Весно, весно без меж i без краю

* * *Весно, весно без меж i без краю Владо мрiй, що без краю зроста!

О життя! Пiзнаю i приймаю!

Шлю привiт тобi дзвоном щита!

Вас приймаю, недолi погрози, Ласко долi, вiтання й тобi!

В зачаклованiм царствi, де сльози, В тайнi смiху не мiсце ганьбi!

Вас, безсоннi за спiрками ночi,

1 свiтання в фiранках вiкна,

Все приймаю, аби тiльки очi Дратувала, спяняла весна!

Сiл пустельнi приймаю оселi, Зруби мiст, весь ïх морок i бруд,
Пiднебеснi простори веселi I пекельний невiльницький труд!

Ось, розвiявши в вiтрi шаленiм Коси-змiï, ти мчиш, нiби птах,

З нерозгаданим Божим iменням На затиснутих зимних устах.

В цiм спiтканнi ворожiм, некволий, Я нiколи не кину щита…

Ти плечей не вiдкриєш нiколи… Влада мрiï над нами
зроста!..

I дивлюсь, ворожнечу змiряю,

Все ненависть, прокльони, любов: За тортури й загибель я знаю Все
приймаю!.. I знову! I знов!

Переклад Г. Конура