Реформацiя в лiтературi

Потреба в розвитку продуктивних сил дає поштовх досвiдченому
пiзнанню природи, а потреба у вiльнiй працi незалежного працiвника
породжує новi подання про людину, його волi й достоïнствах.
Удосконалювання знарядь працi й спецiалiзацiя вели до зародження безлiчi
поселень i мiст, якi швидко росли й розвивалися, поступово звiльняючись
вiд гнiта феодалiв, ставали незалежними
Духовне життя того часу визначала релiгiя. Але церква не змогла дати
вiдсiч виклику часу. Католицька церква, мала влада над Захiдною
Європою й незлiченнi багатства, але виявилася в сумному положеннi.
Виникнувши як рух принижене й поневолене, бiдне й гнаних, християнство в
середнi столiття стало пануючоï. Безроздiльне панування
католицькоï церкви у всiх сферах життя привело в пiдсумку до
ïï внутрiшнього переродження й розкладання. Доноси, iнтриги,
спалення на багаттi та iн. дiялися iм'ям учителя любовi й милосердя
— Христа! Проповiдуючи смиреннiсть i помiрнiсть, церкву
непристойно багатiла. Наживалася на всьому. Вищi чини католицькоï
церкви жили в нечуванiй розкошi, вiддавалися розгулу шумного свiтського
життя, дуже далекоï вiд християнського iдеалу Одним iз засновникiв
реформаторського руху можна вважати чеського богослова Яна Гуса. Вiн
виступав за обмеження й спрощення католицького богослужiння, переведення
його на нацiональну мову й за створення незалежних вiд Рима церков. Гус
нападав на церкву як на чужорiдне, паразитуюче утворення. Цiлий ряд
елементiв, що передбачали реформу церкви, утримувався у виступах
багатьох мислителiв Ренесансу
Головна вiдмiннiсть протестантизму вiд католицизму й православ'я
складається у вченнi про безпосереднiй зв'язок бога й людини. По
поданню протестантiв, благодать виходить на людину вiд бога, минаючи
церкву, порятунок досягається тiльки завдяки особистiй вiрi людини
й волi бога. Це навчання пiдривало панування духовноï влади над
свiтськоï й чiльна роль церкви й римського тата, звiльняло людину
вiд феодального гнiта й будило в ньому почуття власного
достоïнства.Iнакше кажучи, протестантизм — це сукупнiсть
самостiйних i рiзноманiтних религий, церков, що вiдрiзняються друг вiд
друга догматичними й канонiчними особливостями. Християнський
триєдиний бог займає в протестантiв зовсiм монопольне
положення. У зв'язку з iншим вiдношенням людини до бога не тiльки
духiвництву й церквi, але й релiгiйному культу в протестантизмi
придiляється другорядне мiсце
У нашi днi протестантизм розповсюджений головним чином у скандинавських
краïнах, Нiмеччинi, Швейцарiï, Англiï й США, Канада,
Австралiï й др.