Прибираю свою кiмнату

Ранiше у мене не було своєï кiмнати, ми жили у
двухкомнатной квартирi з мамою, татом i бабусею Лiдою. Мама й батько
займали маленьку спальню, а бiльшу, свiтлу кiмнату вiддалили нам з
бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лiдою було весело, затишно й
спокiйно — вона розповiдала ввечерi казки , i взагалi, була
моïм найближчим другом. Батьки iнодi ïздили разом те у
вiдрядження, то у вiдпустку, а ми з бабусею залишалися господарювати.
Прибирати у кiмнатi мене навчила баба Лiда. Взагалi, вона навчила мене
багато чому: варити макарони, жарити картоплю, лiпити вареники й
галушки, купувати продукти в магазинi й на ринку, стирати своï
носки (тому що ця чоловiча справа!). А зараз бабуся живе не з нами, тому
що в неï погiршилося здоров'я, i вона повинна була переïхати
туди, де клiмат бiльше ïй пiдходить. Тепер вона живе в
молодшоï дочки, тiтки Оли, допомагає няньчити маленьку
Иринку, а до нас приïжджає в гостi, надсилає листiвки
на свята. Коли я прибираю у своïй кiмнатi, щораз згадую свою бабу
Лiду. Саме головне в цiй справi, як вона говорила, — це задати
ритм i настрiй. Робиться це дуже просто: включаєш свою улюблену
музику — обов'язково бадьору — i вперед! Я дуже вдячний
бабусi, що вона не нав'язувала менi своïх смакiв, а просто
познайомила мене з рiзною музикою, переважно класичноï. У бабусi
збирання найкраще йшли пiд музику балету Лускунчик, особливо Вальс
квiтiв, або пiд Кармен-Сюïту, а менi бiльше по душi угорськi танцi
Брамса й Аркуша. Далi все йде за планом: спочатку треба почистити клiтку
Марусi, нашоï красунi — канарки, помiняти ïй водичку й
насипати корму. Тепер буду витирати пил. Мама знає, Що цю роботу я
не дуже люблю, тому купила для витирання пилу дуже гарнi спецiальнi
серветки — i дiйсно, витирати пил стало приємнiше. Якщо не
лiнуватися, залiзти на стiлець i повытирать на шафах, полки й
пiдвiконня, то вiдразу вiдчуєш, що дихати полегшало. Добре, що
не треба розкладати дрiбнi речi по мiсцях — це менi вiд батька
гарна звичка дiсталася, — вiдразу скарбу на мiсце все, що вже не
потрiбно. По-перше, нiчого не втратиться, а по-друге, прибирати набагато
легше й швидше. Так, тепер вимету смiття в кiмнатi. Можна, звичайно,
попрацювати й пилососом, але вiн у нас старенький, гуде, як паровоз, а в
батькiв сьогоднi вихiдноï — отож нехай ще посплять, я
прекрасно впораюся й вiником. Мiй приятель Сашко днями заходив у гостi й
здивувався: чому це у вас два вiники? А всi дуже просто: у кожного
вiника своя робота: звичайний, зi стебел сорго, — для замiтання
пiдлоги, а в'єтнамський, зроблений iз чогось м'якого, з
довжелезною ручкою, — це для того, щоб знiмати павутину зi стелi й
з куточкiв. Дуже корисна рiч. Так, пiдмiв. Добре, що не забув змочити
злегка пiдлогу й вiник, а те була б пилова бура як говорить мама. Ну,
тепер залишилися дрiб'язки — вологою ганчiркою протерти пiдлогу,
вона не дуже брудна, тому що прибираю я найчастiше. Єдине
проблемне мiсце — пiд люстрою, на якiй любить сидiти моя
канареечка Маруся . Але iз цим уже нiчого не зробиш, прийде небагато
повозитися. Iз власного досвiду знаю — не так уже й важко вiдмити
пташиний кал з лiнолеуму, якщо змочити це мiсце й залишити мiнут на
п'ять.
Ну от, кiмната моя аж блищить, музика ще продовжує грати, з
роботою я попорався, а хочеться зробити щось ще (баба Лiда недарма
радила включати енергiйну музику). Пiду, напевно, винесу цебро зi
смiттям i вичищу вмивальник у ваннiй кiмнатi — нехай неньки буде
приємний сюрприз.