Короткий виклад опери Даргомижского Русалка

Задумуючи оперу Русалка, Даргомижский уважно вивчив зразки усноï
народноï поезiï, опису народного побуту, обрядiв, а особливо
росiяни народнi пiснi. Вiн i сам записував ïх, приïжджаючи для
цього у свiй невеликий родовий маєток. Не дивно, що росiйська
народна пiсня займає все бiльше мiсце у всiм його творчостi
Робота над оперою затяглася на багато рокiв, майже на десятилiття. В
основу ïï лiбрето лягла незакiнчена пушкiнська драма .
Даргомижского вона залучила соцiальною спрямованiстю сюжету, в осудi
неправедностi iснуючого життєвого укладу. Особиста трагедiя дiвчини-
селянки стає частиною трагедiï народу — пригнобленого й
безправного. У центрi опери два селянських образи: Мiрошник i його дочка
Наташа. Це спонукало композитора наповнити всi сцени народно-пiсенними
елементами. Деякi пiснi — справдi народнi, деякi написанi самими
Даргомижским. В оперi проходять двi драматичнi лiнiï. Перша з них
займає весь перший акт. Головнi дiючi особи — Наташа й
Мiрошник — показанi тут як частина того середовища, у якiй вони
живуть. Ïм протистоïть образ князя, змальований музикою в
стилi мiських романсiв. В оперi Русалка перед хором коштують складнi
виконавськi завдання. Хоровий колектив повинен втiлити художнi образи
рiзних соцiальних груп росiйського народу: селян, бояр, сiнних дiвчин,
дружини князя, а так само русалок
ХОРИ З I ДIÏ У першiй дiï хор з'являється на сценi 2
рази. Його перша поява перериває пояснення Князя з Наташей,
вносячи атмосферу драматичноï сцени, що почалася, розрядку. Таким
чином, конфлiкт мiж героями опери сприймається слухачем iз ще
бiльшою гостротою. Другий раз — пiд час сварки Наташи з батьком i
ïï загибелi. Якщо першi хоровi номери опери не були
безпосередньо пов'язанi з розвитком сюжету, то при другiй своïй
появi хор стає учасником подiй, що вiдбуваються.
Три хорових номери: Ах ти, серце, Заплетисья, тин, Як на горi ми пиво
варили — з'єднанi мiж собою речитативом Мiрошника i є
своєрiдною сюïтою. Перший номер цiєï сюïти,
Ах ти, серце, починається протяжливою мелодiєю народного
характеру, що виконує солирующим гобоєм. Це вступ до хору.
Тенор-солiст повторює цю тему. Потiм вступає чоловiчий хор,
супроводжуваний тим же солирующим iнструментом. Це побудова, що
представляє собою куплет^-куплет-перiод-куплет, починається
в ре-мiнорi й закiнчується мiнор^-мiноровi-мiнору-ля-мiнорi. Пiд
час його виконання хор, що втiлює образ селян, виходить на сцену
Другий перiод по своïй будовi аналогiчний попереднiй, але
вiдрiзняється вiд нього деяким розширенням завдяки iмiтацiйному
викладу початку теми й дiалогу мiж Мiрошником i жiночим хором, що
звучить на тлi чоловiчого. Ладотональний план 2-го перiоду побудований
на русi вiд ля-мiнору до ре-мiнору. Iнтонацiï, використанi
композитором у цьому хорi, iдуть своïми джерелами в мiський
побутовий романс. Сполучною ланкою мiж 1-м хором сюïти й 2-м
є короткий речитативний дiалог мiж Мiрошником i селянами
У хорi Заплетися, тин при другому проведеннi дається полiфонiчний
виклад, що як не можна краще пiдкреслює iгровий змiст даного
номера. Форма хору — складна трехчастная. В основi його лежить
коротка мелодiя веселого характеру з 6-ти тактiв, близька
селянськоï пiснi. Починається хор дворазовим проведенням теми
(див. додаток). Середина 1-й частини написана в мi-мажорi й
складається з 8-ми тактiв. Реприза першоï частини скорочена:
тема проводиться в нiй тiльки 1 раз. Друга частина хору побудована на
музично-тематичному матерiалi 1-й частини й носить разработочний
характер: характерним для неï є iмiтацiï, вичленовування
початковоï попевки (див. додаток). 3-я частина хору — реприза
— витримана в гомофонно-гармоническом складi. Основна ïï
тема проводиться двiчi в до-мажорi. Хоровий виклад у бiльше високiй
теситурi в порiвняннi з 1-й частиною хору й участь всiх партiй
обумовлює насичене звучання. Закiнчується хор доповненням,
що затверджує тональнiсть мажор^-мажор-до-мажор i
пiдготовляє поява 3-го номера сюïти. Хор Як на горi ми пиво
варили побудованi на темi танечного характеру, викладеноï у формi
перiоду, що членується на 2 речення: 1-i являє собою
запiкши, а 2-i — приспiв
Форма хору сполучить у собi трехчастность iз вариационностью. В основi
лежить багаторазове варiйоване проведення теми. Разом з тим першi три
варiацiï являють собою як би експозицiю теми, що випливають
варiацiï ( 4-6 ) — ïï розробку, а 7-я варiацiя
— репризу. В 3-ем тактi 1-й варiацiï основна тема
передається альтам, сопрановiй партiï поручається
пiдголосок (див. додаток). В останнiх тактах приспiву
пiдготовляється перехiд у доминантовую тональнiсть (мажор^-мажор-до-
мажор). У другiй варiацiï тема проходить паралельно в альтiв i
басiв, високi голоси ( сопрано, тенор ) виконують функцiï
пiдголоска, що робить звучання хору бiльше насиченим. Варiацiя
являє собою повторення другоï з тiєю рiзницею, що в
останнiх 2-х тактах вiдбувається модуляцiя з до-мажору в соль-
мажор i є чотиритактне доповнення, що закiнчується на
домiнантi соль-мажору. 4-я варiацiя модулює iз соль-мажору в
паралельний мi-мiнор. У нiй з'являються iмiтацiйнi проведення теми мiж
чоловiчими й жiночими голосами. 5-я варiацiя починається в
тональностi мiнор^-мiнор-мi-мiнор i закiнчується в ре-мажорi. Таке
спiввiдношення тональностей характерно для росiйськоï народноï
пiснi. Ядро теми, проведене на початку в басiв i других тенорiв,
передається в наступному тактi жiночим голосам, якi виконують
ïï в унiсон. 6-я варiацiя написана в си- бемоль мажорi.
Унiсонний виклад теми в альтiв i перших тенорiв вiддає звучанню
хору тембровий колорит. У цiй варiацiï композитор використає
розвинене многоголосье. 7-я варiацiя має секвенционное повторення
приспiву й додавання до нього тритактноï побудови. Ладотональний
план цiєï варiацiï: фа мажор — бемоль^-бемоль-мi-
бемоль мажор — до мiнор — фа мажор, це надає
надзвичайне, своєрiдне звучання хору. У запеве 7-й варiацiï
тема викладається по черзi у двох партiй — спочатку мелодiю
ведуть сопрано й тенори в трохи змiненому видi, а потiм вона
передається альтам, а тенори повторюють свiй варiант теми. Такий
прийом надає розмаïтiсть тембрових фарб у звучаннi хору (
див. додаток).
У хорi Як на горi ми пиво варили з найбiльшою повнотою виявляється
зв'язок Даргомижского з росiйською народною пiснею. Це знайшло
своє вiдбиття й у характерi самоï теми, i у вариационности
ïï розвитку й у спiввiдношеннi тональностей. Пiсля закiнчення
хору треба оркестровий висновок до сюïти, у якому проходять
вiдгомони теми хору Заплетися, тин. Цi хори являють собою єдину
хорову сюïту. Вона як би вiдволiкає вiд напруженого сюжету
опери
ХОРИ З II ДIÏ
Друга дiя починається хором Як у свiтлицi, свiтлицi. Змiстом його
є прославляння Князя й Княгинi. Хору передує значне по
своєму обсязi оркестровий вступ урочистого характеру. Форма хору
трехчастная. Основна тональнiсть — ля-бемоль мажор. Помiрний рух у
чотиридольному розмiрi надає йому величний характер
В основi хору лежить оригiнальна тема в стилi росiйськоï
народноï обрядовоï й величальноï пiснi. 1-я частина хору
дiлиться на 2 нерiвнi побудови: 8+11 тактiв. Восьмитактовое побудова
закiнчується в тональностi мi-бемоль мажор, i складається з
2-х речень. 2-i побудова 1-й частини модулює з мi-бемоль мажору в
ля-бемоль мажор — основну тональнiсть. Форма цiєï
частини — двухчастная, репризная.
2-я частина хору так само складається з 2-х побудов: 6+4 тактiв.
Кожне з побудов 2-й частини мiстить у собi певний художнiй образ. В 1-м
побудовi дається образ Князя, а в другому — рисується
образ Княгинi (див. додаток). Вся 2-я частина носить разработочний
характер. Вона тонально не стiйка, у нiй проходить ряд тональностей: мi-
бемоль мажор, ре мажор, ля мажор. Закiнчується 2-я частина ре-дiез
мажорним тризвуком, що є домiнантою до основноï тональностi
хору. Пiсля 2-й частини треба реприза. Вона повертає до
врочистого, святкового настрою 1-й частини. Реприза повнiстю
повторює 1-ю частина, але розширена завдяки розвиненому
доповненню. Пiсля нього треба оркестровий висновок. Хор написаний для
змiшаного складу. Виклад його гомофонно-гармоническое. Хор 4-х голосний,
у якому зустрiчаються короткочасне divisi у теноровiй партiï (див.
додаток). Теситура хорових партiй досить зручна. Весiльний хор є
чудовим зразком з росiянцi музики
Роль Даргомижского в iсторiï росiйськоï музики дуже велика.
Продовживши почате Глинкою твердження в росiйськiй музицi iдей
народностi, реалiзму, вiн своєю творчiстю передбачив досягнення
наступних поколiнь росiйських композиторiв XIX столiття — членiв
Могутньоï купки i П.И.Чайковського Хорова творчiсть Даргомижского
надзвичайно рiзноманiтна. Многим з його добуткiв властив складнiсть художньо-
виконавських завдань, виконання яких вимагає високоï
вокальноï й музичноï пiдготовленостi спiвакiв. Цим
Даргомижский затверджує необхiднiсть того, що хорове виконавство
повинне бути професiйним. Хорова творчiсть Даргомижского є
оригiнальним i надзвичайно важливим внеском у хорову лiтературу, що
характеризується рисами:
Розмаïтiсть стилiв хорового викладу Винахiдливiсть у варiюваннi
музичного матерiалу Використання рiзного складу хору Реальнiсть у
передачi рiзних почуттiв i настроïв Використання пiсенноï
творчостi рiзних соцiальних шарiв росiйського народу Використання
прийомiв хорового листа для створення цiкавоï хоровоï
звучностi.