Короткий сюжет комедiï Дурочка

Знатний дворянин Лисео, супроводжуваний слугою Турiном, приïжджає iз провiнцiï в Мадрид: Лисео очiкує радiсна подiя — весiлля. Його майбутня дружина Финея — дочка вiдомого й шановного в столицi дворянина Октавьо. В Октавьо є й iнша дочка — Ниса, що славиться в окрузi своïм неабияким розумом i освiченiстю. Финея ж сливет, як, до своєï прикростi, довiдається Лисео, розговорившись у трактирi, дурочкой, чия з i вiдсутнiсть яких би те не було манер сталi в Мадридi притчею в язицех. Заодно Аисео стає вiдомо, що за Финеей дають велике придане, що дiсталося ïй у спадщину вiд чудакуватого дядюшки, що незвичайно любили саме цю племiнницю. За Нисой же немає нiякого приданого. Почуте трохи обескураживает Лисео, однак вiдступати вiн не може й поспiшає в Мадрид — скласти власну думку про наречену й, якщо вiдомостi виявляться вiрними, вiдправитися назад неодруженим
Тим часом у будинку Октавьо вже заждалися нареченого. Глава сiмейства ремствує своєму друговi Мисено, скiльки турбот доставляють йому обидвi дочки, кожна на свiй манер: одна пригнiчує батька непомiрною дурiстю, iнша — надмiрною вченiстю, що Октавьо, людинi старого загартування, здається в жiнцi зовсiм зайвоï. Разом з тим багате придане Финеи притягає до неï наречених, тодi як руки Ниси, незважаючи на всi ïï таланти й красу, нiхто не домагається. Насправдi в Нису палко закоханий Лауренсьо, небагатий дворянин, що захоплюється твором вiршiв. Пристрасть до лiтератури й зблизила молодих людей: Ниса платить Лауренсьо повною взаємнiстю. Але якщо Ниса схиляється перед Гелиодором, Вергiлiєм, зачитується давньогрецькою поезiєю, то для ïï сестри Финеи навiть вивчити алфавiт — непосильне завдання. учитель, Що Змучився з нею, грамоти втрачає терпiння й вiдмовляється вчити чому-небудь цю дiвчину, переконаний, що не придiлив творець мозкiв ïй нi крупицi. До Нисе приходять молодi люди, щоб почути ïï думка об тiльки що складеному сонетi, а Финея пожвавлюється, лише коли ïï вiрна служниця Клара, цiлком ïй пiд стать по розуму й розвитку, докладно розповiдає, як окотилася ïх кiшка
Але хоча Лауренсьо й харчує искреннее почуття до Нисе й уважає ïï досконалiстю, вона, будучи людиною знатного роду, але бедним, визнає необхiднiсть керуватися у своєму поводженнi розумом, а не почуттям, i, залишивши Нису, починає доглядати за Финеей.
Прийнявши подiбне рiшення, вiн вiдразу переходить у настання, але його вишуканих, повний витончених порiвнянь склад не тiльки не скоряє Финею, вiн ïй незрозумiлий, оскiльки ця дiвчина всi слова сприймає тiльки в буквальному значеннi. Першi спроби не приносять нiякого результату, що змушує юнака пошкодувати про ухвалене рiшення: Финея нiколи не замислювалася над тим, що таке любов, i, уперше почувши це слово, навiть має намiр з'ясувати його змiст у батька. Переляканий Лауренсьо ледь устигає неï зупинити. Не краще обстоят справи й у Педро, слуги Лауренсьо, що вирiшив приударить за Кларою. Але якщо Финея цiлком щира у своïй крайнiй простодушностi, то служниця собi на розумi: вона прекрасно бачить, якi щирi намiри Лауренсьо, чому вiн раптом став так увiчливий з ïï господаркою
Нарештi приïжджає довгоочiкуваний Лисео, що, побачивши обох сестер поруч, до невдоволення Финеи, починає марнувати похвали красi Ниси, Финея ж при знайомствi з майбутнiм чоловiком проявляє себе з гiршоï сторони: ïï дурiсть, нерозумiння й незнання найпростiших речей настiльки очевиднi, що навiть батько випробовує за неï незручнiсть. Лисео ж, вiдразу зрозумiвши, яка лихо на нього може обрушитися у випадку одруження, вiдразу вiдмовляється вiд намiру зв'язати свою долю з подiбноï дурочкой. Нiтрохи сприяє подiбному до рiшення й краса Ниси. Проходить мiсяць. Лисео живе в будинку Октавьо на правах нареченого Финеи, однак розмови про весiлля стихли. Лисео проводить час, доглядаючи за Нисой i намагаючись домогтися ïï любовi, але мало процвiтає в цьому: гордовита дiвчина холодна до нього й продовжує любити Лауренсьо. Той же, навпроти, виявився набагато удачливее, поступово завоювавши любов Финеи. I це почуття зовсiм перетворило недавню дурочку: прокинулися розум, що дрiмав у нiй, i вроджена тонкiсть натури. Часом Финея ще буває грубувата, але назвати ïï дурочкой уже нiяк не можна. Ниса мучається ревнощами й докоряє Лауренсьо за невiрнiсть, вiн же вiдкидає подiбнi обвинувачення й завiряє Нису у своïй любовi. Свiдком ïхнього пояснення стає Лисео: заставши Нису наодинцi з Лауренсьо, вiн викликає суперника на дуель. Але, прибувши на мiсце двобою, молодi люди волiють поговорити начистоту й об'єднують своï зусилля, склавши щось начебто змови — Лисео бажає роздобути в дружин Нису, а Лауренсьо — Финею.
Суши ревнощами, Ниса гнiвно дорiкає сестру, що та замiряється на ïï Лауренсьо, i вимагає повернути невiрного коханого, залишивши собi Лисео. Однак Финея вже встигла полюбити Лауренсьо й жорстоко страждає, бачачи його поруч iз сестрою. Вона простодушно розповiдає про своï мучення Лауренсьо, i той запевняє, що допомогти може тiльки один засiб: треба при свiдках — а вони виявляються поблизу — оголосити про згоду стати законною дружиною Лауренсьо. I в присутностi друзiв парубка — Дуардо й Фенисо — Финея вiдразу радiсно треба цiй радi. Тим часом Лисео пiсля пояснення з Лауренсьо iз ще бiльшою ретельнiстю намагається домогтися прихильностi Ниси й вiдкрито зiзнається ïй, що вiн зовсiм не має намiру женитися на Финее. Але навiть пiсля такого визнання Ниса продовжує зi збурюванням вiдкидати його домагання. Финея ж мiняється з кожним днем. Вона й сама не довiдається себе й пояснює своє перетворення любов'ю: вона стала почувати тонше, у нiй прокинулася допитливiсть. Змiну помiтили й всi навколишнi: у мiстi тiльки й говорять що про новий Финее. Устав безуспiшно домагатися любовi Ниси, Лисео вирiшує повернутися до Финее, оскiльки Ниса вiдкрито йому зiзналася, що любить Лауренсьо, з яким, на ïï погляд, нiхто не може зрiвнятися нi розумом, нi освiченiстю, нi доблестю
Про рiшення Лисео вiдразу ж — через слугу — стає вiдомо Лауренсьо. Ця новина його обескураживает: вiн встиг щиро полюбити Финею, i думка про можливостi втратити ïï змушує юнака страждати. Финея знаходить вихiд: вона збирається прикинути колишньоï дурочкой Финеей, над якою все насмiхалися, для того щоб Лисео знову вiд ïï вiдмовився. Ïй це цiлком вдається, i вона з легкiстю вводить в оману й Лисео, i Нису, i свого батька. Але ревнивi сумнiви все-таки не залишають Нису, i вона просить батька заборонити Лауренсьо бувати в ïхньому будинку, що той iз задоволенням i виконує: його дратує пристрасть парубка до творчостi вiршiв. Проти очiкування, Лауренсьо не ображається й виряжает повну готовнiсть покинути будинок Октавьо, але за умови, що цей будинок разом з ним покине i його наречена. Вiн пояснює здивованому Октавьо, що вже два мiсяцi, як вони з Финеей зарученi, i просить своïх друзiв це пiдтвердити. Розлютований Октавьо вiдмовляється визнати цi заручини, i тодi Финея придумує сховати Лауренсьо на горищi. Октавьо ж щоб уникнути яких- небудь ще несподiванок наказує Финее зникнути з око, поки в будинку залишається ще хоча б один чоловiк. Як притулок дiвчина вибирає горище, на що Октавьо вiдразу погоджується
Потiм вiн самим рiшучим образом пояснюється з Лисео, наполягаючи на якнайшвидшому весiллi з Финеей: у мiстi й так уже пересуди через те, що парубок третiй мiсяць живе в будинку, не будучи чоловiком нi однiєï з дочок хазяïна. Лисео вiдмовляється женитися на Финее й просить Октавьо вiддати за нього Нису. Але ïï рука вже обiцяна Дуардо, синовi Мисено, друга Октавьо, i розгнiваний батько дає Лисео строк до наступного дня, щоб вирiшити: жениться вiн на финее або назавжди покине ïхнiй будинок. Вiдразу перебуває новий претендент на руку Финеи, i тiєï доводиться знову прикинути дурочкой i, пославшись на волю батька, пiти на горище
А тим часом Селья, служниця Ниси, вистежує на кухнi Клару, що збирала в кошик велика кiлькiсть ïжi, i, прокравшись за нею до горища, бачить крiзь щiлину финею, Клару й двох чоловiкiв. Октавьо кидається туди, щоб з'ясувати, хто покрив ганьбою його будинок. Лауренсьо говорить у своє виправдання, що вiн перебував на горищi зi своєю дружиною, а финея — що вона виконувала розпорядження батька. Октавьо змушений визнати вибiр хитромудроï дурепи, як вiн називає свою дочку, проти бажань якоï вiн iти не хоче, i вiддати ïï руку Лауренсьо. Скориставшись пiдходящою хвилиною, Лисео ще раз просить руки Ниси — i дiстає згоду батька. Не залишаються забутi й слуги: Педро, слуга Лауренсьо, одержує в дружин Клару, а Турiн, слуга Лисео, — Селью, Цим, усiм на втiху, i закiнчується п'єса
Н. А. Матяш