Полiтичне, економiчне й культурне життя Великобританiï

Протягом декiлькох столiть Великобританiя панувала практично у всiх океанах Земноï кулi. За рахунок цього англiйська мова одержала найширше поширення. Не тiльки у Великобританiï, але й в Австралiï, Новiй Зеландiï, у Канадi й на багатьох островах говорять англiйською мовою. Кiлькiсть вивчаючих його в усьому свiтi перевалило за пятисотмиллионную оцiнку. Я теж учу цю мову, тому менi цiкаво описати батькiвщину мови й людей, для яких вiн є рiдним. Це й послужило причиною вибору темою мого реферату Великобританiï. Хочеться подробней описати вдачi, звичаï й характер англiйцiв, ïхнiй спосiб життя й думок, ïхнє дивне почуття гумору й холоднокровнiсть, що не змiнюють ïм у самих складних i небезпечних ситуацiях. Але лiмiтований обсяг реферату не дозволяє цього зробити повною мiрою. I все-таки кiлька слiв про людей в Англiï сказати необхiдно, тому що багато явищ у ходi розвитку Великобританiï тiсно пов'язанi з характером цих людей
Про англiйцiв ходять легенди, нiбито вони неговiркi, чопорни, невеселi й не вмiють веселитися. Лондон уявляють собi як похмуре, сiре, непривiтне мiсто. Я хотiв би розвiяти це враження. Можливо, колись це й було так, але сучасний Лондон — найбiльший центр розваг, туризму й дуже веселе мiсто, може бути, навiть саме веселе мiсто миру. Вiн динамiчний i затишний одночасно. У Лондонi дуже симпатичнi завулки. Лондонськi таксi здатнi розвертатися буквально на мiсцi й снувати по будь-яких провулках, незважаючи на жахливо завантаженi автомагiстралi iз середньою швидкiстю руху 18 км/ч. Всi вулицi, особливо влiтку, загаченi юрбами людей. I в людини, що попали в Лондон, складається враження, що й у будень вiдбувається якесь божевiльне свято життя
Молодь сидить прямо на тротуарах, грає й спiває. Навколо пабiв (пивних барiв) — стовпотворiння. Лондонцi люблять годинниками розмовляти, спiлкуватися коштуючи
молодих англiйцiв, ЩоТиняються без справи, або хулiганять по пiдворiттях, не видно. Багато пiдлiткiв, навiть iз забезпечених сiмей, улiтку подрабативают. До речi, не iснує з Лондонi й пiдворiть. Типова вулиця — це довгий ряд будинкiв, бiля кожного — палiсадник. Всi англiйцi не мислять свого життя без власного садка
Зараз Великобританiя — високо розвинена держава зi стiйкою, багатою економiкою. Але не завжди це було так. Далi розглянутi основнi iсторичнi подiï й процеси, завдяки яким Великобританiя стала такий, який ми ïï бачимо сьогоднi.
Пiсля вiйни у Великобританiï вiдбулися бiльшi змiни, далеко не в кращу для краïни сторону. Уперше в iсторiï ця держава стала жертвою спустошливих бомбардувань i сильних ракетних ударiв, у результатi яких Великобританiя втратила значну частину свого торговельного флоту. Пiд час вiйни Британськi колонiï придбали бiльшу незалежнiсть, що послужило причиною кризи Британськоï iмперiï. Великобританiя ще була великою державою, але суперництво зi США й СРСР стало для краïни недосяжною мрiєю. Пiсля вiйни англiйцям довелося надовго розстатися з думкою про свiтове панування. Ïï позицiï на мiжнароднiй аренi сильно похитнулися. Вона виявилася низведенной на роль молодшого партнера США, втратила свою першiсть на свiтовi ринках
Великобританiя — парламентська монархiя. Конституцiï тут нi, ïï законодавство ґрунтується на багатовiкових конституцiйних звичаях i прецедентах, тобто парламентарiï дивляться, як колись був вирiшений аналогiчний випадок (настiльки вiдшлiфованi за багато сотень рокiв парламентськi закони й процедури). Формально краïною править монарх (з 1952 року — Корольова Єлизавета II). Але фактично вищий законодавчий орган — парламент, що мiстить у собi королеву, палату громад i палату лордiв (див. схему в додатку). Палата громад являє собою загальнонацiональнi збори, избираетсяраз у п'ять рокiв. Палата лордiв — аристократи, принци кровi, наследние пери… Палата лордiв має право затримати законопроект (не фiнансовий) на рiк. Фiнансовi законопроекти перетворюються в закони при проходженнi палати громад i пiдписаннi королевою. Звичайно вона не перешкоджає роботi палати лордiв i взагалi не втручається в державнi справи. Iз цього можна зробити висновок, що королева для англiйцiв — традицiя, який, як i багатьма iншими, вони дорожать i на якi вважають потрiбним видiляти величезнi суми з бюджету
Виконавча влада належить кабiнету мiнiстрiв на чолi iз прем'єр- мiнiстром. Члени кабiнету мiнiстрiв — найбiльш виднi дiячi правлячоï партiï, тобто партiï, що одержала бiльшiсть на останнi виборах В областi зовнiшньоï полiтики у Великобританiï було два основних напрямки: (1) суперництво зi СРСР i (2) спроба зберегти Британську Iмперiю
У першому питаннi лейбористи були повнiстю згоднi з думкою Черчiлля про радянську погрозу, висловленим ïм у Фултоне й залишалися союзниками США. Але в 1947 роцi були змушенi вiдмовитися вiд суперництва зi СРСР через кризове положення в державi (див. Пiслявоєнне положення). В 1949 роцi Великобританiя стала членом НАТО.
У той час перед краïною стала ще бiльш важка проблема, що вимагала негайного рiшення. Почалася криза Британськоï Iмперiï. Довелося надати незалежнiсть Iндiï, Цейлону в 1947 роцi i Йорданiï й пiти з Палестини
В економiцi лейбористи не виправдали себе. Ïхньоï реформи не змiнили економiчне становище в краïнi, скорiше навпаки. Податки виросли, усе ще дiяла карткова система. Положення в краïнi залишалося як i ранiше тяжким, тим бiльше, що в краïнi помiтно виросли цiни на продукти харчування — особливо через те, що вона втратилася традицiйних дешевих джерел продовольства в краïнах Спiвдружностi
В 1950 роцi пройшли черговi парламентськi вибори, на яких лейбористи одержали настiльки незначну перевагу, що не могли керувати краïною. У зв'язку iз цим в 1951 проведенi позачерговi парламентськi вибори, i 77-лiтнiй Уинстон Черчiлль, глава консерваторiв, очолив уряд. Черчiллем були зробленi певнi висновки з поразки консерваторiв в 1945 роцi. Тепер уряд не зазiхав на безкоштовне медичне обслуговування й систему соцiального забезпечення. Були денацiоналiзованi тiльки сталеливарна промисловiсть i транспорт
В 1952 роцi вмер король Георг VI , i його дочка Єлизавета вступила на престол. Але, тому що монархiя у Великобританiï зберiгається заради традицiï, те змiна, що вiдбулася, монархiв нiяк не вплинула на полiтику
В 1952 роцi Великобританiя, що не побажала вiдставати вiд наддержав, обзавелася ядерною зброєю. У цьому ïй допомогли США.
Наростання економiчних труднощiв викликає загострення й соцiальнi конфлiкти. З кожним роком росте страйковий рух трудящих. Найбiльш потужними в 1970-х роках були виступу британських шахтарiв, залiзничникiв, докерiв. Великий розмах одержала боротьба широких верств населення за мир, за розрядження мiжнародну напруженостi, проти непомiрних вiйськових витрат, за налагодження взаємовигiдного спiвробiтництва мiж державами з рiзними соцiально економiчними системами
Наприкiнцi 60-х рокiв загострилася й iрландська проблема. Пiсля надання незалежностi Iрландiï в складi Великобританiï залишилися шiсть графств Пiвнiчноï Iрландiï з переважно протестантським населенням. Католицька меншiсть початок в 1968 роцi боротьбу за цивiльну рiвноправнiсть, що вилилася незабаром у масовi безладдя. На наступний рiк уряд увiв туди частини британськоï армiï, у вiдповiдь Iрландська республiканська армiя — таємна терористична органiзацiя, що виступає вiд iменi католикiв, — почала кампанiю терору проти англiйських солдатiв. Жертвами взаємноï жорстокостi всi частiше ставали мирнi жителi. Хвиля насильства виплеснулася за межi Ольстера: загримiли вибухи в Лондонi, iнших мiстах. На початку 70-х рокiв Великобританiю стали розглядати як головного хворого Європи
В областi мiжнародних вiдносин Великобританiя продовжує вiдiгравати активну роль в агресивному блоцi НАТО й iнших военнополитических угрупованнях. У той же час в Англiï з Європою були складнi й натягнутi вiдносини. Лейбористи вiдмовилися брати участь у створеннi Європейського Економiчного Спiвтовариства й зволiли європейськiй єдностi особливi вiдносини зi США. Коли ж стало очевидно, що європейська iдея матерiалiзується, що поруч iз Великобританiєю формується величезний ринок, i це при сужающихся можливостей на ринках колишнiх колонiй, вона спробувала вступити в ЄЕС, але президент Францiï Шарль де Голль двiчi накладав вето на прийом острiвноï держави до європейськоï спiвдружностi, аргументуючи це занадто тiсними зв'язками англiйцiв з американцями. Тiльки в 1973 р. пiсля декiлькох рокiв складних переговорiв Великобританiя вступила в Європейське економiчне спiвтовариство на важкi для неï умовах. Пережитi господарством краïни серйознi економiчнi труднощi були збiльшенi гострою конкуренцiєю з боку ïï головних партнерiв по ЕеС.
Разом з тим пiд впливом процесу розрядження напруженостi в Європi, що активно пiдтримують самi широкi кола населення краïни, уряд Великобританiï змушено шукати шляхи до розвитку вiдносин з Росiєю (у той час iз Радянським Союзом) i iншими соцiалiстичними краïнами. В 1960 — 1970-х роках помiтно розширилися росiйсько- англiйськi контакти й зв'язки в торгово-економiчнiй, науково-технiчнiй i культурнiй областях. Мiж Росiєю й Великобританiєю були укладенi важливi угоди — Консульська конференцiя, Договiр про торговельне судноплавство й др.
Великобританiя стала учасницею ряду ув'язнених в останнi роки мiжнародних договорiв i угод, покликаних послабити гонку озброєнь, зменшити небезпека виникнення свiтовоï термоядерноï вiйни
В 50-е роки Європа переживала загальний економiчний рiст, до якого приєдналася й Великобританiя. Але темпи ïï розвитку були набагато меншими, чим в iншiй Європi серед передових краïн. Пiсля вiйни по економiчнiй моцi Британiю обiйшли ФРН, Францiя i Японiя. Iталiя впритул наблизилася до Великобританiï. Економiчний застiй в Англiï почався, як тiльки вiдбувся розпад Iмперiï, але ж саме з Iмперiєю зв'язане колишнє процвiтання Великобританiï. Вона за дешевою цiною закуповувала у своïх колонiях сировина, акумулювала багатства миру, але тепер це стало неможливим, тому що колишнi колонiï, хоча й погоджувалися пiдтримувати економiчнi вiдносини, але на набагато бiльше вигiдних умовах. У зв'язку iз цим Великобританiï необхiдно було майже повнiстю перебудовувати свою економiку, тодi як в iнших краïнах Європи цiєï проблеми не iснувало. I тенденцiï розвитку ïхньоï краïни загрожували англiйцям перетворитися в громадян третьорозрядноï держави. Почалася так звана англiйська хвороба, про яку в краïнi йшли дискусiï. Лейбористи вважали, що засiб проти цiєï хвороби — розширення державного контролю над економiкою, i обвинувачували пiдприємцiв у нездатностi використовувати сучаснi методи бiзнесу, а банки в тiм, що тi волiли вкладати грошi за кордоном. Консерватори, у свою чергу, винили профспiлки в установлениинепомерно високоï заробiтноï плати й у чинении перешкод рацiоналiзацiï, що на ïхню думку й послужило причиною вiдлякування iноземних iнвестицiй. Однак обидвi цi партiï, знаходячись при владi, проводили подiбну полiтику, що одержала назву уперед. Спочатку вживали заходи щодо стимулювання розвитку економiки, тобто рiст вкладень державного капiталу в промисловiсть i збiльшення зарплати й вело до iнфляцiï. Як тiльки вона досягала рiвня, здатного викликати iстотне падiння курсу фунта стерлiнгiв, а це значило б подорожчання всього iмпорту (насамперед продовольства), субсидiï припинялися, iнфляцiя зменшувалася, рiст припинявся
Але видимо, нi тi, нi iншi не були правi. Англiйська хвороба була багато в чому наслiдком специфiчного розвитку краïни. Господарство Великобританiï розвивалося в сприятливих умовах вiльного ринку Iмперiï, де Британiя практично була монополiєю. Вона дешево скуповувала сировину в колонiях. Цi умови можна зрiвняти з парниковими. А пiсля вiйни, з розпадом Британськоï Iмперiï цi благоприятнейшие умови зникли й англiйська промисловiсть потрапила в сферу жорстокоï конкуренцiï. Ослабнули вигiднi торговельнi зв'язки сколонией.
В 1970-х роках економiчне становище краïни неухильно погiршується: промислове виробництво переживає застiй, стає хронiчним рiст iнфляцiï, знецiнюється фунт стерлiнгiв З кожним роком росте число безробiтних, погiршується матерiальне становище не тiльки робiтникiв, але й iнших соцiальних шарiв англiйського суспiльства
Проте з 1965 по 1977 р. зворот зовнiшньоï торгiвлi збiльшився майже вчетверо. З одного боку, подвоïвся експорт капiталу, з iншого боку — швидко ростуть внески iноземних монополiй в економiку Великобританiï. Збiльшення експорту вважається одним з головних засобiв рiшення економiчних проблем краïни. Це пiдготувало фундамент для економiчного росту 80-х рокiв
Вивозиться 1/3 виробленоï у Великобританiï продукцiï, причому бiльша частина вартостi експорту доводиться на вироби обробноï промисловостi: автомобiлi, лiтаки, металовироби, електроустаткування, продукцiю хiмiчноï промисловостi й текстиль
Мiняється географiя британськоï зовнiшньоï торгiвлi: падає роль краïн Спiвдружностi й росте значення капiталiстичних краïн Європи. Ця тенденцiя, очевидно, збережеться й надалi, тому що, вступивши в Загальний ринок, Великобританiя вiдмовилася вiд системи преференцiï — взаємних митних пiльг, що iснували мiж Великобританiєю й iншими краïнами Спiвдружностi з 1932 р. З iншого боку, до 1977 р. лiквiдованi всi митнi тарифи мiж Великобританiєю й iншими краïнами — членами ЄЕС, що веде до подальшого збiльшення частки краïн — членiв цього об'єднання в зовнiшнiй торгiвлi Великобританiï
Найбiльшим торговельним партнером краïни залишаються CША, на якi доводиться 1/7 усього британського iмпорту й експорту. У пошуках нових ринкiв Великобританiя розширює торгiвлю iз соцiалiстичними краïнами
Мiняється також склад увезених товарiв. Починаючи з 1969 року загальна вартiсть iмпорту готових виробiв i напiвфабрикатiв перевищує вартiсть закуповуваних за кордоном сировини й продовольства. Хоча Великобританiя усе ще залишається найбiльшим у свiтi iмпортером продовольства, за останнi 20 рокiв частка продуктiв харчування в iмпортi скоротилася бiльш нiж удвiчi й становить тепер 15%. Краïна продовжує ввозити паливо (в основному нафту), натуральний каучук, майже всi кольоровi й рiдкi метали, бiльше половини залiзноï руди. Однак у цiлому залежнiсть Великобританiï вiд iмпорту сировини зменшується у зв'язку з переорiєнтацiєю вiтчизняноï промисловостi на сучаснi галузi й зокрема з подальшим розвитком хiмiï й використанням замiнникiв i мiсцевоï сировини. Залежнiсть вiд ввозу палива зменшиться в найближчi роки, у мiру збiльшення видобутку нафти в Пiвнiчному морi
В 1975 р. голова партiï консерваторiв — Маргарет Тетчер — стала лiдером. У лейбористськiй партiï, що двiчi в 1964 — 1970 i в 1974 — 1979 роках верталася до влади, пiдсилилося лiве крило, що виступає за подальшу нацiоналiзацiю, вихiд з ЄЕС i однобiчне ядерне роззброювання. На парламентських виборах 1979 року платформи партiй виявилися прямо протилежними по змiсту: одна виступала за збереження держави благоденства, друга бачила в ньому джерело кризи. Виборцi вiддали перевагу консерваторам. Тетчер стала прем'єр- мiнiстром i залишалася на цьому постi 11 рокiв, бiльше чим хто-небудь iншоï в ХХ столiттi. Уважають, що причиною цьому послужила iдеологiчна пропаганда консервативноï партiï. Консерватори воззвали до щирих цiнностей британського суспiльства, серед яких назвали працьовитiсть i ощадливiсть, самостiйнiсть i прагнення до iндивiдуального успiху, повага законна, релiгiï, пiдвалин сiм'ï, сприяння збереженню й збiльшенню нацiональноï величi Британiï. Наша полiтика полягає в тiм, щоб кожний, що має дохiд, став власником… Ми будуємо демократiю власникiв — так Тетчер сформулювала свою програму
Головним напрямком ïï внутрiшньоï полiтики стало вiдродження приватного пiдприємництва. Для цього минулого початi рiшучi кроки по скороченню державного регулювання економiки. Податки зниженi. Бiзнесу стало дозволене дiяти в нацiоналiзованих галузях. Уряд вiдкритий готувалося до приватизацiï цих галузей. Одночасно було ужесточено трудове законодавство, обмежена страйкова активнiсть профспiлок. У зовнiшнiй полiтицi консерватори зайняли однозначну позицiю атлантичноï солiдарностi. З початком загострення мiжнародноï обстановки в 1979 роцi вони приєдналися до твердих антирадянських мiр. Вiйськовi витрати збiльшилися. Пiсля обрання Рейгана президентом, мiж ним i Тетчер установилися тiснi партнерськi вiдносини на основi загальноï прихильностi консерватизму й антикомунiзму. Це, втiм, не перешкодило ïй по достоïнству оцiнити поворот у зовнiшнiй полiтицi, зроблений М.С.Горбачовим, i пiдтримати його. Твердо й послiдовно вiдстоювала вона iнтереси Великобританiï в ЄЕС. Твердiсть на переговорах дала привiд назвати ïï залiзноï ледi.
Сполучаючи поступки жителям Ольстера в сферi самоврядування iз твердою боротьбою з Iрландською республiканською армiєю, удалося збити хвилю тероризму. Лейбористська партiя визнала необоротнiсть багатьох перетворень. Сама партiя вступила в смугу кризи. Частина партiï вiдпала й створила самостiйну партiю, вплив лiвих упало. Лейбористам так i не вдалося виграти нi однi вибори пiсля 1974 року
В 1990 роцi Тетчер пiшла у вiдставку з поста лiдера партiï й прем'єр- мiнiстра. Ïï перемiнив Джон Мейджор. В 1992 роцi консерватори на чергових парламентських виборах пiдтвердили свiй статус правлячоï партiï
Англiйцi прихильнi до сталим здавна традицiй i звичок. Це позначається на багатьох сторонах життя населення. Вони дотепер прагнуть жити обособленно, в окремому будинку. Навiть деякi багатоквартирнi будинки будуються так, щоб кожна квартира мала свiй вхiд. Старi житловi будинки часто являють собою довгу двоповерхову цегельну будiвлю з безлiччю дверей, пофарбованих у рiзний колiр, оскiльки вони належать рiзним власникам. Тому Великобританiю iнодi називаютьдвоповерховою. Для багатьох англiйських будинкiв характерно вертикальне розташування квартир на двох або трьох поверхах
У минулому будинку опалювалися камiном — вугiльним або газовим. Однак тепер усе бiльше поширюється центральне опалення, так що жителi Лондона й iнших великих мiст стали менше страждати вiд знаменитого англiйського смогу
У ХХ в. у мiстах з'явилися новi мiкрорайони, у яких побудованi сучаснi багатоквартирнi будинки, однак багато будується й окремих двоповерхових котеджiв на 1 — 2 сiм'ï, де, як правило, живуть бiльше забезпеченi люди. Багатоповерхових будинкiв у Великобританiï дотепер порiвняно мало, але iснують проекти будiвництва таких. Англiйцi волiють зберегти двоповерхове планування навiть у бiльших будинках. У таких будинках зберiгається й традицiйний камiн, але вже тепер газовий або електричний Iз часiв феодалiзму у Великобританiï збереглося багато середньовiчних замкiв, що належать великим землевласникам. Вони виглядають дуже красиво, оточенi великими древнiми парками. Усерединi багато замкiв прикрашенi скульптурами, картинами, антикварними меблями. В останнi роки багато замкiв перетворилися в музеï: за плату в них допускаються вiдвiдувачi
Британцi — бiльшi аматори спорту. Багато спортивних iгор або термiни мають англiйське походження, наприклад футбол, батькiвщиною якого вважається Великобританiя; i зараз це сама популярна тут спортивна гра. У футбол англiйцi почали грати ще в середнi столiття й у тi далекi часи це була ритуальна гра. Вiдгомони цього зберiгаються й зараз: на масницю або паску в деяких селищах улаштовується своєрiдний футбол, у якому часто беруть участь всi жителi. Гра звичайно проходить по всiх вулицях i площам селища, не пiдкоряючись нiяким правилам. Iнодi вона триває цiлий день, тому що ворота часто перебувають на вiдстанi 3 — 5 км друг вiд друга
Популярнi у Великобританiï й такi спортивнi iгри, як тенiс, баскетбол, хокей на травi. Нацiональною спортивною грою англiйцiв уважається також крикет, що, як i футбол, зародився Ванглии.
Англiйцi — бiльшi аматори театру. У Лондонi ïх бiльше тисячi, вечiрнiй ритм Лондона багато в чому залежить вiд них. Пiсля 6 годин люди, направляючись у театр, заходять спочатку в ресторан i не занадто щiльно вечеряють. Пiсля спектаклю знову заходять у ресторани, щоб заïсти мистецтво, що вони тiльки що iз задоволенням поглиналися
Тепер Великобританiя — високорозвинена iндустрiальна держава, одна iз провiдних держав. По обсязi промислового виробництва вона посiдає п'яте мiсце у свiтi — пiсля США, Японiï, ФРН i Францiï
Тiльки США уступає Великобританiя по обсязi закордонних iнвестицiй, а по витратах на науково-дослiднi роботи — лише США, ФРН i Японiï. Лондон — один з найбiльших свiтових фiнансових центрiв. Великобританiя має велику мережу банкiв i страхових компанiй за кордоном. В англiйських фунтах виробляється близько 1/5 всiх свiтових торговельних операцiй. По обсязi зовнiшньоï торгiвлi Великобританiя посiдає п'яте мiсце у свiтi й здiйснює 1/5 всiх мiжнародних пасажирських i вантажних перевезень
Англiйцi повнiстю оправилися вiд пiслявоєнноï кризи й з надiєю дивляться вбудущее.