Генiй

ГЕНIЙ одна з найважливiших тем свiт, л- ри, повязана з зображенням та
оцiнкою проявiв максимальноï для людини твор. обдарованостi. В давн-
єгип. л-рi Г. виступає як iдеальна, боже ственна копiя,
двiйник людини, iнодi так само i в давн-грец. л-рi. В рим. л-рi Г.
зображується час то як уособлення самоï людини в Тi найвищому
потенцiйному розвитку, часто iдеальний Г. обожненого iмператора, частiше
як дух охо ронець людини. Вiд Платона та неоплагтоникiв л- ра запозичила
iдею Г. як носiя iррацiонального натхнення. У христ. л-рi, генiальнiсть
це дар Божий, який людина повинна спрямувати до спасiння. У свiтськiй
л-рi переважає уявлення про генiальнiсть як реалiзацiю власних
зусиль люди ни уподобитися Творцевi у твор. здiбностi. Зобра ження Г. в
л-рi часто йде поруч з темою демонiчних iстот, часом Г. наслiдує
ïхню злу природу й актив но бореться з добром. У сер-вiч. добу
з'являються образи генiальних Фаустiв-чорнокнижникiв. У ренесанснiй та
просвiтницькiй л-рi Г. також зобра жується у вiдверто
волюнтаристському ключi, а сатана проголошується джерелом знань i
натхнен ня для Г. Злий Г.» романтикiв уже змагається з самим
дияволом у богоборствi (Сатанiзм). В ро мантикiв (починаючи вiд
штюрмерiв) та мо дернiстiв кiн. ХIХ-ХХ ст. зявилися мотиви протис
тавлення Г. i натовпу, оспiвування вiдчуженостi Г. вiд сiроï маси.
Ф.Шiллер уявляє собi Г. як наïвного наслiдувача природних
законiв. Реалiст, л-ра ХIХ-ХХ ст. аналiзує окр. аспекти
генiальностi. Напр., О. де Бальзак (Луï Ламбер'), Т.Манн (Д о к тор
Фаустус) дослiджують проблему ґ. та хворо ба, Т.Драйзер (Генiй)
показує загибель Г. вiл служiння особистим iнтересам, особливо
грошам, Б.Брехт (Життя Галiлея ) ставить питання вiдповiдальностi Г.-
вченого перед свiтом i т.д. /1- ра соцiалiстичного реалiзму
впроваджує культ особи Г. першоï персони держави (звiснi паро
вози вiдкривали кожну зб. поета у сталiнськi, та часто й пiзнiшi часи).
Валер iя Юрушкевич