Дума

ДУМА вид лiро-епосу. Термiн побутує а двох значеннях.
1. Hau. самобутнiй вид укр. фольклору: лiро- апiч. тв. про життя
козачоï Украïни XV1-XVII ст.. якi викопували нар.
напiвпрофесiйнi спiвцi кобзарi. Термiн Д. нар. походження. Але цим
словом без певноï термiнологiзацiï називали теж бiльшу
нар. iст. пiсню. Письмово слово Д. зафiксовано в цьому розумiннi
поль. хронiстом С.Сарнипьким. шо пiд р. 1506 згадує про смерть
двох братiв у походi на Волошину, на честь яких складено думи. У
фольклористицi вперше це слово термiнологiчно вжив М.Максимович 1827
(у народi до того Д. називали «лицарськими пiснями або пiснями
про старовину»). Корiння Д. сягає найдавнiших часiв. Вони
близькi до нар. го ло сiн ь i невольницьких п лачiв. Окр. складники
думового стилю простежуються в пам ятках давн-рус. письменства,
зокрема в ‘Словi о полку Iгоревiм. У певному сенсi Д. є
продовженням епiч. традицiï Киïв. Русi. Тематично в складi
Д. розрiзняються два шари. Старший про боротьбу з тур.-тат. навалою
УЛ'-ХУII в.в. Д. цього iст. шару в свою чергу подiляються на такi
групи, а) про тур. неволю («Козак Голота'. «Про трьох
братiв Озiвських». «Плач невiльникiв. «Маруся
Богуславка» та iн.); б) про лицарську смерть козака (Самарськi
брати», «Iван Коновченко» та iн.); в) про врятування
з неволi та про повернення з походу («Самiйло Кiшка»,
‘ Отаман Матiяш старий» та iн.). До старшого шару
належать також побутово-моралiстичнi Д. («Бiдна вдова i три
сини». »Сесгра i брат та iн.). Другий, молодший iст. шар
Д., про козацько-поль. боротьбу. Серед них найважливiшi про
Хмельниччину («Хмельницький i Барабанi», «На перемогу
Корсунську » . «Про Хмельницького та Василя
Молдавського» та iн.), а також соп,- побутовi: «Козак-
нетяга, «Фесько Ганджа Андибер», «Про поєдинок
козака Голоти з татарином. Уже в 2-й пол. XVII ст. з'явилося кiлька
Д. -пародiй, шо свiдчило про занепад жанру, про завершення активного
перiоду його творення. Дослiдники вiдзначають, шо ХЛИ-ХIХ ст. не
дали практично жодного нов. сюжету. Новiшi Д. (Про Сорочинськi
подiï 1905 р., «Про Олега Кошового» тошо) не мають
жодноï худож. вартостi. У крашому випадковi це приклади
епiгонства або ж свiдомоï совєтськоï
фальсифiкацiï. Гол. персонажi Д. або iст. особи (Самiйло Кiшка.
Богдан Хмельницький. Василь .Молдавський. Павло Тетеря та iн.). або
легендарно-фольклор. героï, що втiлювали непереборний дух укр.
народу (Козак Голота, Маруся Богуславка, Олексiй Попович та iн.).
Свiдченням популярностi Д. є той факт, шо записано бiля 50
сюжетiв з вел. кiлькiстю варiантiв: «Втеча братiв з Азова бл.
50. «Iван Удовиченко-Коновченко бл. 60, Д. спорiдненi з iн. лiро-
епiч. видами (iсторичнi пiснi, балади), але вiдрiзняються низкою
жанр, вiдмiн. 1) Д. не спiвається, але виконується
речитативом, тобто проказується на розтяг у муз. супроводi на
бандурi, кобзi або лiрi. 2) Д. має астрофiчну будову, вона
розпадається на нерiвнi перiоди. Перiод функцiонально
вiдповiдає пiсенному куплету, становить завершене семантично-
синтаксичне шле. залежно вiд плину оповiдi визначається
довжина перiоду. Так, Втеча братiв з Азова має перiоди вiд
п'яти до шiстнадцяти рядкiв.
2)Вiршування Д. своєрiдний укр. нар. верлiбр з кiлькiстю складiв
у рядку вiд чотирьох до сорока: Налал коней заеер гайте. З пiхов
шаблi оилманте. Менi. браi' меншому. пшюму-пiхотуïнию. з плiч
голову здiймайте. У чистому полi поховайте. Зеiрю птi'пi! на поталу
не подайте!
3) Вед. ролю вiдiграє рима, переважно дiєслiвна, котрою
обєднується кiлька рядкiв. 5) Мелодiя муз. супроводу
рiзноманiтна, залежна вiл змiсту. 6) У поет, та муз. стилi сполучено
особливостi cep-вiч. канонiчностi з бароковою орнаментальною
риторикою. 7) Багато урочистих архаïзмiв та церк -слов янiзм/в.
Композицiйно Д. починаються заспiвом експозицiєю, а потiм
зображуються подiï з епiч. повторами та лiр. вiдступами: фiнал
Д. славословiс. в якому гiперболiзовано звеличуються героï,
висловлюються симпатiï та добрi побажання слухачам. Перший
вiдомий запис Д. позначений 1864. Lie текст «Козака
Голоти», який вiднайшов акад. М.Возняк у рукописнiй зб.
Кондрацького. Вiдомий запис 13 дум, зроблений 1805 на Полтавщинi
B.Домиковським. Перший зб. дум «Опыт собрания старинных
малороссийских песней» (1819) був виданий у Петербурзi
М.Цертелєвим. Серед дослiдникiв Д. В.Антонович. М.Драгоманов,
П.Житецький, М.Лисенко (з муз. погляду). К.Грушевська. Змiстовно-
худож, можливостi Д. досить широко використовувано в професiйному
письменствi, зокрема. М.Гоголем, .Гребiнкою. П.Кулiшем, який зробив
спробу циклiзацiï Д. в епопею «Украïна. Од початку
Вкраïни до батька Хмельницького (1843). Т.Шевченко написав
кiлька Д., шо частина ïх увiйшла до бiльших тв.: Д. Степана в
поемi «Слiпий. Д. з «Прогулки с удовольствием, но не без
морали. Жанр.-емоцiйнi можливостi Д. використовувалися в нац -
патрiотичних стилiзацiях на сюжети з укр. iсторiï в циклi поем
С.Руданського. замрiяному як виспiвування цiлих козацько-гетьманських
часiв, або на сюжети з суч. авторовi най. змагань: «Дума про
двох братiв Кантемiрiв (1932) буковинця
C.Лакусти. У «Думi про трьох вiтрiв. «Трьох синах»
П.Тичини, Думi «Ой настала, браття, та велика година
М.Рильського нац.- патрiотичний пафос поєднано з комунiстичою
iдеологiєю. Цiлковито пiдпорядковано такiй iдеологiï тв.
рос. поета Е.Багринького «‘Дума про Опанаса, бiлор. поетiв
М.Танка «Дума про Вiру Хоружу, П.Бровки «Дума про
безсмертя. Як позначка героïзацiï слово Д. вжито в назвах
п'єси Ю.Яновського «Дума про Британку», роману
М.Стельмаха «Дума про тебе, драм, поеми
D.Драча «Дума про вчителя,
2. Нац. своєрiдний жанр поль. лiро-епiч. поезiï, переважно
iст. змiсту пiсенного складу, елегiйноï забарвленостi. Така Д.
постала з жалобних скарг по загибелi лицаря: згодом посилюються
оповiднi та дидактичнi елементи. З XVII ст. жанр вбирає в себе
побутову та любовну тематику. На межi XVII-XIX ст. Д.
розгалужується на кiлька рiзновидiв: епiчно-героïчну
(«Iсторичнi спiви Ю.У.Нємиевича), любовну та жаху
(фант.). В лобу романтизму Д. писали серед iн. К.Бролзiньський.
Б.Залеський. С.Гощинський, Ю Словацький, Л.Сємєньський,
часто на укр. матерiалi. З 2-ï чвертi XIX ст. жанр Д.
занепадає. На його основi розвивається романт. балада. У
рос. л-рi назвав Д. своï поезiï на iст.-героïчнi теми
К.Рилєєв, значною мiрою маючи за взiрець Iсторичнi
спiви» Нємиевича- Назва поезiй М.Лєрмонтова та
О.Кольцова «думи», омонiмiчна июло термiну Д.. у жодний
спосiб з цим жанром не пов язана. Анатолiй Волков