Героïня п'єси Б. Брехта Мамаша Кураж i ïï дiти

Подiï, що вiдбуваються в п'єсi, ставляться вчасно
Тридцятирiчноï вiйни й тривають бiля дванадцяти рокiв: з весни 1624
по сiчень 1636 року. Маркiтантка Ганна Фирлинг, прозвана мамашей Кураж
за жвавiсть i спритнiсть, колесить по дорогах вiйни на своєму
вiзку, набитоï самими рiзними товарами: вiд ïжi й шкiри до
шовкових сорочок i ґудзикiв. Везуть вiзок на собi два молодцi,
сини Ганни — Эйлиф i Швайцеркас, а в критому фургонi сидять сама
Мамаша Кураж i ïï дочка нiма Катрин. Ганна Фирлинг —
породження свого часу i його жертва
Вона практична, надiлена дiловою хваткою, знає, як заробити на
вiйнi, тому стає маркiтанткою, що обслуговує вiйська, що
вмiє зухвало пояснюватися з патрульними й бити три шкiри з кожного
офiцера й солдата. Усього багатства в неï — фургон з речами й
троє дiтей. Це багатство маркiтантки й матерi. Мамаша Кураж типаж
i iндивiдуальнiсть. Вона типова, як породження вiйни й мiщанського
практицизму, вона iндивiдуальна, як образ, повний чарiвностi, шарму й
життєвоï енергiï
Мамаша Кураж цiлком цiльна людина. Вона не бажає вiддати тонкi
офiцерськi сорочки для перев'язки поранених, адже це означає
надiйти непрактично. У першому варiантi п'єси, поставленому в
Цюрiху, Кураж, скрепя серце, лаючись, сама розривала тонку тканину й
перев'язувала пораненого, пiддавшись своïм жiночим i людським
почуттям. Це дало можливiсть глядачам i критикам розцiнити М. К. як
жертву долi, нещасну матiр, здатну на жаль. Тодi Брехт змiнив сцену.
Тепер у його п'єсi все була жорстко й недвозначно: Ганна
вiдмовлялася пожертвувати товаром заради порятунку ближнього, сорочки в
неï виривали священик i Катрин.
Мамаша Кураж багатоплановий образ: вона те жорстока й невблаганна, то
добра й вiдважна. Незмiнно в нiй тiльки одне — прихильнiсть до
кибитки з товаром. Наприкiнцi п'єси Брехт ставить героïню
перед моральним вибором. Закоханий у неï кухар Питер, вiдчайдушний
серцеïд i цинiк, пропонує ïй тихе мiсце в
Голландiï, свiй будинок, свiй кабачок. Питер любить Ганну, i вона
любить його. Умова тiльки одне: М. К. повинна залишити в розоренiй
Нiмеччинi Катрин, що стала тягарем. I замерзла, голодна мати
вiдмовляється вiд власного щастя заради похмуроï,
безнадiйноï дочки Iнакше було iз синами. Вербувальники насильно
вiдвезли Эйлифа. Необхiднiсть урятувати присудженого до розстрiлу
Швайцеркаса бореться в нiй зi скнарiстю, вона нiяк не може заплатити за
життя сина таку руйнiвну суму
Коли ж вирiшується, уже пiзно. Син убитий. Навiть у сценi, коли
Ганна повинна пiзнати в убитому свого сина, видна ïï
безстраснiсть. Вона нiмiє подiбно своєï
позбавленоï дарунка мовлення дочки, лемент застряє в горлi.
Часто в постановках цей епiзод намагалися переглянути, уважаючи, що
лемент героïнi повинен бути чутний публiцi. Але сила сцени саме в
цьому нiмому, беззвучному лементi. М. К. не може кричати вголос, тому що
тодi офiцери заберуть i неï, i Катрин. Жорстока мудрiсть
героïнi пiдказує ïй: синовi вже не допомогти, а над нею
й дочкою нависла небезпека. I М. К. вiдмовляється вiд тiла свого
сина. Брехт не випадково звернувся саме до образа жiнки, що служить
вiйнi. Жiнка й вiйна несумiснi, особливо якщо в жiнки є дiти. Нi
талант, нi кмiтливiсть не допомагають М. К. урятувати дiтей
Сама вона — втiлення вiйни, причина загибелi трьох близьких
ïй людей. Эйлифа вбили за його непосидючiсть, Швайцеркаса —
за чеснiсть, Катрин — за доброту. Нiхто з них не жив по
ïï мiрцi, тому всi загинули
Антиподом Ганни Фирлинг стає Катрин, покалiчена вiйною дiвчина, на
яку лиха сипалися без усякоï пощади. Вона позбавлена любовi, але
переносить все своє жiноче почуття на дiтей, яких ïй не
призначено мати. Тому вбога дурочка Катрин рятує цiною свого життя
спляче мiсто Галлi. Розбудити мiсто лементом вона не може, тому що нiма.
I Катрин б'є в барабан, поки мiсто не прокидається й поки
ïï не наздоганяє куля. Це — гарна смерть. Такий не
дано М. К., усе, що ïй залишилося, — це тягти злиденний вiзок
по розграбованiй Германiï
Прем'єра Мамаши Кураж вiдбулася 11 сiчня 1949 року в Нiмецькому
театрi, через два з половиною мiсяця пiсля повернення Брехта на
батькiвщину. Хелена Вайгель вiдiгравала роль М. К., А. Хурвиц —
роль Катрин. На сценi не було декорацiй. Бричка Кураж ïхала по
колу, а коло сцени обертався в iншу сторону, як зворотний рух життя.
Слова зонга призивали: Думай про себе! Спектакль, показаний i в Захiднiй
Нiмеччинi, i в Росiï, i в iнших краïнах, мав приголомшуючий
успiх