислюючи ïï духовнi цiнностi,
хотiлося б бачити у своïх спiввiтчизниках кращi риси наших предкiв,
якi були носiями гуманностi, патрiотизму, волелюбностi.
Ознаки моральностi й культурностi людини показуються у вiдношеннi до
батькiв, до минулого, у повазi до своïх нацiй… Я вiрю в силу
розуму нашого народу, що повинен сам вирiшувати своï нацiональнi
проблеми, а не чекати допомоги звiдкись iз боку. Доля Украïни в
наших руках. Виховання нацiональноï свiдомостi нерозривно пов'язане
з розквiтом добробуту народу. Рiдна мова… Це чистилище душi
нашоï, колодязь невичерпноï краси, що не дала обiрватися
струнам нацiональним. Це мова землi й вiтру, сонця, росинки й травинки.
А бере вона силу з людського духу, з любовi до землi, до нашоï
пам'ятi.
Життя в Украïнi — не тiльки бiльша честь, а й бiльша
вiдповiдальнiсть. Адже ми — продовжувачi прекрасних i величних
традицiй наших дiдiв i творцi майбутнього Украïни. I я кажу в очi
всiм недругам моєï Батькiвщини: Я пишаюся тим, що я —
украïнець…
