Весно, весно без меж i без краю

* * *Весно, весно без меж i без краю Владо мрiй, що без краю зроста!
О життя! Пiзнаю i приймаю!
Шлю привiт тобi дзвоном щита!
Вас приймаю, недолi погрози, Ласко долi, вiтання й тобi!
В зачаклованiм царствi, де сльози, В тайнi смiху не мiсце ганьбi!
Вас, безсоннi за спiрками ночi,
1 свiтання в фiранках вiкна,
Все приймаю, аби тiльки очi Дратувала, спяняла весна!
Сiл пустельнi приймаю оселi, Зруби мiст, весь ïх морок i бруд, Пiднебеснi простори веселi I пекельний невiльницький труд!
Ось, розвiявши в вiтрi шаленiм Коси-змiï, ти мчиш, нiби птах,
З нерозгаданим Божим iменням На затиснутих зимних устах.
В цiм спiтканнi ворожiм, некволий, Я нiколи не кину щита…
Ти плечей не вiдкриєш нiколи… Влада мрiï над нами зроста!..
I дивлюсь, ворожнечу змiряю,
Все ненависть, прокльони, любов: За тортури й загибель я знаю Все приймаю!.. I знову! I знов!
Переклад Г. Конура