Короткий сюжет комедiï Дурочка
Знатний дворянин Лисео, супроводжуваний слугою Турiном,приïжджає iз провiнцiï в Мадрид: Лисео очiкує
радiсна подiя — весiлля. Його майбутня дружина Финея — дочка
вiдомого й шановного в столицi дворянина Октавьо. В Октавьо є й
iнша дочка — Ниса, що славиться в окрузi своïм неабияким
розумом i освiченiстю. Финея ж сливет, як, до своєï
прикростi, довiдається Лисео, розговорившись у трактирi, дурочкой,
чия з i вiдсутнiсть яких би те не було манер сталi в Мадридi притчею в
язицех. Заодно Аисео стає вiдомо, що за Финеей дають велике
придане, що дiсталося ïй у спадщину вiд чудакуватого дядюшки, що
незвичайно любили саме цю племiнницю. За Нисой же немає нiякого
приданого. Почуте трохи обескураживает Лисео, однак вiдступати вiн не
може й поспiшає в Мадрид — скласти власну думку про наречену
й, якщо вiдомостi виявляться вiрними, вiдправитися назад неодруженим
Тим часом у будинку Октавьо вже заждалися нареченого. Глава сiмейства
ремствує своєму друговi Мисено, скiльки турбот доставляють
йому обидвi дочки, кожна на свiй манер: одна пригнiчує батька
непомiрною дурiстю, iнша — надмiрною вченiстю, що Октавьо, людинi
старого загартування, здається в жiнцi зовсiм зайвоï. Разом з
тим багате придане Финеи притягає до неï наречених, тодi як
руки Ниси, незважаючи на всi ïï таланти й красу, нiхто не
домагається. Насправдi в Нису палко закоханий Лауренсьо, небагатий
дворянин, що захоплюється твором вiршiв. Пристрасть до лiтератури
й зблизила молодих людей: Ниса платить Лауренсьо повною
взаємнiстю. Але якщо Ниса схиляється перед Гелиодором,
Вергiлiєм, зачитується давньогрецькою поезiєю, то для
ïï сестри Финеи навiть вивчити алфавiт — непосильне
завдання. учитель, Що Змучився з нею, грамоти втрачає терпiння й
вiдмовляється вчити чому-небудь цю дiвчину, переконаний, що не
придiлив творець мозкiв ïй нi крупицi. До Нисе приходять молодi
люди, щоб почути ïï думка об тiльки що складеному сонетi, а
Финея пожвавлюється, лише коли ïï вiрна служниця Клара,
цiлком ïй пiд стать по розуму й розвитку, докладно
розповiдає, як окотилася ïх кiшка
Але хоча Лауренсьо й харчує искреннее почуття до Нисе й
уважає ïï досконалiстю, вона, будучи людиною знатного
роду, але бедним, визнає необхiднiсть керуватися у своєму
поводженнi розумом, а не почуттям, i, залишивши Нису, починає
доглядати за Финеей.
Прийнявши подiбне рiшення, вiн вiдразу переходить у настання, але його
вишуканих, повний витончених порiвнянь склад не тiльки не скоряє
Финею, вiн ïй незрозумiлий, оскiльки ця дiвчина всi слова
сприймає тiльки в буквальному значеннi. Першi спроби не приносять
нiякого результату, що змушує юнака пошкодувати про ухвалене
рiшення: Финея нiколи не замислювалася над тим, що таке любов, i, уперше
почувши це слово, навiть має намiр з'ясувати його змiст у батька.
Переляканий Лауренсьо ледь устигає неï зупинити. Не краще
обстоят справи й у Педро, слуги Лауренсьо, що вирiшив приударить за
Кларою. Але якщо Финея цiлком щира у своïй крайнiй простодушностi,
то служниця собi на розумi: вона прекрасно бачить, якi щирi намiри
Лауренсьо, чому вiн раптом став так увiчливий з ïï господаркою
Нарештi приïжджає довгоочiкуваний Лисео, що, побачивши обох
сестер поруч, до невдоволення Финеи, починає марнувати похвали
красi Ниси, Финея ж при знайомствi з майбутнiм чоловiком проявляє
себе з гiршоï сторони: ïï дурiсть, нерозумiння й незнання
найпростiших речей настiльки очевиднi, що навiть батько випробовує
за неï незручнiсть. Лисео ж, вiдразу зрозумiвши, яка лихо на нього
може обрушитися у випадку одруження, вiдразу вiдмовляється вiд
намiру зв'язати свою долю з подiбноï дурочкой. Нiтрохи сприяє
подiбному до рiшення й краса Ниси. Проходить мiсяць. Лисео живе в
будинку Октавьо на правах нареченого Финеи, однак розмови про весiлля
стихли. Лисео проводить час, доглядаючи за Нисой i намагаючись домогтися
ïï любовi, але мало процвiтає в цьому: гордовита дiвчина
холодна до нього й продовжує любити Лауренсьо. Той же, навпроти,
виявився набагато удачливее, поступово завоювавши любов Финеи. I це
почуття зовсiм перетворило недавню дурочку: прокинулися розум, що дрiмав
у нiй, i вроджена тонкiсть натури. Часом Финея ще буває грубувата,
але назвати ïï дурочкой уже нiяк не можна. Ниса
мучається ревнощами й докоряє Лауренсьо за невiрнiсть, вiн
же вiдкидає подiбнi обвинувачення й завiряє Нису у
своïй любовi. Свiдком ïхнього пояснення стає Лисео:
заставши Нису наодинцi з Лауренсьо, вiн викликає суперника на
дуель. Але, прибувши на мiсце двобою, молодi люди волiють поговорити
начистоту й об'єднують своï зусилля, склавши щось начебто
змови — Лисео бажає роздобути в дружин Нису, а Лауренсьо
— Финею.
Суши ревнощами, Ниса гнiвно дорiкає сестру, що тазамiряється на ïï Лауренсьо, i вимагає повернути
невiрного коханого, залишивши собi Лисео. Однак Финея вже встигла
полюбити Лауренсьо й жорстоко страждає, бачачи його поруч iз
сестрою. Вона простодушно розповiдає про своï мучення
Лауренсьо, i той запевняє, що допомогти може тiльки один засiб:
треба при свiдках — а вони виявляються поблизу — оголосити
про згоду стати законною дружиною Лауренсьо. I в присутностi друзiв
парубка — Дуардо й Фенисо — Финея вiдразу радiсно треба цiй
радi. Тим часом Лисео пiсля пояснення з Лауренсьо iз ще бiльшою
ретельнiстю намагається домогтися прихильностi Ниси й вiдкрито
зiзнається ïй, що вiн зовсiм не має намiру женитися на
Финее. Але навiть пiсля такого визнання Ниса продовжує зi
збурюванням вiдкидати його домагання. Финея ж мiняється з кожним
днем. Вона й сама не довiдається себе й пояснює своє
перетворення любов'ю: вона стала почувати тонше, у нiй прокинулася
допитливiсть. Змiну помiтили й всi навколишнi: у мiстi тiльки й говорять
що про новий Финее. Устав безуспiшно домагатися любовi Ниси, Лисео
вирiшує повернутися до Финее, оскiльки Ниса вiдкрито йому
зiзналася, що любить Лауренсьо, з яким, на ïï погляд, нiхто не
може зрiвнятися нi розумом, нi освiченiстю, нi доблестю
Про рiшення Лисео вiдразу ж — через слугу — стає
вiдомо Лауренсьо. Ця новина його обескураживает: вiн встиг щиро полюбити
Финею, i думка про можливостi втратити ïï змушує юнака
страждати. Финея знаходить вихiд: вона збирається прикинути
колишньоï дурочкой Финеей, над якою все насмiхалися, для того щоб
Лисео знову вiд ïï вiдмовився. Ïй це цiлком
вдається, i вона з легкiстю вводить в оману й Лисео, i Нису, i
свого батька. Але ревнивi сумнiви все-таки не залишають Нису, i вона
просить батька заборонити Лауренсьо бувати в ïхньому будинку, що
той iз задоволенням i виконує: його дратує пристрасть
парубка до творчостi вiршiв. Проти очiкування, Лауренсьо не
ображається й виряжает повну готовнiсть покинути будинок Октавьо,
але за умови, що цей будинок разом з ним покине i його наречена. Вiн
пояснює здивованому Октавьо, що вже два мiсяцi, як вони з Финеей
зарученi, i просить своïх друзiв це пiдтвердити. Розлютований
Октавьо вiдмовляється визнати цi заручини, i тодi Финея
придумує сховати Лауренсьо на горищi. Октавьо ж щоб уникнути яких-
небудь ще несподiванок наказує Финее зникнути з око, поки в
будинку залишається ще хоча б один чоловiк. Як притулок дiвчина
вибирає горище, на що Октавьо вiдразу погоджується
Потiм вiн самим рiшучим образом пояснюється з Лисео, наполягаючи
на якнайшвидшому весiллi з Финеей: у мiстi й так уже пересуди через те,
що парубок третiй мiсяць живе в будинку, не будучи чоловiком нi
однiєï з дочок хазяïна. Лисео вiдмовляється
женитися на Финее й просить Октавьо вiддати за нього Нису. Але
ïï рука вже обiцяна Дуардо, синовi Мисено, друга Октавьо, i
розгнiваний батько дає Лисео строк до наступного дня, щоб
вирiшити: жениться вiн на финее або назавжди покине ïхнiй будинок.
Вiдразу перебуває новий претендент на руку Финеи, i
тiєï доводиться знову прикинути дурочкой i, пославшись на
волю батька, пiти на горище
А тим часом Селья, служниця Ниси, вистежує на кухнi Клару, що
збирала в кошик велика кiлькiсть ïжi, i, прокравшись за нею до
горища, бачить крiзь щiлину финею, Клару й двох чоловiкiв. Октавьо
кидається туди, щоб з'ясувати, хто покрив ганьбою його будинок.
Лауренсьо говорить у своє виправдання, що вiн перебував на горищi
зi своєю дружиною, а финея — що вона виконувала
розпорядження батька. Октавьо змушений визнати вибiр хитромудроï
дурепи, як вiн називає свою дочку, проти бажань якоï вiн iти
не хоче, i вiддати ïï руку Лауренсьо. Скориставшись пiдходящою
хвилиною, Лисео ще раз просить руки Ниси — i дiстає згоду
батька. Не залишаються забутi й слуги: Педро, слуга Лауренсьо,
одержує в дружин Клару, а Турiн, слуга Лисео, — Селью, Цим,
усiм на втiху, i закiнчується п'єса
Н. А. Матяш
