Апологiя

АПОЛОГIЯ самозахист звинувачуваного в давн-грец. судi, який потребував
пiдготованого заздалегiдь тексту. Забезпечували створення такого тексту
мудрецi-софiсти, якi спецiалiзувалися на данiй справi (логографи).
Народжений в сферi юридичного красномовства, жанр став вживатися i в
фiлос. прозi (напр., А. Сократа у Платона). Жанр А. мав також
потенцiï худож. узагальнення недаремно в Апулея, майстра психол.
вмотивувань, виступають поруч Апологiя» як така, в якiй автор в
публiцистичнiй формi захищається вiд звинувачень в чаклунствi, й
написанi вiд першоï особи Метаморфози», мiстико-авантюрний
роман, в якому саме чаклунськi чари є рушiєм сюжету. Як
риторична проза, А. давала можливостi змалювання побуту й повсякденних
характерiв. Це становило паралель пошуку ант. романа, який власне й
народився з лона А. Проте жанр А. мав розвiй на грунтi риторики в
апологетицi ранньохрист. публiцистицi, шо ставила за мету захист iстин
нов. релiгiï. Семен Абрамовнч