Короткий виклад опери Даргомижского Русалка

Задумуючи оперу Русалка, Даргомижский уважно вивчив зразки усноï народноï поезiï, опису народного побуту, обрядiв, а особливо росiяни народнi пiснi. Вiн i сам записував ïх, приïжджаючи для цього у свiй невеликий родовий маєток. Не дивно, що росiйська народна пiсня займає все бiльше мiсце у всiм його творчостi
Робота над оперою затяглася на багато рокiв, майже на десятилiття. В основу ïï лiбрето лягла незакiнчена пушкiнська драма . Даргомижского вона залучила соцiальною спрямованiстю сюжету, в осудi неправедностi iснуючого життєвого укладу. Особиста трагедiя дiвчини- селянки стає частиною трагедiï народу — пригнобленого й безправного. У центрi опери два селянських образи: Мiрошник i його дочка Наташа. Це спонукало композитора наповнити всi сцени народно-пiсенними елементами. Деякi пiснi — справдi народнi, деякi написанi самими Даргомижским. В оперi проходять двi драматичнi лiнiï. Перша з них займає весь перший акт. Головнi дiючi особи — Наташа й Мiрошник — показанi тут як частина того середовища, у якiй вони живуть. Ïм протистоïть образ князя, змальований музикою в стилi мiських романсiв. В оперi Русалка перед хором коштують складнi виконавськi завдання. Хоровий колектив повинен втiлити художнi образи рiзних соцiальних груп росiйського народу: селян, бояр, сiнних дiвчин, дружини князя, а так само русалок
ХОРИ З I ДIÏ У першiй дiï хор з'являється на сценi 2 рази. Його перша поява перериває пояснення Князя з Наташей, вносячи атмосферу драматичноï сцени, що почалася, розрядку. Таким чином, конфлiкт мiж героями опери сприймається слухачем iз ще бiльшою гостротою. Другий раз — пiд час сварки Наташи з батьком i ïï загибелi. Якщо першi хоровi номери опери не були безпосередньо пов'язанi з розвитком сюжету, то при другiй своïй появi хор стає учасником подiй, що вiдбуваються.
Три хорових номери: Ах ти, серце, Заплетисья, тин, Як на горi ми пиво варили — з'єднанi мiж собою речитативом Мiрошника i є своєрiдною сюïтою. Перший номер цiєï сюïти, Ах ти, серце, починається протяжливою мелодiєю народного характеру, що виконує солирующим гобоєм. Це вступ до хору. Тенор-солiст повторює цю тему. Потiм вступає чоловiчий хор, супроводжуваний тим же солирующим iнструментом. Це побудова, що представляє собою куплет^-куплет-перiод-куплет, починається в ре-мiнорi й закiнчується мiнор^-мiноровi-мiнору-ля-мiнорi. Пiд час його виконання хор, що втiлює образ селян, виходить на сцену
Другий перiод по своïй будовi аналогiчний попереднiй, але вiдрiзняється вiд нього деяким розширенням завдяки iмiтацiйному викладу початку теми й дiалогу мiж Мiрошником i жiночим хором, що звучить на тлi чоловiчого. Ладотональний план 2-го перiоду побудований на русi вiд ля-мiнору до ре-мiнору. Iнтонацiï, використанi композитором у цьому хорi, iдуть своïми джерелами в мiський побутовий романс. Сполучною ланкою мiж 1-м хором сюïти й 2-м є короткий речитативний дiалог мiж Мiрошником i селянами
У хорi Заплетися, тин при другому проведеннi дається полiфонiчний виклад, що як не можна краще пiдкреслює iгровий змiст даного номера. Форма хору — складна трехчастная. В основi його лежить коротка мелодiя веселого характеру з 6-ти тактiв, близька селянськоï пiснi. Починається хор дворазовим проведенням теми (див. додаток). Середина 1-й частини написана в мi-мажорi й складається з 8-ми тактiв. Реприза першоï частини скорочена: тема проводиться в нiй тiльки 1 раз. Друга частина хору побудована на музично-тематичному матерiалi 1-й частини й носить разработочний характер: характерним для неï є iмiтацiï, вичленовування початковоï попевки (див. додаток). 3-я частина хору — реприза — витримана в гомофонно-гармоническом складi. Основна ïï тема проводиться двiчi в до-мажорi. Хоровий виклад у бiльше високiй теситурi в порiвняннi з 1-й частиною хору й участь всiх партiй обумовлює насичене звучання. Закiнчується хор доповненням, що затверджує тональнiсть мажор^-мажор-до-мажор i пiдготовляє поява 3-го номера сюïти. Хор Як на горi ми пиво варили побудованi на темi танечного характеру, викладеноï у формi перiоду, що членується на 2 речення: 1-i являє собою запiкши, а 2-i — приспiв
Форма хору сполучить у собi трехчастность iз вариационностью. В основi лежить багаторазове варiйоване проведення теми. Разом з тим першi три варiацiï являють собою як би експозицiю теми, що випливають варiацiï ( 4-6 ) — ïï розробку, а 7-я варiацiя — репризу. В 3-ем тактi 1-й варiацiï основна тема передається альтам, сопрановiй партiï поручається пiдголосок (див. додаток). В останнiх тактах приспiву пiдготовляється перехiд у доминантовую тональнiсть (мажор^-мажор-до- мажор). У другiй варiацiï тема проходить паралельно в альтiв i басiв, високi голоси ( сопрано, тенор ) виконують функцiï пiдголоска, що робить звучання хору бiльше насиченим. Варiацiя являє собою повторення другоï з тiєю рiзницею, що в останнiх 2-х тактах вiдбувається модуляцiя з до-мажору в соль- мажор i є чотиритактне доповнення, що закiнчується на домiнантi соль-мажору. 4-я варiацiя модулює iз соль-мажору в паралельний мi-мiнор. У нiй з'являються iмiтацiйнi проведення теми мiж чоловiчими й жiночими голосами. 5-я варiацiя починається в тональностi мiнор^-мiнор-мi-мiнор i закiнчується в ре-мажорi. Таке спiввiдношення тональностей характерно для росiйськоï народноï пiснi. Ядро теми, проведене на початку в басiв i других тенорiв, передається в наступному тактi жiночим голосам, якi виконують ïï в унiсон. 6-я варiацiя написана в си- бемоль мажорi. Унiсонний виклад теми в альтiв i перших тенорiв вiддає звучанню хору тембровий колорит. У цiй варiацiï композитор використає розвинене многоголосье. 7-я варiацiя має секвенционное повторення приспiву й додавання до нього тритактноï побудови. Ладотональний план цiєï варiацiï: фа мажор — бемоль^-бемоль-мi- бемоль мажор — до мiнор — фа мажор, це надає надзвичайне, своєрiдне звучання хору. У запеве 7-й варiацiï тема викладається по черзi у двох партiй — спочатку мелодiю ведуть сопрано й тенори в трохи змiненому видi, а потiм вона передається альтам, а тенори повторюють свiй варiант теми. Такий прийом надає розмаïтiсть тембрових фарб у звучаннi хору ( див. додаток).
У хорi Як на горi ми пиво варили з найбiльшою повнотою виявляється зв'язок Даргомижского з росiйською народною пiснею. Це знайшло своє вiдбиття й у характерi самоï теми, i у вариационности ïï розвитку й у спiввiдношеннi тональностей. Пiсля закiнчення хору треба оркестровий висновок до сюïти, у якому проходять вiдгомони теми хору Заплетися, тин. Цi хори являють собою єдину хорову сюïту. Вона як би вiдволiкає вiд напруженого сюжету опери
ХОРИ З II ДIÏ
Друга дiя починається хором Як у свiтлицi, свiтлицi. Змiстом його є прославляння Князя й Княгинi. Хору передує значне по своєму обсязi оркестровий вступ урочистого характеру. Форма хору трехчастная. Основна тональнiсть — ля-бемоль мажор. Помiрний рух у чотиридольному розмiрi надає йому величний характер
В основi хору лежить оригiнальна тема в стилi росiйськоï народноï обрядовоï й величальноï пiснi. 1-я частина хору дiлиться на 2 нерiвнi побудови: 8+11 тактiв. Восьмитактовое побудова закiнчується в тональностi мi-бемоль мажор, i складається з 2-х речень. 2-i побудова 1-й частини модулює з мi-бемоль мажору в ля-бемоль мажор — основну тональнiсть. Форма цiєï частини — двухчастная, репризная.
2-я частина хору так само складається з 2-х побудов: 6+4 тактiв. Кожне з побудов 2-й частини мiстить у собi певний художнiй образ. В 1-м побудовi дається образ Князя, а в другому — рисується образ Княгинi (див. додаток). Вся 2-я частина носить разработочний характер. Вона тонально не стiйка, у нiй проходить ряд тональностей: мi- бемоль мажор, ре мажор, ля мажор. Закiнчується 2-я частина ре-дiез мажорним тризвуком, що є домiнантою до основноï тональностi хору. Пiсля 2-й частини треба реприза. Вона повертає до врочистого, святкового настрою 1-й частини. Реприза повнiстю повторює 1-ю частина, але розширена завдяки розвиненому доповненню. Пiсля нього треба оркестровий висновок. Хор написаний для змiшаного складу. Виклад його гомофонно-гармоническое. Хор 4-х голосний, у якому зустрiчаються короткочасне divisi у теноровiй партiï (див. додаток). Теситура хорових партiй досить зручна. Весiльний хор є чудовим зразком з росiянцi музики
Роль Даргомижского в iсторiï росiйськоï музики дуже велика. Продовживши почате Глинкою твердження в росiйськiй музицi iдей народностi, реалiзму, вiн своєю творчiстю передбачив досягнення наступних поколiнь росiйських композиторiв XIX столiття — членiв Могутньоï купки i П.И.Чайковського Хорова творчiсть Даргомижского надзвичайно рiзноманiтна. Многим з його добуткiв властив складнiсть художньо- виконавських завдань, виконання яких вимагає високоï вокальноï й музичноï пiдготовленостi спiвакiв. Цим Даргомижский затверджує необхiднiсть того, що хорове виконавство повинне бути професiйним. Хорова творчiсть Даргомижского є оригiнальним i надзвичайно важливим внеском у хорову лiтературу, що характеризується рисами:
Розмаïтiсть стилiв хорового викладу Винахiдливiсть у варiюваннi музичного матерiалу Використання рiзного складу хору Реальнiсть у передачi рiзних почуттiв i настроïв Використання пiсенноï творчостi рiзних соцiальних шарiв росiйського народу Використання прийомiв хорового листа для створення цiкавоï хоровоï звучностi.