Плекаємо рiдну мову

Мудрi люди говорять, що немає народу без iсторiï, i це ще
бiльше стосується минулого. Мова забезпечує народу
неповторнiсть, iсторичну спадковiсть, схороннiсть його культури. Рiдна
мова є основою родоводу, з'єднує рiд i сiм'ю. К.
Ушинский вiдзначав: Коли зникає мова — народу немає
бiльше!. У життi народу рiдна мова й рiдний край є нероздiльними
поняттями. Здавна через мову народ виявляла поняття моральностi, а
найважливiшi з них — вiрнiсть i вiдданiсть, честь i чесноти,
щирiсть i добро, взаємнiсть, пошана й повага, мир i згода, дружба
й товариськiсть
Добра рада украïнцям дав М. Рильськ у поезiï Мова:
Як втеча виноградноï лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Полiть бур'ян.
Чистее вiд сльози
Вiн нехай буде
Заглиблюючись у таємницю мови, ми засвоюємо золотi скарби
народноï iсторiï й виховуємо в собi творчу особистiсть.
Яка радiсть чекає кожного, хто зрозумiв глибину слова, серцем i
розумом усвiдомив необхiднiсть його постiйного вивчення, пiзнав щастя
духовностi. Справдi, щасливий той, хто пiзнав у реальностi чари рiдного
слова, виховав у собi спрагу пiзнання й зберiгає ïï
протягом цiлого життя. Поетеса Л. Забашта згадує;
Прийняла я дарунок вiд няньки — це мова, Тому скарбу нiколи не
скласти цiни
А талановитий украïнський поет Г. Рильськ знайшов надзвичайно
проникливi слова про неперевершену генiальнiсть народу:
…Немає
Мудрiше, нiж народ, учителiв;
У нього кожне слово — це перлина,
Це робота, це натхнення, це людина
Справдi, народ — учитель, що головну мету виховання й навчання
вбачає в тiм, щоб навчити кожного бути насамперед людиною.
Вiдчуття магiчноï сили слова стало першоосновою для появи людини як
носiя розумного й творця духовного на Землi
Сьогоднi ми повиннi осягти необхiднiсть оволодiння всiма
таємницями рiдноï мови й по-справжньому прийти в замилування
мистецтвом слова. Сучасники, є гiдними мудростi пiзнавати язиковi
скарби, затверджувати в собi рiдне слово й у словi веселому, добром
затверджувати себе
Я вважаю, що на сучасному етапi питання культури мовлення особливо
гостро коштує перед молоддю. Рiвень язиковоï культури
сприяє вихованню всебiчно розвитий особистостi, громадянина
незалежноï Украïни
Ми захоплюємося iсторiєю своєï держави,
ïï символами, способом життя украïнського народу, його
культурою. Через добутки художньоï лiтератури ми вивчаємо
менталiтет украïнцiв, характерними рисами яких є честь,
справедливiсть, патрiотизм, совiснiсть, шанобливiсть, повага до роботи й
людей роботи, до матерi, жiнцi, а також милосердя, доброта, спiвчуття до
людського горя, ощадливе вiдношення до природи, землi-годувальницi,
хазяйновитiсть, скромнiсть, безкорисливiсть, мир i згода мiж людьми
Високий рiвень язиковоï культури украïнцiв здавна захоплював
навiть причепливих iноземцiв. У прислiв'ях, пiснях, обрядовiй
поезiï нашi предки виявляли святе, шанобливе вiдношення до всього,
що становило життєвий пристрiй, до спiввiтчизникiв i добропорядних
сусiдiв Украïни. Мене захоплюють багатство й розмаïтiсть
украïнських форм звертання до спiврозмовникiв: членам сiм'ï,
старших вiком людей
Звертаннями користуються у всiх державах iз сивоï давнини.
Наприклад, наше украïнське пан — дуже старе, воно
використовувалося ще в часи Киïвськоï Русi. Пан — це
давньогрецький бог лiсiв i гаïв, благодiйник природи, захисник
усього живого. Але пан — це звертання не до багатоï людини, а
до кожного: Добрий вечiр, пан хазяïн, стережи, Бог, твiй товар,
— щедрували пiд вiкнами найбiднiшого селянина
Останнiми роками повертається до нас i такий ґречний засiб
звертання, як пан. Улюбленим зачином листiв багатьох украïнських
письменникiв був: Високошановний пан, Великоуважаемая панi.
Наше спiлкування постiйно, раз по раз, передбачає, насамперед, що
вiдповiдає звертання або вказiвка на те або iнша особа. Без цього
слова мова недостатньо непереконливий. Культура мовлення
зобов'язує нашого сучасника бути уважним до вибору форми такого
висловлення, щоб виявити до кого й викликати до себе довiра, щоб не
скривдити, не принизити як чиєсь, так i своє
достоïнство